Українська Повстанська Армія 1942-1952 - Петро Мірчук
Робітники воєнних заводів! Не помагайте імперіялістам своєю працею в запіллі загублювати наших братів на фронтах! Виготовлену Вами зброю і амуніцію за хоплюйте в свої руки й бийте нею Ваших гнобителів імперіялістів, передайте її національним повстанським арміям та відділам.
Приналежні до чужонаціональних батальйонів при Німецькій Армії!
Гітлерівські окупанти використали Ваше тяжке становище в полоні і вашу волю битися проти сталінського імперіялізму, погнавши Вас на фронт братовбивчої війни. При Вашій допомозі гітлерівські імперіялісти хочуть поневолити Ваших рідних на батьківщині, а потім Вас знищити, як непотрібний елемент! Не дозвольте використовувати себе проти Ваших братів! Ваше місце не при Німецьких дивізіях, а в революційних протиімперіялістичних національних повстанських арміях. Нав'язуйте з ними контакт, поширюйте національно-революційну свідомість серед своїх товаришів та зі всіма боєприпасами переходьте до своїх повстанських армій, а де їх нема, сміливо створіть такі!
Працюючі інтелігенти!
Не посилюйте своєю працею державного апарату насильства над народами. Вступайте зі своїми народами в революційну боротьбу проти імперіялістичних катів. Покидайте установи, з'єднуйтесь з відділами своїх національних повстанських армій та віддайте своє знання для їх зміцнення.
Своєю працею допомагайте двигнути єдиний фронт народів у боротьбі проти імперіялістів за свої національні незалежні самостійні держави!
Революційними силами народів у спільнім фронті боротьби проти імперіялістичних загарбників повалимо існуючий лад насильства й збудуємо новий лад. Оснований на справедливості й волі народів і людини.
Геть імперіялістичну війну! Смерть імперіялістичним хижакам большевицької Москви і націонал-соціялістичного Берліну!
Смерть Сталінові й Гітлерові! Геть гітлерівську "Нову Европу" й большевицький СССР!
Хай живуть національні революції поневолених народів!
Хай живуть незалежні національні держави всіх поневолених народів Европи й Азії.
Хай живе мир і дружба народів!
8. ПІД ОДНИМ ПОЛІТИЧНИМ ПРОВОДОМ
Українська Повстанська Армія стала вже в перших місяцях свого існування загально-національною армією, збройним раменем всього українського народу. Свою боротьбу провадила вона за інтереси цілої української нації. В скорому часі опанувала вона великі простори України, стаючи у висліді цього перед конечністю приймати на себе теж завдання політичного й адміністраційного характеру, що виходили далеко поза рямці військових дій. Наближення кінця війни гітлерівської Німеччини з большевицькою Москвою створювали нову політичну ситуацію на українських землях. Все це разом - висувало конечність створення єдиного політичного проводу українського народу, який керував би борогьбою всього народу на всіх фронтах і всіх ділянках життя. В виду цього Головне Командування УПА вже восені 1943 р. заініційовує акцію творення загально-національного, всеукраїнського політичного центру, який взяв би на себе найвище політичне керівництво визвольною боротьбю за Українську Самостійну Соборну Державу та репрезентував би цю боротьбу назовні.
Таким керівництвом не могло стати Українське Державне Правління, створене в червні 1941 р. з тієї простої причини, що частина членів його у висліді німецьких репресій загинула, а друга частина перебувала в ув'язненні в німецьких концтаборах. Йшло, отже, про створення нового керівного центру. Для підготовчої праці було з ініціятиви УПА окремий ініціятивний комітет.
Головний Командир УПА ген. Тарас Чупринка пише про це:
"Ініціятивний Комітет вирішив творити представництво українського народу на демократичній основі. Демократична плятформа давала можливість залучити до керівництва визвольною боротьбою всіх чесних і національно вартісних українських патріотів, незалежно від їхніх партійних поглядів.
Основні пункти політичної плятформи, що мала стати основою формування нового політичного представництва українського народу, були такі: 1. Беззастережно визнати ідею Української Самостійної Соборної Держави як найвищу ідею українського народу. 2. Визнати революційні методи боротьби за Українську Самостійну Державу також доцільними методами визвольної боротьби. 3. Здеклярувати своє вороже становище супроти московських большевиків та німців як окупантів України. 4. Визнати демократію як устроєвий принцип представництва. Пункти 2 і 3 Плятформи були зумовлені тією обставиною, що ініціятива творення загальнонаціонального представницького органу вийшла саме від УПА, яка провадила революційну боротьбу як проти большевицьких так і проти гітлерівських окупантів, і що цей орган мав очолювати і керувати саме такою боротьбою українського народу проти всіх окупантів України.
Беручи за основу формування загальнонаціонального керівництва українського народу демократичний принцип, Ініціятивний Комітет змагав цим способом якнайкраще, якнайповніше відбити в цьому тимчасовому українському парляменті всі, існуючі в той час в Україні, здорові національно-політичні сили. Особливо багато уваги Ініціятивний Комітет приділяв притягненні до проєктованого органу представників східньо-українського громадянства, що стояло в опозиції до большевицького режиму. Тут особливий натиск покладено на притягнення до цього представництва самостійників молодої генерації, вихованих уже в умовах большевицької окупації.
...Поза акцією мусіли опинитися, очевидно, групи, які одверто співпрацювали з німцями. Також поза акцією мусіли опинитися групи, які були ворожо наставлені до УПА і які нерідко, як методу міжпартійної боротьби стосували денунціяцію перед ворогом. Крім представників кіл сутополітичних, Ініціятивний Комітет притягнув до Представництва ще декількох визначних громадян, які репрезентували інші, позаполітичні українські громадські кола. В червні 1944 р. праця Ініціятивного Комітету була закінчена.
11 липня 1944 р., далеко від непрошеного ока, в Карпатах, почалися наради нового Українського Революційного Парляменту. Курінь УПА охороняв місце нарад перед можливим наскоком німців чи большевицьких партизанів. Зібралися представники всіх Українських Земель, при чому особливо численно були представлені Східньоукраїнські Землі. Зійшлися люди різних політичних поглядів...
Збори святочно проголосили себе Тимчасовим Українським Парляментом і назвали себе Українською Головною Визвольною Радою (УГВР).
...Виходячи з того, що всяке народне представництво доти є справжнім виразником волі народу, доки воно діє серед народу і від нього не відривається, Великий Збір УГВР постановив, що місцем перебуванвя УГВР є Українські Землі, а за кордон виїжджають тільки окремі члени УГВР з окремими дорученнями. Така постанова забезпечує УГВР перед перетворенням її в еміграційне представництво, як це було, наприклад, з урядом колишньої УНР, та робить її у політиці цілком незалежною від будь-яких сторонніх сил.
15 липня 1944 р. відбулися вибори Голови Президії УГВР, членів Президії УГВР, Голови Генерального Секретаріяту УГВР, Генерального Судді УГВР.
Урочиста тиша запанувала на залі нарад, коли Голова Президії УГВР станув перед Головою Великого Збору УГВР, поклав руку на український державний герб та почав повторяти слова присяги... Це присягав Президент України перед українським народом".
("Бюро Інформації УГВР", р. І., ч. 2. за серпень 1948 р.)
З членів УГВР, які мужньо сповняючи свій
