Історія польсько-українських конфліктів т.2 - Микола Сивіцький

КОМІТЕТ ВІДВОЮВАННЯ ЛЬВОВА

CA КС PZPR, zesp. 2267/2., sygn. 202/III/III

ДО ПІДРОЗДІЛІВ ВІДВОЮВАННЯ ЛЬВОВА

БІЙЦІ!!! ІДІТЬ КАРАТИ!!!

Але не ворога — а бунтівника.

Але не ворожого бійця — а бандита.

Озвірілі українські дикуни жахливою різаниною цілих сіл і поселень хочуть винищити беззахисне польське населення.

40 тисяч замордованих у муках польських чоловіків, жінок і дітей — десятки тисяч покалічених.

Величезні простори спалених і палаючих ще нині польських сіл і селищ.

За той нечуваний злочин, якого світ не бачив століттями, карати будете Ви — Бійці Підпільної Польщі.

Карати будете так суворо — якими жорстокими були злочини.

Українська «інтелігенція», яка очолює злочинців, блюзнірські українські попи, які закликали до різанини, є такими самими злочинцями, як українські селяни, що йдуть з ножами і сокирами. УСІХ ЇХ — мусить дістати караюча рука Польського Народу. (…)

Липень 1944 р.

КОМІТЕТ ВІДВОЮВАННЯ ЛЬВОВА

«Сучасність», Мюнхен, № 1–2, літо 1965р., с. 171

ЩО ДУМАЄМО ПРО ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКУ СПІВПРАЦЮ?

(Витяг)

Не хочемо сьогодні навіть чути про будь-яке співіснування з українцями. Вважаємо, що українців у майбутньому належить взяти «коротко за писок», принаймні половину з них розстріляти у момент, поки не стабілізувалася польська влада. Це буде частковою компенсацією за всі злочини. — Мірек Вісь. — «Швідер». Повідомлення з Волині.

CA КС PZPR, zesp. 2267/3, sygn. 202/ІІІ/133, s. 21–22.

«Вісті зі Східних Земель Речі Посполитої», № 15 від 15.VII.44р.

ВЛАДИСЛАВ СТУДНИЦЬКИЙ У ЛЬВОВІ

(Скорочений виклад)

Уже вдруге протягом року відвідує Львів Владислав Студницький. Він розповідає, що у ці дні був у губернатора Вехтера, у керівника CC і поліції генерала Тіра. На скаргу Студницького, що українці замордували на Східних Землях 200 тисяч поляків, Вехтер відповів, що не більше як 30, до 40 тисяч, а Тір — що максимум 100 тисяч. Обидва пообіцяли, що думають про створення у Галичині польського Зельбшутцу — Самооборони. — Львів, 30. VI.1944 р.

СЛ КС PZPR, zesp. 2225/10, sygn. 202/11-53, 5. 40.

КІЛЬКІСТЬ ПОЛЬСЬКОГО ЕЛЕМЕНТУ НА ВОЛИНІ

(Скорочений виклад)

У 1931 р. було 350 тисяч. На схід вивезено 50 тисяч. Кілька тисяч втекло за Буг. Приблизно 1000 ув'язнили або вбили німці. За 16 місяців на роботи вивезено 25 тисяч. У 1943 р. українці замордували понад 15 тисяч, кільканадцять тисяч втекло за Буг. Приблизно 50 тисяч німці забрали на роботи. Вибуло 180 тисяч, залишилося 170 тисяч.

СЛ КС PZPR, zesp. 2201/10, sygn. 202/1-35, s. 15.

ВКАЗІВКИ ДО ДИСКУСІЇ НАД ПРОБЛЕМОЮ МЕНШОСТІ

(Витяг)

С. 90: Українська меншість.

Русин для поляка є передовсім хамом, який б'є свою дружину, сором'язливим і приємним, дотепним і улесливим, коли не може дати виходу своїй ненависті до ляхів, яких у глибині свого єства вважає народом панів, що завжди кривдять. Виявом цієї ненависті перед війною були саботажні підпали фільварків, а під час нинішньої війни — вбивства поляків, масштабів яких ми досі не усвідомлюємо, за що відповідальною в значній мірі є «українська» художня література, що оспівує гайдамаччину, тобто вбивства і грабування, ґвалтування і підпали, які вважаються справедливою відповіддю за підпорядкування анархічних, примітивних варварів у рамки сірої щоденної продуктивної праці. (…)

СА КС PZPR, zesp. 2400/8., sygn. 203/XV-46.

48. — Перестаю вслід з наказом № 432.

Додаток. 10. VIII. [1943 р.] /-/42.

ЗАГРОЗА ВИНИЩЕННЯ

Ситуація на Волині і Червенській Землі.

Причини, наслідки, вказівки

Серйозність ситуації на Волині й у Східній Малопольщі закликає сміливо дивитись у вічі реальності, становище описувати відверто, без приховувань та ілюзій, а також отримувати висновки і результати незалежно від того, чи нам це приємно, чи ні. Детальні повідомлення з Волині дають належну і ясну картину кривавих подій, які розгортаються на цій землі. На Червенській Землі ситуація є грізною, хоча випадки вбивств і нападів на поляків наразі є епізодичними. Множаться погрози й ознаки української підготовки до широкої акції проти поляків, усе частіше виявляється глуха ненависть до нас. Польське населення очікує за цих умов від свого керівництва поради й ефективної допомоги. Щоб рекомендації на нинішній час мали реальну вартість, слід виходити з реальної оцінки дійсності. Подаючи нижче таку оцінку, зазначаємо, що тут не йдеться про формулювання українського питання в цілому. Тут також нема визначення українських цілей і прагнень, ні їх політичної оцінки. Зате метою є реальне подання конкретних українських прагнень до знищення польського суспільства на Східних Землях. Це прагнення є традиційним і постійним. Але залежно від обставин воно переходить періоди посилення і заспокоєння. Зараз воно увійшло в період максимального посилення.

ПРИЧИНИ:

1) В інстинктах українських мас живе старе гасло: «Лях, жид і собака — то віра однака». У парі з цим гаслом йде така ж традиційна неприборкана жага грабувати.

2) На землях, які належать до Польщі, руські маси від моменту виникнення українського руху виховувались у ненависті до всього, що є польське. Цю ненависть прищеплювали українські групи, які перебували під впливом як Німеччини, так і Радянської Росії. Групи першого роду становлять тут, на Червенській Землі, значну більшість, але не варто забувати, що завжди існували тут також групи, дружні до Радянської Росії. А нагадати треба, бо ця дружба тривала без перерви до 1933 р. і наступні майже 2 роки, від серпня 1939 р. до 22 червня 1941 р.