Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. - Поліна Вікторівна Жеребцова

Мені погано. Мабуть, через мою хвору печінку та занапащений війною шлунок.

До зустрічі, Щоденнику!

Ура! Знайшла ручку! Продовжую. Повністю згодна з Цицероном: «Я віддаю перевагу найнесправедливішому миру перед найсправедливішою війною».

Лежу й думаю: явно з певним наміром переробили сказане в Корані та в Біблії. За допомогою таких «новацій» стало легше маніпулювати людьми. Ті, хто організував війну, — нажилися. Гарно вбралися. Теж непогано вдягли своїх жінок. Придбали житло. Збільшили рахунки в банках. Контраст постійний! Будинки-руїни. Поряд новенькі норкові шуби.

Будур

19.03.

От чорт! Мені погано, а завтра — мій день народження! Хочу поїсти й неспроможна. Знову блювота.

Нікого зі старих друзів, однокласників немає.

Привіт, весно! Привіт, 17 років!

Зі мною поряд на подушці спить, згорнувшись клубком, наш гладкошерстий сірий кіт — Борзик. Знаєш, Щоденнику, яке повне ім’я придумала я для нього? Хасан бен Саїд — Сірий Хаттаб — Чаборз Муджаїд. А коли кіт мене сильно розлютить, потягне щось із моєї їжі, я кричу на нього: «Мукхдахк», тобто: «Щур» (чеченською мовою).

Уранці я виходила. Була на сусідній зупинці. Купила трохи продуктів. Думала: пройдуся — полегшає. Де там! Ледве доповзла додому. Я повернулась, і прийшла Таїса. Вона нарешті принесла мені ліки, такі, як брала своїм дітям від шлункового вірусу! Лежу. Читаю навчальні книжки.

Будур

20.03.

Мій день народження!

Мама подарувала пачку печива. Жую. Таїса обіцяла маленький торт, але не принесла.

Цуценята у дворі підросли. Гавкають. Це багатьом не до вподоби. Побоююся за їхні життя. Сусід-міліціонер заборонив своїм дітям годувати цуценят. Пообіцяв песиків пристрелити з табельного пістолета! Особливе ревне мусульманство?!

Зате його дружина Пліткарка раптом постукала у двері. Передала маленьку свіжу рибку! Ми її посмажили. Миттю з’їли. Ням-ням! Дякуємо за те, що сьогодні була людиною!

22.03.

Знову я вдома. Слабкість. Але виходила. Намагалась одержати свою дитячу допомогу. Нічого мені не дали.

Стався моторошний випадок. У далекому від нас районі міста о 8.30 зі свого під’їзду вийшли дві чеченки. Мати й дочка. Раптом із будинку навпроти пролунали автоматні черги. Жінок убили. Їхній сусід, працівник міліції, чеченець, вискочив на допомогу. Але пролунала нова автоматна черга. І його було вбито!

Інші мешканці витикатися побоялись. Зі свого вікна все бачив ще один співробітник правопорядку. По рації він викликав допомогу. Прибув уазик із підкріпленням. Але вибух! Фугас виявився під автівкою! Керований? Майже всі в уазику загинули.

Так багатьох міліціонерів «прибрали». Усі потерпілі — співробітники одного районного відділення. Що вони знали? Хто все розрахував? Хто так майстерно передбачив хід подій? Там на виїзді був друг чоловіка Пліткарки — від нього вона про все й довідалась.

Про інше. До нас у гості завітала літня сусідка Люда з середнього під’їзду. Це росіянка, у якої молоденька дочка живе з чеченцем і народила йому дочку. Періодично під час сварок зять погрожує тещі в її ж квартирі. Вона його боїться.

— Але інших, — зізнається вона, — боюся ще більше.

