Розвиток Хезболли: від ліванського ополчення до регіонального гравця - Ніколас Бленфорд
Фінансування
Іран є основним зовнішнім спонсором Хезболли. Цей давно зрозумілий факт уперше підтвердив генеральний секретар організації Хасан Насралла в червні 2016. «Ми не приховуємо того, що бюджет Хезболли, її доходи та видатки, все що вона їсть і п’є, її зброя та ракети, походить з Ісламської Республіки Іран» – він виголосив у промові.
Оцінки іранського фінансування Хезболли сильно різняться: 50 мільйонів доларів на рік; 100 мільйонів щороку; 200 мільйонів щороку; 60 мільйонів щомісяця (із додатковими 40 мільйонами доларів щомісяця, які Хезболла отримує із власних світових джерел доходів). Зважаючи на зниження після 2014 цін на нафту та великі власні джерела доходів, внесок Тегерану до скарбниці Хезболли може бути мінімальним із можливих оцінок.
Хезболла давно урізноманітнила свої джерела доходів таким чином, щоб не покладатися повністю на Тегеран. Організація користається можливостями ліванської діаспори, особливо в Африці та в Південній Америці, створюючи як законні, так і незаконні комерційні справи, а заразом отримує ісламські благочинні внески, що звуться закат і хамс, від своїх прихильників. Опора Хезболли на власні світові джерела доходів стабільно зростає, особливо протягом останніх років, завдяки зниженню цін на нафту і введенню проти Ірану санкцій, що мали негативний вплив на іранську економіку й призвели до скорочення щорічних виплат. Попри те, що в 2015 був прийнятий Спільний всеосяжний план дій, суттєвого збільшення фінансування Хезболли з боку Ірану не було. До того ж, останніми роками США обмежили можливості для фінансування Хезболли шляхом накладання санкцій на осіб і суб’єктів, що мають бодай якісь фінансові зв’язки з партією.
Тренування та набір нових бійців
Хезболла прагне бути чимось більшим, ніж просто політична партія чи військова організація. З моменту своєї появи на початку 1980х, Хезболла прагнула створити «культуру спротиву» серед шиїтської спільноти Лівану – самодостатній спосіб мислення й поведінки поколінь, що містить у собі поняття спротиву та стійкості проти хижацького Ізраїля й амбіцій Заходу на Близькому Сході.
Молоді шиїти зростають у середовищі шанування Хезболли та в оточені партійних прапорів, банерів і зображень мучеників на сусідніх стінах. Дітей з п’яти- або шестирічного віку заохочують ходити на військові паради приурочені щорічному Дню Єрусалиму та приєднуватись до хезболлівського скаутського руху Магді, де вони проходять початкові релігійні уроки і нескладну воєнну підготовку в літніх таборах на півдні Лівану. Сформувавшись у такій атмосфері, повноцінно вступити до партії у 18-річному віці – традиційно необхідний вік для вступу в бій – часто є звичною річчю.
Процес набору нових бійців до Хезболли напружений і ретельний, часто триває місяцями і поєднує релігійну освіту з воєнною підготовкою, кожен боєць при цьому одразу проходить перевірку надійності.
Перший етап цього процесу – поглиблені релігійні та доктринальні уроки, що звуться тахдірат, тобто готовність, на яких майбутні бійці опановують ідеологічні основи Хезболли. Вони вивчають концепт велоят-е факіх, важливість великого й малого джигадів та як спрямовувати ворожість проти Ізраїля. А ще студенти навчаються культури мучеництва та її важливості в шиїтській доктрині. Вони засвоюють, що глибше розуміння великого джигаду наближає муджагида, тобто священного борця, до Бога й позбавляє людського страху смерті. Мучеництво розглядається в Хезболлі як абсолютне вираження самопожертви та свідчення віри в Бога.
Початкова воєнна підготовка зазвичай проводиться в таборах у долині Бека на сході Лівану. Вона включає виховання тренованості й витривалості завдяки ходінню по горах з важкими рюкзаками і частому спанні на відкритому повітрі незважаючи на погодні умови. Хезбаллони навчаються орієнтуванню на місцевості за допомогою компасу, карт, систем GPS, а ще розвідки й спостереженню. Також вчаться користуватися зброєю, в тому числі автоматичними гвинтівками, легкими кулеметами, ручними протитанковими гранатометами, а ще тактики невеликих груп у поєднанні з традиційною доктриною проти Армії оборони Ізраїля. В останньому десятилітті Хезболла почала проводити навчання веденню війни в умовах міста. В таборах у долині Бека для таких навчань є декілька невеликих споруд, які здебільшого складаються із двох паралельних рядів одноповерхових бетонітових будівель, що імітують ізраїльські вулиці. Ці навчання та принаймні одне пропагандистське відео 2014 вказують на те, що вони мають намір навчити бійців робити вилазки на територію Ізраїля у разі наступної війни.
Іще є принаймні одне місце для навчання веденню бойових дій у місті, що являє собою сукупність багатоповерхових будівель, розташованих навколо «мечеті» та «водогінної вежі». Це нагадує арабське село й може імітувати сирійський театр війни. Щойно завершаться основні тренування, бійці зможуть продовжити (а інколи їх до цього заохочують) навчання зі спеціалізованих навичок, як-от використання ракетної артилерії, снайпінг або протитанкові снаряди. Дальші тренування зазвичай проводяться в Ірані, зокрема 90-денний курс для бажаючих вступити до підрозділів спецназу Хезболли, а ще навчання техніки проведення десантних операцій та поводження з більш складними і великими системами озброєнь, як-от протитанкові снаряди, протиповітряна оборона, суббалістичні артилерійські ракети.
Роль та рушійні сили в Лівані
Головна мета Хезболли – зберегти військовий компонент організації, що зветься «пріоритет спротиву». Всі інші аспекти організації – програми соціяльно-економічного забезпечення, присутність у парламенті, участь у керівництві державою – призначені для підтримки й захисту «пріоритету спротиву». До 2005 збройний статус Хезболли був гарантований погодженням Сирії. Поки Хезболла зберігала невелику присутність в парламенті, вона не прагнула і її не запрошували приєднатись до якого-небудь уряду в Лівані, що був сформований після громадянської війни. Проте після виведення сирійських військ, що відбулося після вбивства в лютому 2005 колишнього прем’єр-міністра Рафіка Харірі, Хезболлі довелось узяти більш активну участь у внутрішній політиці задля гарантування своїх основних інтересів. Починаючи з 2005 доля хезболлівської зброї була глибинною причиною розколу між прозахідним і просаудівським Альянсом 14 березня та просирійським і проіранським Альянсом 8 березня.
Вирішальний момент настав у травні 2008, коли Хезболла розгорнула свої бойові сили в західній частині Бейрута у відповідь на рішення тодішнього уряду закрити хезболлівську приватну мережу телезв’язку. Бої тривали декілька днів і були завершені за посередництва Катару, що посприяв політичній угоді між ворогуючими партіями.
Урок цієї кризи полягає в тому, що Хезболла впевнено тримає баланс політичної та воєнної влади в країні й готова вдаватися до сили, коли є суттєва загроза. Ліванські збройні сили стояли поодаль, не ризикуючи ще більше дестабілізувати ситуацію намаганням зустріти потужне ополчення в повному озброєнні, тоді як хезбаллони та їхні союзники зайняли західну частину Бейрута. І влада була змушена