Українська література » Пригодницькі книги » Рушниці Авалона - Роджер Желязни

Рушниці Авалона - Роджер Желязни

Читаємо онлайн Рушниці Авалона - Роджер Желязни
тому, що він з'явився на цьому Відображенні. Може, у мене не вистачить сил, але спроба того варта. До того ж ніхто, крім мене, не знав, хто він такий.

На верхньому майданчику сходів я зупинився перед важкими дерев'яними дверима, замкненими зсередини на засув. Я відступив на крок, вдарив ногою що було сил, і двері звалилася з гучним тріском.

Він стояв біля вікна, чоловік, одягнений в легкі обладунки, з цапиною головою на широченних плечах.

Я переступив через поріг.

Коли двері впали, він повернувся і тепер дивився на мене в упор, намагаючись зазирнути в очі крізь проріз шолома.

— Смертний, ти зайшов надто далеко, — сказав він. — Адже ти смертний?

— Запитай у Страйгалдвіра, — відповів я.

— Ти той, хто вбив його, — безпристрасно вимовив він. — Скажи, він впізнав тебе?

— Можливо.

На сходах почулися кроки, і я швидко відступив вліво. В кімнату увірвався Ганелон.

— Стій! — Крикнув я.

Він здригнувся, зупинився як укопаний і повільно повернувся до мене.

— Це — перевертень. Хто він такий?

— Гріх, який я зробив, бо прокляв те, що любив усім серцем. Відійди убік і не заважай. Він мій.

— Я не заважатиму. — Ганелон залишився стояти на місці.

— Ти сказав правду? — Запитав рогатий.

— Зараз дізнаєшся, — відповів я і кинувся на нього.

Але він не схрестив зі мною шпаги. Його вчинок назвав би дурістю будь-хто, навіть самий невмілий фехтувальник.

Він кинув у мене свою шпагу, яка зблиснула, відбивши світло блискавки. Коли вона ще летіла по повітрю, гримнув грім. За вікном розбушувалася буря.

Я зробив легкий рух Грейсвандір, немов парируючи простий випад. Шпага встромилась в підлогу і тут же спалахнула яскравим полум'ям. За вікном знову блиснула блискавка.

Засліплений, я забарився, і в цю мить перевертень кинувся на мене. Він притиснув мої руки до боків; роги вдарили мене по забралу шолома раз, інший…

Потім я напружив м'язи, і захоплення почало слабшати. Я кинув Грейсвандір, рвонувся, вивільнився від залізних обіймів, і в цей момент очі наші зустрілися.

— Повелитель Амбера, чому ти вбиваєш нас? — Запитав він. — Адже це ти відкрив нам шлях.

— Я шкодую про свій безрозсудний вчинок і сподіваюся виправити помилку.

— Надто пізно. До того ж хіба звідси треба починати?

І знову вдарив мене рогами. Реакція у нього була просто фантастичною. Я не встиг захиститися і відлетів до стіни.

А потім він підняв руку, зробив знак, і раптово я побачив придворних Хаосу на марші — видінні, від якого волосся дибки встало на моїй голові і холодом скувало душу. Що я накоїв?

— … От бачиш? — Говорив перевертень. — Ти відкрив шлях. Так допоможи нам зараз, і ми повернемо тобі те, що ти вважаєш своїм по праву.

Якусь мить я вагався. Можливо, він виконає свою обіцянку, якщо я допоможу. А далі що? Мені доведеться весь час бути напоготові. Союзники на короткий час, ми будемо раді перегризти один одному горлянки, як тільки кожен доб'ється свого… І все ж якщо в моїх руках виявиться вічний місто…

— Отже, домовились? — Запитав різкий бекаючий голос.

Я подумав про Відображення і про відображення Відображень…

Не кваплячись, розстебнув застібки шолома…

… І жбурнув його в перевертня, який, здавалося не сумнівався у моїй злагоді. По-моєму, Ганелон в цю хвилину ступив уперед.

Я стрімко кинувся на рогатого і притиснув його до протилежної стіни.

— Ні! — Сказав я.

Його руки, схожі на людські, зімкнулися на моїй шиї в ту ж саму секунду, коли я здавив йому горло. Стиснувши пальці, я різко перекрутив долоні. Думаю, він зробив те ж саме.

Я почув хрускіт — так ламається суха хворостина. Пам'ятаю, мені стало цікаво, чия шия зламана. Моя боліла щосили.

Я відкрив очі і побачив небо. Я лежав на ковдрі, а ковдра лежало на землі.

— Боюся, що він залишиться жити, — сказав голос, і, повільно повернувши голову, я побачив Ганелона.

Він сидів на краєчку ковдри поруч з Лорен.

— Як справи? — Запитав я.

— Ми перемогли. Ви дотримали слова. Коли загинув перевертень, хранителі впали без свідомості, а тварини і інша нечисть згоріли.

— Добре.

— А я сиджу і розмірковую, чому я перестав вас ненавидіти.

— І до якого висновку прийшов ти?

— Важко сказати. Можливо тому, що ми дуже схожі один на одного. Хоча ні… Не знаю.

Я посміхнувся Лорен.

— Твої пророкування не збулися. Битва закінчилася, а ти ще жива.

— Смерті дано хід. — Вона не відповіла на посмішку.

— Що ти маєш на увазі?

— У пам'яті людей живі розповіді про те, як король Корвін стратив мого діда — спочатку публічно побив батогами, а потім четвертував — за те, що він повстав проти його тиранії.

— Я тут ні причому. Це було одне з моїх Відображень.

Лорен похитала головою.

— Корвін з Амбера, я така, яка є. — І з цими словами вона встала, повернулася і пішла.

— Ви так і не відповіли, ким був перевертень, — нагадав мені Ганелон, не звертаючи на її відхід ані найменшої уваги.

— Слугою Хаосу. Проклявши Амбер, я відчинив двері в реальний світ темним силам. Користуючись наданою можливістю, вони намагаються захопити всі Відображення і поступово дістатися до Амбера, слідуючи по шляху найменшого опору. Таким чином на Лорені з'явився Чорний Круг. Але я його знищив, так що можеш спати спокійно. Я закрив їм шлях на це Відображення.

— І ви за цим сюди прийшли?

— Ні. Чесно кажучи, я йшов в Авалон, коли побачив Ланса. Не міг же я кинути його в біді. А потім мені довелося розсьорбувати кашу, яку я сам заварив.

— Авалон? Значить, ви збрехали, що він зруйнований?

Я похитав головою.

Ні. Наш Авалон упав, але на Відображеннях напевно існує інший, схожий на нього.

— Візьміть мене з собою!

— Ти збожеволів!

— Хочу хоч одним оком поглянути на ті місця, де народився і виріс, чого б це не вартувало.

— Я не збираюся там залишатися. Мені необхідно потрапити в Авалон, щоб роздобути собі рожевий порошок для чищення ювелірних виробів. Одного разу я зовсім випадково підпалив його в Амбері. Стався вибух. Я використаю цей порошок, як порох, озброю солдатів рушницями, осаджу Амбер і посяду трон, який є моїм по праву.

— А як бути з темними силами, які, як ви кажете, намагаються захопити всі Відображення?

— Дійде і до них черга. А якщо я програю битву, ними займеться Ерік.

— Ви сказали, що він засліпив вас і кинув у темницю.

— Так. Я виростив нові очі. І втік.

— Ви — демон.

— Мені так часто про це говорили, що я навіть не сперечаюся.

— Ви візьмете

Відгуки про книгу Рушниці Авалона - Роджер Желязни (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: