ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо

ми постали перед деякими проблемами: обсяг вибірки був порівняно малим, відео- та аудіозаписи були вибірковими, а не постійними, через обмежені можливості бюджету та нестачу людей і через наше стратегічне рішення сфокусуватися на найважливіших аспектах (таких, як переклички, прийоми їжі, відвідини і слухання комісії з питань умовно-дострокового звільнення). До того ж, динамічна взаємодія між в’язнями й наглядачами різних робочих змін ускладнювали пошуки причинно-наслідкових зв’язків. Кількісний аналіз даних поведінки окремих учасників експерименту був спотворений через очевидний вплив взаємодії між групами, а також чинник часу. До того ж, на відміну від традиційного експерименту, ми не порівнювали учасників з контрольною групою, яка б не зазнала експериментального впливу (розподілу ролей і входження в образ), а лише оцінювали їх до і після експерименту. Ми не робили цього, тому що планували просто продемонструвати феномен, як в оригінальному експерименті Мілґрема, а не встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Ми планували провести порівняння контрольної й експериментальної груп у майбутньому, за умови отримання цікавих результатів. Саме тому наша незалежна змінна була дуже простою — поділ на ролі в’язнів і наглядачів.

Проте ми виявили деякі закономірності, що розширюють межі викладеного у попередніх розділах якісного наративу. Ці відкриття дали змогу поглибити розуміння сутності незвичайного психологічного середовища та його впливу на молодих людей. Детальніші результати обробки цих даних, а також їх статистичний аналіз ви можете знайти в науковій статті у Міжнародному журналі з питань кримінології та пенології[170] на сторінці www.prisonexp.org.

ТЕСТУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

За декілька днів перед початком експерименту ми дослідили кожного учасника, використовуючи три методики оцінки індивідуальних відмінностей. Для вимірювання схильностей до авторитаризму ми використали F Шкалу, стратегій маніпулювання іншими — шкалу Макіавеллі, а ще — особистісний опитувальник Комрея.

F Шкала[171]. Цей тест вимірює прихильність до традиційних цінностей і покірне й некритичне ставлення до влади. До початку експерименту не виявлено статистично значущих відмінностей між групами: середній бал наглядачів — 4,8, а в’язнів — 4,4. Однак ми виявили разючі відмінності між п’ятьма ув’язненими, які залишилися до кінця експерименту, і п’ятьма ув’язненими, які були звільнені достроково. Ті, хто протримався до кінця в авторитарному середовищі нашого дослідження, показали результати більш ніж удвічі вищі (середній бал становив 7,8), ніж їхні товариші, які вийшли з експерименту достроково (середній бал 3,2). Дивовижно, але якщо посортувати ці значення в порядку за рангом від найнижчих до найвищих, то найбільша кореляція спостерігається з кількістю днів, проведених у нашій в’язниці (коефіцієнт кореляції становить 0,9). Ув’язнений, імовірно, тим довше залишався в експерименті, чим більше підлаштовувався під авторитарне тюремне середовище і чим вищі його показники з критеріїв жорстокості, прихильності до прийнятих у в’язниці цінностей і послуху перед авторитетом — рис, притаманних створеному нами середовищу. На противагу їм ув’язнені, які найменше могли пристосуватися до цього тиску, мали найнижчі показники за F Шкалою, що свідчить на їхню користь.

Шкала Макіавеллі[172], як можна зрозуміти з її назви, дає оцінку тому, наскільки людина здатна використовувати стосунки з іншими заради власної вигоди. Однак ми не виявили значущих відмінностей між середнім значенням цього показника у наглядачів (7,7) і в ув’язнених (8,8). Передбачити тривалість участі в експерименті за допомогою цієї пікали також неможливо. Ми припускали, що люди, схильні до маніпулювання іншими, відповідно проявлять себе в стосунках з іншими учасниками експерименту. Проте двоє в’язнів із найнижчими показниками за шкалою Макіавеллі були пристосовані до тюремного середовища так само добре, як і двоє з найвищими показниками.

Особистісний опитувальник Комрея[173], перелік запитань для самооцінювання, складається з восьми шкал, які ми використовували, щоб передбачити диспозиційні відмінності між наглядачами і в’язнями. Серед цих особистісних шкал були такі, як довірливість, організованість, конформізм, активність, стабільність, екстравертність, маскулінність та емпатія. За цією шкалою за цим опитувальником, середні показники в’язнів і наглядачів були практично однаковими й відмінності навіть не наближалися до межі статистично значущих. Більше того, середні значення за кожною окремою шкалою коливалися від 40% до 60%, що за даними Комрея є нормальним для середньостатистичного молодого чоловіка. Це відкриття ще раз підтверджує те, що досліджувані в обох групах були «нормальними» або «пересічними». Крейґ Гейні та Курт Бенкс упоралися зі своїм завданням: усі студенти-волонтери були «звичайними людьми». Крім того, не було попередніх диспозиційних тенденцій, які відповідно вирізняли би учасників, які грали ролі наглядачів і в’язнів.

Деякі цікаві, хоча й незначущі, відмінності були виявлені між в’язнями, які вийшли з експерименту достроково, і тими, хто витримав до кінця. Ті, хто витримав весь експеримент, показували вищі показники конформізму («прийняття суспільства таким, яким воно є»), екстраверсії та співчутливості (готовність допомагати, емпатія, щедрість), ніж ті, кого через гострі реакції на стрес звільнили раніше.

Якщо ж ми простежимо за тими в’язнями й наглядачами, показники яких найбільше відрізнялися від середніх (стандартне відхилення 1,5 чи навіть більше), то зможемо помітити цікаві закономірності.

Для початку давайте розглянемо деякі особистісні характеристики окремих в’язнів. Моє враження від в’язня Джеррі (5486), як «найбільш зібраного», було підкріплено тим, що він був найбільш урівноваженим з-поміж інших в’язнів, і всі інші його показники були наближені до прийнятих норм. Якщо за якимись показниками він відхилявся від інших, то це завжди було в позитивний бік. Також Джеррі мав найвищий показник маскулінності («його нелегко довести до сліз, не цікавиться любовними історіями»). Стюарт (819), який розгромив свою камеру, засмутивши співкамерників, які мали прибирати за ним увесь цей безлад, мав найнижчий показник організованості (ступінь педантичності, акуратності, а також стурбованості чистотою й охайністю). Нехай правила вимагали протилежного — він не зважав. Угадайте, хто мав найвищий показник активності (з любов’ю до фізичної активності, важкої праці та тренувань)? Так, справді, це був «Сержант» (2093). Довірливість — це віра в засадничу чесність і добрі наміри інших, і Клей (416) взяв першість за цим показником. І, нарешті, — з огляду на особисті справи в’язнів, — як ви здогадуєтеся, хто отримав найвищий бал за конформізм (віра в правоохоронні органи, прийняття суспільства таким, як воно є, обурення непокірністю інших)? Хто найбільш різко реагував на опір Клея (416) вимогам наглядачів? Це був не хто інший, як наш парубок-красень Габбі (7258)!

Серед наглядачів було всього кілька цікавих показників особистості, «нетипових» порівнянно з їхніми колегами. Для початку ми бачимо, що якраз «добрий наглядач» Джон Лендрі — а не його брат Джефф — мав найвищий показник співчутливості. Наглядач Ворниш мав найменший показник співчутливості й довірливості, але найвищий — стурбованості чистотою й охайністю. Він також мав найвищий показник за