Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька - Данило Борисович Яневський

2 %. Після окупації Німеччиною у квітні 1940 р. – єдина легальна політична партія країни, яка тісно співробітничала з окупантами.

Нідерланди. У 1930-ті роки в Королівстві легально функціонує свій націонал-соціалістичний рух. На виборах 1935 р. партія отримує 8 % голосів, у 1937-му – 4 %. До терористичної діяльності не вдавалася.

Іспанія. 1933 р. Хосе Прімо де Рівера засновує Іспанську фалангу. Мета – створення позапартійної, корпоративної держави з вождем на чолі. В 1936 р. підтримала виступ військових, очолюваних Франціско Франко, взяла активну участь у громадянській війні. Після її завершення – єдина політична партія в країні.

Версальські мирові угоди та їх впливи на європейську історію

Завершення бойових дій на Західному фронті Першої світової війни, підписання переможцями низки мирових угод – Версальської (з Німеччиною), Сен-Жерменської (з Австрією), Нейїської (з Болгарією), Тріанонської (з Угорщиною), Севрської (з Турцією) – мали наслідком радикальні, революційні зміни на політичній мапі Європи.

Вищеназвані угоди ліквідували три імперії – Німецьку Австро-Угорську та Османську. За цими угодами Бельгія, Данія, Литва, Польща, Франція, Чехословаччина відторгай від Німеччини її етнічні території, створили вільне місто Данциг, переклали на неї всю повноту відповідальності за розв'язування «Великої війни», наклали на Німеччину колосальну контрибуцію, яку та виплатила лише на початку III тисячоліття, фактично ліквідували її збройні сили.

Імперію Габсбургів просто четвертували: відтяли від неї Королівство Галіцїї та Лодомерїї (передана Польщі), Банат, Герцогство Буковину та Трансільванію (передано Румунії). Закарпатську Україну включили до Чехословаччини. З Боснії, Герцоговини, Далмації, Крайни, Македонії, Сербії, Словенії, Чорногорії, Нижньої Штирії створили Королівство Сербів, Хорватів та Словінців. Істрію та Південний Тіроль віддали Італії.

Четверта імперія – Російська – впала внаслідок державного перевороту, профінансованого Німеччиною, та громадянської війни, організованої ленінською партією інтернаціональних людоїдів. Окуповані нею в різні часи Естонія, Латвія, Литва, Польща та Фінляндія проголосили державну незалежність.

Ще один необоротний наслідок Першої світової війни – Лютнева та Жовтнева революції, комуністичні «революції» в Німеччині та Угорщині, які супроводжувалися масовими вбивствами людей, скасуванням правових норм, руйнацією основ біологічного існування людини.

Пандемія, «чорний четвер» і народження ОУН

І це ще не все. Удар колосальної сили завдала європейській цивілізації епідемія грипу – мабуть, найбільша пандемія в історії людства. Науковці до сьогодні сперечаються про кількість її прямих жертв. У літературі можна зустріти цифри і в 50 мільйонів, і в 100 мільйонів людей. Понад 500 млн уражених змогли вижити. У будь-якому разі, кількість жертв Першої світової війни і близько не можна порівняти із кількістю жертв тої пошесті.

Ще одна пошесть – цього разу рукотворна – це пожежа європейська, яка охопила світ у 1929 р. Почалася вона в «чорний четвер», 24 жовтня 1929 р. з краху Нью-Йоркської фондової біржі. Прямі наслідки для європейських країн, які так чи інакше потерпали від Великої депресії та її наслідків, – крах економіки, яка скотилася до рівня 30-річної давнини, десятки мільйонів безробітних (наприклад, у Німеччині рівень безробіття у 1932 р. сягнув захмарних 30 %), масовий голод та недоїдання, пов'язані з цим епізотїї і т. ін.

У такій атмосфері 3 лютого 1929 р. ветерани австро-угорської армії українського походження, які за 10 років перед тим, після поразки так званих «національно-визвольних змагань» та ліквідації Західноукраїнської Народної Республіки (про це докладно ми розповідали в попередніх книжках серії «Проект "Україна"» – «Спроба Павла Скоропадського» та «Крах Симона Петлюри»), утворили Українську військову організацію (УВО), ухвалили її політичне крило, яке ввійшло в історію під назвою Організація українських націоналістів (ОУН).

Історія тут така.

Європейські політичні тренди та український націоналістичний рух

Читаючи, перечитуючи й аналізуючи циклопічні гори літератури, присвяченої діяльності ОУН у міжвоєнний, воєнний та повоєнний періоди, її програмні документи, а це, як не крути, – майже 30 років, не можеш позбутися відчуття того, що всі її діячі діяли в якомусь вакуумі.

Вакуумі історичному. Вакуумі політичному. Вакуумі геополітичному Вакуумі ментальному. Вакуумі ідеологічному. Діяли так, наче нікого і нічого не було – ані до їхньої появи на історичній арені двох країн центральної Європи взагалі, Другої Речі Посполітої зокрема.

Аби не заглиблюватись у деталі, констатуємо: український націоналістичний рух виник і розвивався на центральноєвропейських теренах так само і тоді, коли на тих самих землях виникли і почали розвиватися інші праворадикальні, ліворадикальні і просто радикальні націоналістичні політичні рухи та течії. їх бурхливий розвиток припав на час, коли Старий світ намагався оговтатися після катастрофи Першої світової війни, після всеєвропейської пошесті «іспанки», яка забрала сотні тисяч та мільйони жіттів тих, хто вижив у війні. Намагався оговтатися після жахливих, звірячих по своїй суті спроб розповсюдити божевільні ідеї російської комуністичної революції на територію Польщі, Німеччини, Угорщини, взагалі – на терени всієї Європи.

Знекровлена Європа намагалася випорсатися з лабет глобальної економічної кризи, яка наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років, мов цунамі, накрила Старий світ – від Атлантики до «залізної завіси», яка постала на західному кордоні СРСР. Населення знекровленого, розореного континенту, політичні еліти різних країн намацували відповіді на два простих, «вічних», добре відомих кожному сучасному українцеві запитання: «хто винен?» і