Анексія: Острів Крим - Тарас Валерійович Березовець

Хоч би яким дивним був збіг, але факт залишається фактом. У цей же день Путін запросив Джемілєва на зустріч у Кремль, на що той відреагував так: «Буду радитися з керівництвом. Вони ж не обговорюватимуть зі мною виведення російських військ, а щось пропонуватимуть. Сьогодні є сенс зустрічатися з Путіним і з ким-небудь для врегулювання ситуації. Але якщо мова йде про якісь гарантії кримським татарам, наприклад про перехід Криму до складу Росії, то це питання не обговорюватиметься»523.

Чи не головною подією дня стало прийняття на засіданні ВРК «Декларації про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя», за затвердження якої проголосували 78 депутатів з 81. Прес-служба ВРК так пояснила необхідність цього документа: «У випадку, якщо в результаті майбутнього 16 березня 2014 року прямого волевиявлення народів Криму буде прийняте рішення про входження Криму, включаючи Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, до складу Росії, Крим після референдуму буде оголошено незалежною й суверенною державою з республіканською формою правління»524.

У відповідь на це Генпрокуратура України оскаржила цю декларацію: «Генпрокуратурою до Окружного адміністративного суду Києва заявлено вимоги про скасування прийнятих 11 березня парламентом Криму та Севастопольською міськрадою рішень про затвердження „Декларації про незалежність Автономної Республіки Крим та м. Севастополя“. <…> Прийняті Верховною Радою АР Крим та Севастопольською міською радою рішення є явно протиправними й зазіхають на принципи конституційного ладу, територіальної цілісності та устрою України, ставлять під загрозу громадський порядок і безпеку, життя й здоров’я людей»525.

Рефат Чубаров на голосуванні не був і прокоментував постанову ВРК на брифінгу в Сімферополі: «Ми розуміємо при цьому, що це лише сигнал, сигнал, який даний тим сторонам, що залучені до Кримської кризи, яка навколо Криму й усередині Криму. Цей сигнал буде почутий усіма сторонами й у Києві, і в Москві, і у Вашингтоні, і в Брюсселі та багатьма міжнародними організаціями»526.

Самопроголошена влада Криму зробила спробу «купити» лояльність кримських татар і ухвалила постанову «Про гарантії відновлення прав кримськотатарського народу та його інтеграції в кримське співтовариство»: «Усвідомлюючи трагічну долю кримськотатарського народу у ХХ столітті, сприймаючи його повернення й облаштування на своїй історичній Батьківщині як акт відновлення справедливості, <…>

Верховна Рада Автономної Республіки Крим постановляє: надання кримськотатарській мові статусу офіційної мови нарівні з російською та українською мовами; обрання Верховної Ради Республіки Крим за пропорційною виборчою системою за виборчими списками кандидатів у депутати та формування органів виконавчої влади Республіки Крим із гарантованим представництвом кримських татар 20%; гарантоване представництво кримських татар у районних і міських радах та інших органах; визнання органів національного самоврядування кримськотатарського народу — Курултаю (загальнонаціонального з’їзду) кримськотатарського народу та формованих ним органів; рішення правових, організаційних, фінансових і земельних питань при поверненні кримських татар у Республіку Крим із місць депортації; сприяння використанню поряд з існуючими історичних топонімів Криму, змінених після депортації кримськотатарського народу 18 травня 1944 р.; сприяння розвитку друкованих та електронних засобів масової інформації кримськотатарською мовою; забезпечення рівноправного функціонування в Криму релігійних конфесій»527. Забігаючи наперед, зауважимо, що жодна з цих обіцянок так і не була реалізована на практиці.

Паралельно з ухваленням декларації про незалежність Верховна Рада АР Крим заборонила діяльність на території автономії «Правого сектора» і ВО «Свобода», «як таких, що несуть загрозу для життя й безпеки кримчан».

У кримському парламенті сформували міжфракційну депутатську групу «За новий російський Крим!». Прес-центр ВРК повідомив: «Депутати, які приєдналися до групи, підтримують дії голови Верховної Ради АРК Володимира Константинова та голови Ради міністрів АРК Сергія Аксьонова, спрямовані на стабілізацію обстановки на півострові й возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта Російської Федерації. Заяви про вступ до міжфракційного об’єднання „За новий російський Крим!“ уже подали понад 70 зі 100 депутатів Верховної Ради АРК»528.

Аксьонов вирішив загарбати український флот у Севастополі, при цьому запевнив, що це не торкнеться приватних об’єктів: «Український флот у Севастополі буде націоналізований весь у повному обсязі. Їхні кораблі ми не збираємося нікуди випускати. Ми й флоту „Чорноморнафтогазу“ закрили вихід. Буде прийнято рішення по сонячних електростанціях. Вони будуть передані на баланс Автономної Республіки Крим»529.

Одним із перших рішень нелегітимної влади в Криму стало створення аналога оруелівського «міністерства правди», сепаратисти назвали його Міністерством інформації та масової комунікації Автономної Республіки Крим. І одним із перших рішень створеного міністерства стала передача ДТРК «Крим» і ДП «Радіотелевізійний передавальний центр» у підпорядкування так званому уряду АРК. Відповідне рішення прийняте на позачерговому пленарному засіданні кримського парламенту 11 березня 2014 року. За даними прес-центру ВРК, відтепер діяльність цих установ спрямовується й координується Міністерством інформації та масових комунікацій АР Крим530. З цього моменту всі телевізійні та радіопрограми на півострові підлягали жорсткій цензурі московських кураторів.

Уперше з моменту окупації з офіційного діловодства АР Крим зникло слово «Автономна» — про це йшлося в заяві спікера Володимира Константинова: починаючи від 11 березня вживається офіційна назва нової держави — Республіка Крим.

Сьогодні сепаратисти зробили ряд кричущих заяв, які самі по собі вже підпадають під кримінальну статтю в ККУ. На зустрічі із журналістами Володимир Константинов заявив: «Повернення Криму в Україну виключене. Прийнявши декларацію, ми заявили про себе як про республіку, і вже в якості республіки входитимемо до складу Росії. Таким чином, слово „Автономна“ опускається, залишається „Республіка Крим“. Декларація незалежності є необхідним процедурним документом і сприятиме тому, щоб уся процедура входження до складу Росії була визнана легітимною. Це робиться ще й для того, щоби не викликати ні в кого з експертів ніяких питань. Таким чином, процедура входження буде повністю легітимною»531.

Також він розповів, скільки грошей витратять на референдум, до речі, саме у гривнях: «Ми затвердили кошторис референдуму на сьогоднішній сесії, він складе 16 млн. грн. Також ми затвердили всі нормативно-правові акти, необхідні для його проведення»532.

Одним з інструментів підпорядкування та завоювання лояльності Меджлісу кримськотатарського народу стала активна співпраця російської окупаційної влади з керівництвом Татарстану. Аби переконати Рефата Чубарова та Мустафу Джемілєва в необхідності знайти спільну мову з Константиновим, Аксьоновим і