Альтернативна Еволюція - Олександр Павлович Бердник

Ми рішуче повстанемо проти приреченості. Ми стверджуємо Святість та Радість людського Духу. Ми стверджуємо його Праведність та Космічне Синівство. Ми стверджуємо, що Він здатен і мусить повернути Радість Життя. Отруйний вірус падіння і хвороби необхідно вигнати — і відновити Цілість. Але лічені роки зосталися до грізного порогу. Сплячі — не прокинуться! Але тим, хто не спить, ми пропонуємо разом розглянути принципи Суми Любові, що кличе нас до Материнського Світу Радості.

Але для того, щоб зрозуміти й прийняти суть цієї Альтернативи, необхідно розглянути МІРАЖІ ПСЕВДОБУТТЯ, ці грандіозні космічні й історичні фікції, котрі завели людство у лабіринт, порушивши гармонію Цілого.

МІРАЖ ЕНЕРГЕТИЗМУ або ЧАСУ — головний міраж, що став основою багатьох інших.

Зруйнована в результаті світової хвороби цілісність породила ритміку обмежених проявів — Час, а разом з ним — Енергію як динаміку цих проявів.

Ефект розпаду Цілого, хвиля сили, відчужена від Внутрішнього Космосу і відірвана від Джерела, оформлена у зовнішні стихії — ось що таке Енергія, що лягла в основу тканини розпорошеного світу.

Не зрозумівши Руху та його проявів (Енергії, Сили, Могутності, Напруги), Людина запрагнула оволодіти Зовнішнім Космосом, використовуючи часово-ефемерний аспект Руху — Енергію. Погляньте неупередженим оком на творіння так званої технічної революції, і ви збагнете, що ми ввійшли в протистояння з Цілим, що ми стали його паразитами, ворогами, руйнаторами.

Ми творимо енерготарани для подолання простору і часу; ми використовуємо могутність Матерії для руйнування того, що нездатні збагнути; ми схожі на нерозумних дітей, котрі в пороховому погребі влаштовують феєрверк, коли бомбардуємо потоками часток атомні мішені синхрофазотронів, ґвалтуючи мільйоноградусну плазму в магнітних тюрмах. Ми грубо вторгаємося у світ атома, клітини, психіки, ігноруючи єдність Сущого, і не розуміємо, що безвідповідальні вторгнення в інші сфери життя можуть викликати ланцюгову реакцію розпаду.

Необхідно збагнути, що Енергія як прояв зовнішнього руху — це лише грубий аспект світової Динаміки Духу, Космічної Свідомості. Ми будуємо цивілізацію на цьому примітивному, часовому підмурку і тим прирікаємо себе на неминучу загибель, не підготувавши свою свідомість до оволодіння Духовною Динамікою.

Уся наука, вся технологія збудована на ілюзорній ідеї, буцімто Всесвіт — це джерело невичерпної енергії. Висуваються прожекти про грядуще використання енергії в масштабах випромінювання зірок, галактик, метагалактик. Що за чудний міраж? І для чого це потрібно, якщо навіть сучасна людина мріє про Тишу, цю священну Матір Цілого?!

Збільшення технічної могутності вводить Людину в конфлікт з усією Світобудовою. Ми знаємо, що від нерозумного використання і руйнування екологічного кільця Планети деградує і рухається до загибелі вся Біосфера. Так само і при сліпому оволодінні тими чи іншими енергорівнями мікрокосмосу чи Макрокосмосу ми порушуємо стихійну рівновагу Природи, масштаби, походження і призначення котрої неможливо пізнати з допомогою нашого деформованого бачення.

Енергетична криза, що уразила цивілізацію, — не випадкова. Надії на те, що органічне паливо буде замінене термоядерним синтезом, — наївні. Енергія творящого синтезу — це привілей Світу Єдності, а не світу руйнації, в якому ми живемо і котрий живимо своїм розділено-дискретним мисленням.

Вимагають перегляду самі уявлення про СВІТЛО як про певну хвилю випромінювання (чи про потік квантів, фотонів). Скоріше за все, СВІТЛО — це посередник між внутрішнім та зовнішнім Космосом, котрий зв'язує Світового Суб'єкта зі Світовим Об'єктом.

Оскільки Світло — найвище (для нашої свідомості) прояв Світової Динаміки, воно тче світ форм, проникає в них і одухотворює речовинний світ. Те, що вимірює та вивчає фізика, — лише динаміка речовини в полі гравітації, сплячої Свідомості. Світло невловиме, ми помічаємо лише його ілюзорний слід, тільки його енергетичну шкаралупу, що виникає при контакті зі світом форм, «заморожених» Часом.

Використовуючи енергію, ми виснажуємо себе, свій власний дух. Це — самопожирання в буквальному розумінні. Кільце взаємозв'язку дуже тісне, воно губиться в безодні Часу й Простору, і важко побачити, звідки бере початок те Джерело, з якого ми смокчемо енергетичну кров. Але грядуще відкриє нам ту істину, що її знали древні мудреці, котрі подарували нам символ змії, що кусає свій хвіст, чудовий символ самопоїдання.

Ясно лише одне: що більша енергетична потужність, котру ми використовуємо, то більш напружене протистояння Космічного Цілого. Ми узурпуємо ті основи, що на них тримається сам Фундамент Світобудови.

Сума Любові — Альтернативна Еволюція — кличе людство до пошуку нових шляхів Буття: неенергетичних чи наденергетичних. Залишивши в спокої стихії, співпрацюючи з ними в процесі творення гармонійних і прекрасних форм Життя, ми отримаємо доступ до таких таємниць і глибин Буття, про які не можуть навіть мріяти сучасні вчені. Ми агресивно відвойовуємо крихти зруйнованих, покалічених таємниць, а необхідно увійти в Дім Таємниці друзями. Тоді й Таємниця зникне і зітче для нас нову чудесну форму Життя.

Отже, підсумуємо.

Увесь енергетичний Всесвіт, зорі, галактики, мікросвіти, макросвіти — все це лише наше колективне Творення, розіп'яте на безодні Часу і Простору в спробі утвердити свою самообмеженість у певній системі координат. Дух Людини забув про свою Прабатьківщину-Цілість, про своє право на Повне Буття і намагається спорудити жебрацьке буття в сферах тління й смерті.

Чи наближаємося ми до таємниці буття, нагромаджуючи енергоможливості?

Ні. Ми тільки викликаємо більшу тугу і спрагу нових джерел енергії.

Всі наші зазирання в «інтимну таємницю кожного», у надра атома, зірок, у глибини генів, у нейрони мозку показують нам лише невичерпні лабіринти структур, безперервне бурління речовини в ритміці просторово-часових процесів. Ніякої таємниці в цій фантасмагорії антижиття ми не відкриємо. Наші подорожі до «інших світів» — це лише польоти у власну пустоту, непотрібне нагромадження інформаційного сміття, що закриває від нас власну сутність. Новий Світ рішуче позбудеться деспотії енергетизму як породження Хроносу-Часу.

Відомий астрофізик Козирєв стверджував, що час породжує енергію. Не будемо аналізувати, що мав на увазі вчений, розробляючи цю концепцію. Але, зі свого боку, повністю згодимося з ним. Саме час творить енергію. Саме Хронос рубає Світове Ціле на часово-просторові прояви, творячи з цих осколків-квантів у міріадах психік мозаїку оманливого буття. Динаміка цього кінематографу