Вбивці на борту - Гюнтер Проділ
— Це моя умова. Боюся, що в іншому разі я не зможу розшукати цей будинок.
Комісар знову кивнув, але не відповів ані словом на цю пропозицію.
Поведінка комісара збентежила Самі.
— Від інших арештованих ви, однак, нічого не дізнаєтесь, — додав він. — Вони навіть не знають, хто я.
Монтеро посміхнувся:
— А звідки ви знаєте, хто в них шеф? У цій зграї ви напевне не були надто важливою персоною. Чи, може, я помиляюсь?
Самі нервово докурив сигарету, кинув недокурок на потертий зелений лінолеум, що ним було вкрито підлогу кімнати, і розтер його носком черевика. Не відповідаючи прямо на запитання Монтеро, він сказав ухильно:
— Ви ж нічим не ризикуєте. Навіть якщо я хотів би вас обдурити, все одно ваші люди зможуть мене схопити, перш ніж я залишу Францію.
В цю мить розмова урвалася. До кімнати ввійшов службовець відділу кримінальної експертизи і вручив Монтеро аналіз вмісту шкіряного мішечка.
Комісар не виявив до нього ніякого інтересу.
— Поклади його на стіл. У мене тепер немає часу. Що там таке? Кокс? Я й без вас це знав, — сказав він сердито. — Можеш іти!
Але молодий чоловік у білому халаті не зрушив з місця, кивнув на алжірця, відкашлявся і сказав Монтеро:
— Я б на вашому місці проглянув аналіз. Це важливо!
Монтеро взяв тоненьку папку й швидко перегорнув папірці в ній. Самі Кхурі нервово потягнувся до пакунка з сигаретами, не відводячи очей від комісара. Той мовчки повернув документи експертові.
На прочитане комісар не сказав ні слова.
— Далі, Самі, далі! Розповідай! — сказав він лагідно алжірцеві.
Моряк злякано зіщулився.
— Що я можу сказати… — нічого більше. Це від вас тепер залежить — поїдемо ми чи ні. Дайте мені слово, що відпустите мене, і тоді все буде як слід, комісаре!
Монтеро повільно звівся на ноги, перехилився через стіл, рвучко схопив переляканого алжірця за комір його матроської куртки і просичав прямо йому в обличчя:
— Ти, мерзенний, дешевий покидьку! Я тобі зараз покажу… — І поки Самі, задихаючись, ловив відкритим ротом повітря, комісар з недвозначною настійливістю вів далі:— Якщо ти мені тут же на місці не скажеш всю правду, я кину тебе до камери, де сидять твої товариші, і розкажу їм, що саме ти їх зрадив. Вони з тебе котлету зроблять, любий Самі! — Він ще сильніше стягнув комір алжірця — так, що в того обличчя налилося кров'ю. — Я тобі покажу, як нас дурити! У мішечку була звичайнісінька кухонна сіль — 99,6 грама. І тільки зверху додано 0,4 грама кокаїну. Чи можна після цього повірити, що ти знаєш боса контрабандистів?
З презирливою міною він штовхнув алжірця назад на стілець і гидливо витер руку хусткою. На його подив, Самі Кхурі не розгубився.
— Що було в тім мішечку, я не знаю. І це не цікавить мене, — відказав він спокійно.
Розлючений Монтеро накинувся на нього:
— Мені твої байки ні до чого, хлопче! Ти привіз цей мішечок до Парижа, сховав його від поліції у холоші, а тепер хочеш, щоб я тобі повірив, ніби ти не знав, що в ньому? Ти що, дурником мене вважаєш?
Самі Кхурі з докорою похитав головою.
— Я не привозив мішечка до Парижа. Я одержав його тільки вчора ввечері від людей, що возили мене до квартири, яку я повинен вам показати.
— А нащо ці люди дали тобі мішечок, га? Розкажи!
— Охоче. Моїм завданням було потрапити до рук поліції, аби вона прийняла мене за торговця наркотиками. Люди заздалегідь знали про облаву й послали мене до Алжірського кварталу, а ваші агенти заарештували мене.
Тепер настала черга Монтеро хапати ротом повітря.
— Ти… ти дістав завдання?.. Та це ж…
Що воно таке, комісар алжірцеві так і не сказав. Трохи заспокоївшись, він тільки й промовив:
— Ну, добре! Якщо затіяно таку гру, хай! Подивимось, хто її виграє!
Монтеро збагнув, про що саме йдеться: одна гангстерська банда, аби позбутися конкурентів, вирішила ліквідувати другу — і зробити це за допомогою поліції. Дещо незвичний шлях — облаву і мнимого торговця наркотиками — ініціатори операції обрали, побоюючись, що звичайний анонімний донос не принесе їм успіху. Анонімні доноси до поліції прибувають часто і здебільшого мандрують на смітник; крім того, кожна гангстерська банда має на утриманні одного чи кількох рядових поліцейських агентів, що своєчасно попереджають її про всі заплановані заходи. Лише одне було Монтеро неясно: що спонукало чи змусило алжірця взятися за небезпечну роль агента-провокатора?
— Самі, а ти певний, що я додержу слова й відпущу тебе, якщо ти покажеш мені квартиру шефа?
— Авжеж, комісаре! Я вам вірю. До того ж, у чому ви можете мене звинуватити? Адже наркотиків при мені не було! І взагалі, комісаре, я дрібна рибка в порівнянні з людиною, яку ви зможете взяти, відпустивши мене на волю. Ви й самі це знаєте.
Монтеро пильно вдивлявся в обличчя алжірця, наче зважуючи, хто для нього цінніший — моряк чи шеф банди. При цьому він знав, що вибору в нього немає. Всю операцію було продумано до тонкощів, і йому залишилось тільки погодитись на пропозицію алжірця. Він знав, що все одно неспроможний знешкодити всіх злочинців Франції. Отже, яка різниця — одним більше чи одним менше на волі, коли він замість нього зможе схопити справді жирного карася. А в тому, що людина, яку збирався зрадити алжірець — жирний карась, Монтеро після подій цього дня не сумнівався.
Комісар простягнув через стіл алжірцеві руку.
— Що ж, гаразд, Самі! Рушаймо! І якщо ми візьмемо того шефа, я відпущу тебе — даю тобі слово честі!
Однак алжірець похитав головою і сказав:
— Будь ласка, пане комісар, не подумайте, що я не вірю вашому слову, але я людина обережна і тому
