Відгуки
Київські контури. Вибрані вірші - Аттіла Могильний
Читаємо онлайн Київські контури. Вибрані вірші - Аттіла Могильний
СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Цикл
1. «Третій стан…»
Третій стан — в дрободан. Дощ гуляє, як гетьман. Білі вежі й чорні вежі все патьоками мережить. Тьмаві склянки на столах — світ хитається в очах. Мокне оксамит мечів, арбалети й поготів, а він дзвонить, мов кришталь, коло малинових мальв. 2. Шибайголови
Над нами — небо, під нами — брук, наші кроки — швидкі і ніжні. І від дотику наших рук палає залізо. Наші губи — суцільна спрага, наші серця — голод, і анітрохи не важить, хто — друг, а хто — ворог. Гей, навколо! Келихи — вгору за наші голови. 3. Пейзаж
Ніч все пливе, лиш місяць і білі дими в долинах (ружі — червоні — тіні) все мерехтить і тане синє світіння ліній і запах лататих лелій стелиться по долинах 4. Варвари
Тут, у безмежних, ворожих просторах, вперто, повільно і поступово всіх підкорятимем нашому слову, вищим законом поклавши його. Доки гойдає білява ріка, мовчки ми сходимось груди у груди, яреє сонце жевріти буде в наших поблідлих від люті очах. Дощ розмиває сліди за ізгоями, дощ розмиває дні і роки — ми перейдемо шляхами суворими, зрушені з місця
Цикл
1. «Третій стан…»
Третій стан — в дрободан. Дощ гуляє, як гетьман. Білі вежі й чорні вежі все патьоками мережить. Тьмаві склянки на столах — світ хитається в очах. Мокне оксамит мечів, арбалети й поготів, а він дзвонить, мов кришталь, коло малинових мальв. 2. Шибайголови
Над нами — небо, під нами — брук, наші кроки — швидкі і ніжні. І від дотику наших рук палає залізо. Наші губи — суцільна спрага, наші серця — голод, і анітрохи не важить, хто — друг, а хто — ворог. Гей, навколо! Келихи — вгору за наші голови. 3. Пейзаж
Ніч все пливе, лиш місяць і білі дими в долинах (ружі — червоні — тіні) все мерехтить і тане синє світіння ліній і запах лататих лелій стелиться по долинах 4. Варвари
Тут, у безмежних, ворожих просторах, вперто, повільно і поступово всіх підкорятимем нашому слову, вищим законом поклавши його. Доки гойдає білява ріка, мовчки ми сходимось груди у груди, яреє сонце жевріти буде в наших поблідлих від люті очах. Дощ розмиває сліди за ізгоями, дощ розмиває дні і роки — ми перейдемо шляхами суворими, зрушені з місця
Відгуки про книгу Київські контури. Вибрані вірші - Аттіла Могильний (0)