Зустрічі й розмови в Ізраїлі. (Чи українці "традиційні антисеміти") - Петро Мірчук

— То ви заперечуєте старий Заповіт Святого Письма?

— Я вже на початку нашої розмови на цю тему сказав вам, що одна справа релігія, а друга — наука, знання. Як історики, ми мусимо підходити до даного питання з наукової точки зору. Але вертаймося до запитання віри жидів в одного Бога.

— Ну, цього вже хіба не заперечите!

— Так, і щодо цього я маю дуже глибокі сумніви!

— Ви бачите, жиди, завжди говорите про вашого Бога, Адонаї, Єгову, чи як там ще ви звете Його. Як то? Не є він богом всіх народів? Має кожен нарід свого Бога? Якщо ви, жиди, таку віру визнаєте, то це значить, що ви вірите не в одного Бога, а в стільки, скільки народів є на світі. Якщо ви дійсно вірите в одного Бога, то мусите вірити, що він є Богом, творцем і батьком кожного народу і кожної окремої людини. Кожний нарід має лише своє власне слово, свою власну назву Бога і своє власне розуміння Бога: Хто Він, який Він і чого від нас вимагає. Так, і тільки так вірять усі, хто вірить в одного бога.

— Ну так і ми, жиди, віримо. Тільки той один Бог особливо полюбив жидів і вибрав собі жидів за своїх дітей, за свій вибраний нарід.

— Це абсурд. Бог є батьком всіх народів, кожної людини. Як може добрий батько одного сина ставити понад усіх інших? Чому?

— Це дуже складне питання, теологічне. В кожному разі, повторюю, ми ніякого Бога не вбили, як це нам закидають християни.

— Але розіп'яли Христа, творця християнської релігії.

— То не правда! То не жиди його розіп'яли, то римляни, бо Христос проголосив себе царем Юдейським, а Юдея і вся решта жидівської землі підлягала Римові. Римський цісар призначив намісників для Юдеї. Римське право, римська влада рішала про все, жидів ніхто не питався.

— Але ж римський намісник Пилат вмив руки і заявив, що він не бачить в Ісусі ніякої вини, а жиди кричали "Розпни, розпни його, хай його кров впаде на нас і на дітей наших!"

— Ні, ні! — пристрасно заперечив рабін. Це все вигадки християн. Це й стало джерелом антисемітизму. Найвищий час, щоб папа викинув цю вигадку з християнських книг, бо від цього почався антисемітизм. Римляни навіть за кару жидів що повстали проти Риму, лиш вигнали з Палестини. Аж двіста літ після смерті Христа, коли Костянтин зробив Християнство урядовою релігією римської імперії, почався антисемітизм, намагання знищити всіх жидів, Свята Інквизиція, антисемітський нацизм…

— Виходить, що все християнство винне у вашому лиху, кожний християнин.

— Так християнство є джерелом антисемітизму, голокостів…

— Значить, для добра жидів треба було б знищити християнство до основ.

— Я того не кажу.

— Але ви так думаєте, бо такий логічний висновок.

Рабін глибоко задумався і відповіді не дав.

— Але вертаймося раббі до наших українсько-жидівських справ, — збудив я його з задуми. — Згідно з вашим твердженням, українці є антисемітами не тому, що вони українці, а тому, що вони християни, так?

— Не зовсім. Тому що такими зробило їх християнство і взагалі українці традиційні антисеміти. Крім докторату з жидівської теології я маю теж докторат з історії. А ви, як мені відомо, крім докторату з права маєте також докторат з історії. Значить, можемо про ці справи говорити як історики, так?

— Не зовсім, Бо моя історична настанова спирається мимоволі на правничих принципах і вимогах, отже факти, дати, цифри, — а в вас мимоволі виявляється теологічно-релігійна настанова — віра в нелогічне, сприймання "об'явлення" за позадискусійну правду, перетворювання легенд в історичні факти.

— Як ви це розумієте?

— Зараз побачимо в дискусії. По-вашому, історія українсько-жидівських взаємин починається страшним Хмельницьким, який знищив більше невинних жидів, як біблійний Гаман. І гірше їх катував, як Гаман, так?

— Так, Хмельницький знищив пів мільона жидів — мужчин, жінок, дітей…

— От бачите, ми вже відразу зачепились за оту нашу додаткову освіту, мою — правничу, і вашу теологічну. У п'ятикнижжю Мойсея, у книзі чисел написано, що коли Мойсей з наказу Єгови перевів перше обчислення жидів, які втекли з Єгипту, то виявилося, що мужчин понад двадцять років, здібних до військової служби, було тоді понад шістьсот тисяч. Додайте до цього стільки ж дівчат і жінок у такому ж віці, а до того всіх нижче двадцятого року життя і старших, нездібних до військової служби, то вийде понад два мільйони. Як рабін ви очевидно, вірите, що це число правдиве. Але я питаюся вас як історика: Чи можливе, щоб два мільйони людей мандрувало через пустиню Синай? Чи не думаєте, що їх, логічно бравши, не могло бути більше, як двадцять тисяч?

— Гм… Можливо, що число символічне, тому перебільшене…

— В мене немає сумніву, що перебільшене і то всотеро, з двадцять тисяч вийшло два мільйони. Ось так і записав у своїх мемуарах про Хмельницького рабін Гановер, а ви за ним повторюєте, приймаючи за правду все, що подане в жидівських книгах. А я питаюся, а які докази, джерела, наукові статистичні дані? І знаходжу, що всіх жидів в Україні за часів Хмельницького було не більше, як п'ятдесять тисяч. То логічно виходить, що козаки кожного жида вбивали на смерть десять разів і ще — найменше половина з них усіх залишилися далі живими, бо сто літ пізніше їх в Україні було знову поверх п'ятдесять тисяч.

Рабін від несподіванки зловився за бороду:

— А звідки ви таке число взяли?

— Читайте вашу "Універсальну жидівську енциклопедію", то знайдете там, що згідно з обчисленнями 1578 року в Польщі було 75 тисяч жидів, в "Литовських" землях, до яких належала Україна, 27 тисяч жидів, отже на терені самої України було яких двадцять тисяч. Сто років пізніше їх