"Сатурна" майже не видно - Василь Іванович Ардамацький
Франція… Донесення агентів звідси підтверджували те, що повідомляв їхній колега з Англії: розвідка англійців почала діяти у Франції і намагається прибрати до рук підпільну боротьбу французького Опору. З пачки донесень Канаріс вибрав підписане «полковником Анрі». За цим підписом-кличкою ховався один із улюбленців Канаріса — унтер-офіцер Гуго Блейхер. Про цього агента Канаріс уже не раз говорив на нарадах, підтверджуючи тезис, що талант розвідника виявляється так само, як і талант поета. І справді, був чоловік дрібним чиновником промислової фірми в Гамбурзі, його мобілізували, він став одним з найкращих розвідників у Франції.
Донесення Блейхера було, як завжди, докладним і навіть занадто багатослівним, але зате, як завжди, цікавим. Ось і він повідомляє, що англійці лізуть у французький Опір, скидають їм зброю, рації, посилають до них своїх емісарів. Блейхер має дані, що серед емісарів, засланих до Франції, і син Черчілля — Рандольф.
Канаріс завмер. Невже це правда? Блейхер іноді не від того, щоб пофантазувати, але навряд щоб він дозволив собі легковажно оперувати подібним фактом. Відклавши зведення, Канаріс написав розпорядження керівникові абверу у Франції: якщо підтвердиться перебування сина Черчілля у Франції, вжити всіх заходів, щоб він не попав до рук гестапо, де його можуть ліквідувати, не розуміючи, як важливо захопити його живим. Окрему шифровку він написав Блейхеру: всю увагу зосередити на Черчіллі, інформувати про це щоденно.
Канаріс повернувся до читання досьє. Справді, англійська розвідка нахабно лізе у Францію, але агенти стривожені цим надмірно. Те, що зараз роблять англійці в цьому напрямку, — кустарщина. Однак необхідно вжити контрзаходів. Враховуючи традиційну нелюбов англійців до втрат, найкращий захід — нанести по англійських резидентах у Франції масовий удар: переловити їх, як мишей, і десяток розстріляти. Отут і можна зробити поступку СД. Агенти абверу розвідають англійських резидентів, а тоді в порядку, так би мовити, спільних дій, яких так добивається Гейдріх, зібрані дані будуть передані в гестапо. Це рішення повернуло Канарісу хороший настрій, що був зіпсований розмовою з Прагою, і він подумав, що йому і справді слід трохи підправити проект у тому розумінні, що скрізь, а разом з тим і в Росії, треба передавати гестапо те, що для цілей абверу не становить цінності.. Але яке матиме значення ліквідація дюжини англійських резидентів, що займаються безнадійною авантюрою в завойованій Франції, коли найголовніше і найцінніше для Гітлера агенти абверу роблять у самій Англії або Америці, або в тій самій Росії?..
До речі, про Америку. Що повідомляють звідти? Ось країна, яка в Канаріса завжди викликала особливу цікавість. Якось на нараді в Гітлера він кинув жарт, який став крилатим, що «в Америці продається все, навіть фельдмаршали». Так воно й є насправді, американці і самі кажуть, що в них усе вирішують гроші. Але, з другого боку, цей же діловий практицизм був грізною і водночас таємничою силою Америки. Адже якщо її фінансові магнати побачать, що війна для них на сьогодні найвигідніший бізнес, вони того ж раніше проданого фельдмаршала перекуплять за такі гроші, яких ніколи не було в німецькій казні.
У змалюванні внутрішнього становища країни донесення агентів із Америки були ідентичними. Рузвельт і його найближче оточення прокламують дійове союзництво з англійцями, французами і росіянами, але насправді ця дійовість поки що виявляється головним чином у пропаганді і суто символічних жестах на зразок посилання особистих представників Рузвельта в союзницькі країни або збільшення складу військових місій. Пропаганда є пропаганда. Далеко серйозніше повідомлення агента про те, що в конгресі все активніше діють сили, які підтримують союзницькі пориви Рузвельта.
Канаріс почав читати донесення агента, який був найближчий до фінансових кіл Америки. Це донесення, пройшовши великий шлях, прибуло в Берлін лише сьогодні.
Ще не дочитавши його до кінця, Канаріс зрозумів, наскільки воно важливе. В першій його частині повідомлялося, що вищі кола фінансової олігархії Німеччини негативно реагують на поспішне оголошення Гітлером війни Америці. Канаріс і тоді, в грудні, вважав цей крок фюрера непродуманим. Справжніх володарів Америки розізлило оголошення війни: це сплутало їм карти. До цього вони могли спокійно дотримуватись політики ізоляціонізму: «Хай десь там іде війна, нас вона не стосується». Але після цього йшов Пірл-Харбор. Це був перший удар по ізоляціонізму. І тут же вискочив із своїм оголошенням війни Гітлер. Це було вже занадто! Американці інертні, але до пори до часу…
Агент повідомляв, що воєнні поставки Америки Росії можуть зараз стати більшими, що в цій справі лишилося тільки одне нерозв'язане питання — про способи оплати поставок, але й це питання близьке до розв'язання. І взагалі позиція Рузвельта завойовує щораз більшу підтримку народу, і не рахуватися з цим уже не можуть навіть могутні противники президента. Агент наводив безліч фактів, які підтверджують реальність вступу Америки у війну не на словах, а на ділі…
Хоч як стривожило Канаріса це повідомлення, проте він все ж повернувся до роздумів про Росію. Що не кажи, тепер усе вирішується там. Якщо Ради найближчим часом будуть поставлені на коліна, американський капітал ні за що не подасть їм руки допомоги. Вся історія проти цього, вся суть американської політики. Розгромивши росіян, Гітлер одразу ж знайде спільну мову і з Америкою, і з Англією, і на тому війна поки що може закінчитися. Світ буде в основному поділено. Отже, Росія і ще раз Росія.
Розділ 21
Лютий капризував. Над Польщею він розкинув ніжний сонячний ранок. Над Мінськом розвісив низькі кошлаті хмари. Літак ішов під нижнім краєм хмар, і всередині літака було похмуро і холодно. А ближче до Смоленська літак врізався в смугу густого снігопаду; зникла не тільки земля, а навіть крила літака немов відрізала біла імла. В пасажирському приміщенні засвітився неяскравий плафон.
На передньому кріслі, вкритий