Каже, їх теж приходили якось убивати, намагалися виламати двері в їхній квартирі серед білого дня й вона нажахано стукала по сусідньому балкону шваброю і кричала: «Допоможіть! Рятуйте!», а сусіди були вдома, але вдавали, що глухі. На щастя, вчасно нагодився тоді ще майбутній зять і вмовив прибулих заспокоїтись і віддати родину росіян у його розпорядження.

А наша «шефиня» Таїса дала солоденький рулетик. Замість обіцяного торта. І то добре! Я дуже вдячна.

Ще дружина міліціонера принесла газету. У газеті про терориста Бен Ладена. Пишуть: він організував загибель людей у США 11 вересня. Але якщо він знаменитий, то чому ми ніколи не чули про нього?

25.03.

Щоденнику, слухай!

Ти пам’ятаєш хитрого Лиса — приятеля Чорного Принца? Він завжди ходить із портфелем. Моторний чоловік років сорока. Сьогодні він підійшов і розпочав бесіду. Пізніше я довідалась: це сивий Хасан «потурбувався».

Навдивовижу меткий Лис годину з гаком розмовляв зі мною на теми ісламської релігії. Я чемно, не підводячи очей, кивала головою. Намагалася розповісти, що знаю. З таким мовчати не випадає, як не крути. Усі чоловіки навколо слухають цього чоловіка, підкоряються. Кажуть, він багато що вирішує.

Не знаю, як чемно пояснити цій особі: я маю рішучий намір навчатись. На його думку, жінці таке ні до чого. У мусульманській родині невістка рідко здобуває вищу освіту. А я мрію саме про такий диплом!

Зараз я намалювала Лиса. Біля нього я зобразила його знаменитий портфель! Як прикметний знак.

Будур

02.04.

Сьогодні, близько 4.00, розстріляли двох чеченців 18–20 років біля будинку навпроти. Жителі бачили, як під ранок приїхав БТР. На ньому хлопців привезли. Але люди не заступилися. Сховалися за шторами вікон. Злякалися. Хлопців перед стратою роззули.

Ми підходили близько. Самі бачили вбитих.

Сьогодні, після вбивства в нашому дворі, я з Таїсою і з її чоловіком поїхала на ринок. Ми всі сильно затрималися. Таїса купила й поставила мені чудовий новий стіл. Я горда! Але побоююсь: раптом мені загрожує «виганялівка»?

Старшу дочку Таїси я вчу стійок і ударів за книжкою «Ніндзя». Вона хоче вчитись! Але громадська думка несхитна: для дівчини-чеченки такі заняття є непристойними.

Грошей у нас немає. Мене прийняли до групи карате безкоштовно. Зважили на три причини:

1) я жителька близького житлового будинку;

2) мене було поранено;

3) я росту без батька.

Моє перше заняття — в четвер.

Мені здається, я трошки закохана в милого вухатого Козерога. Та це секрет!

Будур

12.04.

Пройшло чотири тренування з карате! Болять поранена нога й печінка. Я вся в синцях. Ніяких мат немає. Виконуємо всі вправи просто на старій щербатій підлозі.

Продавчиня книжок Тоня стала сварити мене з Тодді. Видно, її прибуток знизився. Адже вона також торгує книжками!

Козеріг добряче упадає коло дівчини, яка стоїть із товаром неподалік. Хитрючої пустоб’яхи.

13.04.

Дівчина Седа, партнерка по заняттях, принесла мені одяг, що їй набрид і старий. А як на мене, одяг дуже гарний!

Була ще одна дівчина на тренуванні. Мені сподобалось її ім’я — Мар’ям. Їй батьки дозволили відвідувати заняття, тому що туди ходить її родич.

18.04.

У районі старого аеропорту підірвали автівку. Міна потужна. Загинули 13 чеченців-ґантамировців! Так свої мстяться своїм за те, що ті спільно стоять з військами РФ.

Перекрили нашу трасу. Я ледь дісталася додому. Спізнилася на карате. Добре, що ми з Таїсою торгували на ринку! Не дай боже потрапити в такі «розбірки»!

А два дні