Життя Степана Бандери: тероризм, фашизм, геноцид, культ - Гжегож Россолінськи-Лібі
Не можна сказати, що тільки «повстанські» дії ОУН-УПА спровокували жорстокість радянського терору. Іншими важливими чинниками, що вплинули на масштаби цього конфлікту, були сталінська політика зі зміцнення радянської влади на місцях та лояльності до неї місцевого населення, а також містечкова помста й конфлікти між сусідами. Однак безсумнівним є те, що фанатичний український націоналізм, який засліпив очі лідерам ОУН та УПА, також сприяв ескалації конфлікту та загибелі багатьох мирних жителів.
Операція Rollback
У другій половині 1944р. керівні органи ОУН(б) і УГВР направили в Хорватію та Італію спеціальну групу, до якої увійшли Лебедь, Гриньох та Мирослав Прокоп. Метою візиту було встановлення контактів із західними союзниками. Зі схожими намірами у Швейцарію відправили Врецьону. Перші спроби не увінчалися успіхом[1522]. Незабаром в оунівському середовищі почали поширювати чутки про вдалу співпрацю ОУН-УПА з американською та британською арміями. 1944 р. ширилися чутки про те, що до СРСР ось-ось має вторгнутись армія з 8 тис. українських канадців. Згідно з іншими чутками, 200 тис. американських українців вирушили марш-кидком з Італії до України[1523]. Вирували також чутки і про те, що після війни Америка й Англія допоможуть ОУН-УПА подолати радянську владу і створити українську державу[1524]. Основними цілями цих навмисно поширюваних чуток були зміцнення репутації ОУН-УПА і підтримка надії на майбутнє звільнення від радянського режиму: «В кінці червня [1945р.] в с. Лішневичі Бродського р-ну бандити проводили сільські збори, селян зігнали примусово під прицілом зброї. Голову сільради Шипку доставили на збори під прицілом двох автоматників і посадили в президію. Виступаючи на зборах, бандит, ім’я якого не було встановлено, сказав: “Вам, селяни, більшовики і НКВД-исти, які хочуть на кістках українського народу побудувати Біломорканал, кажуть, що війна [з німцями] закінчилась, і це правда, але це нас не стосується, тому що ми тільки починаємо справжню війну за “самостійну Україну”, нам допоможуть Англія й Америка. Між нашими представниками вже є домовленість з Англією у цьому питанні, і навіть більшовик Мануїльський погодився з цим. Ви не маєте виконувати завдань Советов, тому що, хто буде виконувати їх, того повісимо, як зрадника української землі. У нас є сили великі, ви самі це бачите. Незабаром більшовики запровадять хлібний збір, і якщо хоча б хтось із вас привезе хліб на приймальні пункти, того ми вб’ємо, як собаку, а всю його сім’ю повішаємо, чи виріжемо. Це вам зрозуміло? А якщо зрозуміло, то розходьтеся по домівках”»[1525].
На сільських зборах у Кам’янець-Подільському р-ні, що відбувся в грудні 1945р., інший оунівець заявив: «Війна між Радянським Союзом і англо-американцями неминуча. Початок війни заплановано на весну — осінь 1946 р.»[1526]. Так само поширювалися чутки і про Бандеру. За однією з них, його бачили на початку вересня 1944р. в Болехові та інших місцях Станіславівської обл., де він роз’їжджав на джипі з вісьмома американськими солдатами[1527].
Величезний вплив на ОУН-УПА мала Фултонська промова Черчилля («Промова про “Залізну завісу”»), виголошена ним 5 березня 1946-го. З тексту промови стає зрозуміло, наскільки напруженими були відносини між Східним і Західним блоками на той час. У своєму виступі Черчилль заявив: «У часи війни, спілкуючись з нашими російськими друзями і союзниками, я дійшов висновку, що більше за все вони захоплюються силою і менше за все поважають слабкість, особливо військову. З цієї причини ми маємо відмовитися від старої доктрини рівноваги сил, чи, як її ще називають, доктрини політичної рівноваги між державами»[1528]. У радянських керівників промова Черчилля викликала невдоволення. Сталін назвав Черчилля «підбурювачем війни». «Я не знаю, чи вдасться пану Черчиллю і його друзям організувати після Другої світової війни новий похід проти “Східної Європи”. Але якщо їм це вдасться, — що малоймовірно, бо мільйони “простих людей” стоять на варті справи миру, — то можна з упевненістю сказати, що вони будуть биті так само, як вони були биті в минулому, 26 років тому», — сказав Сталін[1529].
Промова Черчилля слугувала приводом для багатьох пропагандистських фантазій українських націоналістів, які намагаючись зміцнити свої хисткі позиції, почали регулярно повторювати фрази на кшталт: «Якщо не сьогодні, то завтра Англія оголосить війну СРСР», «Буде війна, й Україна стане незалежною, під захистом Америки». За рік після промови
Черчилля активність ОУН-УПА зросла більш ніж на 300 %[1530]. 17 грудня 1946 р. Василь Рясний, заступник міністра внутрішніх справ УРСР, написав міністру Тимофієві Строкачу: «Всіх членів оперативного складу МВС, які борються з націоналістичними бандитськими формуваннями ОУН, належить поінформувати, що вони водночас борються з агентами іноземних розвідувальних служб»[1531]. Вірогідна і реальна співпраця між ОУН-УПА та американськими й британськими розвідувальними службами призвели до того, що у січні 1947 р. радянська влада змінила тактику боротьби. Тепер підпільників почали називати не тільки внутрішніми ворогами, а й іноземними; тепер до боротьби з ними стали не підрозділи Міністерства внутрішніх справ, а співробітники Міністерства державної безпеки[1532].
Навіть якщо фактичної підтримки з боку США і Великої Британії було набагато менше, ніж її показували в націоналістичній пропаганді, припущення про співпрацю з іноземними спецслужбами були не безпідставні. 1946 р. американські політики (Джордж Кеннан і Аллен Даллес, згодом директор ЦРУ, іл. 178–179) ініціювали операцію Rollback («Відкат»), офіційно схвалену 1948 р. Операцією керувало не ЦРУ, а Управління політичної координації (ОРС), назва якого лунала менш загрозливо. 1951-го бюджет «Відкату» складав близько 100 млн доларів на рік, а фінансували його за кошти «Плану Маршалла»[1533].
Метою операції був «відкат комунізму» в Східній Європі, добитися чого прагнули шляхом підтримки східноєвропейських націоналістичних рухів, дії яких мали зруйнувати СРСР зсередини. Згідно з документом від 30 серпня 1948 р., провідним завданням операції було «налагодження контактів з різними представниками націоналістичного підпілля, які проживають у вільних країнах, і за їх посередництва надавати допомогу та
