Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі - Стівен Девід Левітт
Істинним об’єктом дослідження для Сміта стала суперечність між бажаннями окремого індивіда й суспільними нормами. Історик економіки Роберт Гайльбронер, пишучи свою працю The Worldly Philosophers, дивувався, як Сміту вдалося відокремити вчинки людини, істоти егоїстичної, від тієї ширшої моральної площини, у якій людина діяла. «Сміт стверджував, що відповідь полягала в здатності поставити себе в ситуацію третьої особи — неупередженого спостерігача, — писав Гайльбронер, — і в такий спосіб сформувати поняття об’єктивних обставин… того чи іншого випадку»13.
Тож уявіть себе в компанії третьої особи або, скажімо, двох таких осіб, які палають бажанням досліджувати об’єктивні обставини цікавих випадків. Зазвичай ці дослідження починаються з того, що ставиться просте запитання, яке раніше не ставилося. Наприклад: що спільного між шкільними вчителями й борцями сумо?
Розділ 1Що спільного між шкільними вчителями й борцями сумо?
Хто шахраює? Та майже всі — Як шахраюють шахраї і як їх спіймати — Історії з дитячого садка в Ізраїлі — Раптове зникнення семи мільйонів американських дітей — Учителі-шахраї з Чикаго — Чому шахрайство заради програшу є гіршим за шахрайство заради перемоги — Чи може боротьба сумо, національний спорт Японії, бути корумпованою? — Що помітив Чоловік-Бублик: людство спроможне бути чеснішим, ніж ми вважаємо.
Уявіть на хвилину, що ви — директор дитячого садочка. Ви керуєтеся чітко окресленими правилами, згідно з якими батьки мають забирати дітей до 16:00. Але батьки часто спізнюються. У результаті під кінець дня у вас і досі залишаються кілька стривожених дітлахів та щонайменше одна вихователька, яка змушена чекати, доки не з’являться батьки. Що ж робити?
Двоє економістів, які почули про цю проблему (вона видалася їм досить простою і звичайною), запропонували ось таке вирішення: штрафувати несумлінних батьків. Зрештою, з якого дива дитсадок має опікуватися їхніми дітьми задарма?
Вищезгадані економісти вирішили перевірити свій варіант розв’язання цієї проблеми, здійснивши тестове дослідження в десяти дитсадках Ізраїлю. Це дослідження тривало двадцять тижнів, причому штраф не був запроваджений одразу. Протягом перших чотирьох тижнів економісти просто реєстрували кількість батьків, які спізнювались: у середньому на кожен дитсадок припадало вісім запізнень щотижня. На п’ятий тиждень був запроваджений штраф. Було оголошено, що всі батьки, які спізнюватимуться на більш ніж десять хвилин, платитимуть по три долари на дитину за кожен випадок. А потім цей штраф додавався б до щомісячної суми, що батьки платять за дитсадок, яка складала приблизно 380 доларів.
Після запровадження штрафу кількість батьківських запізнень швидко… злетіла догори. Невдовзі їхня кількість склала двадцять на тиждень — тобто більше ніж удвічі перевищила попередній середній показник. Стало очевидним, що стимул дав протилежний ефект14.
У своїй основі економіка — це наука про стимули й мотиви: яким чином люди здобувають те, чого прагнуть або потребують, особливо коли інші люди прагнуть або потребують того самого. Економісти полюбляють стимули. Їм подобається вигадувати їх, упроваджувати, а потім досліджувати й бавитися з ними. Типовий економіст переконаний, що світ іще не вигадав такої проблеми, якої він не зміг би розв’язати, коли б йому дали змогу на власний розсуд змайструвати «правильну» схему стимулів. Можливо, запропонований ним варіант матиме не надто привабливий вигляд, бо може містити в собі примус або захмарні штрафи, або ж обмеження громадянських прав і свобод, але саму первинну проблему буде розв’язано, можете не сумніватися. Стимул — це мов куля, важіль, ключ, часто це — крихітний об’єкт, який має вражаючу здатність змінити ситуацію.
Від самого початку нашого життя ми навчаємося реагувати на стимули, як негативні, так і позитивні. Коли ви у віці двох-трьох років підійдете до розпеченої груби й торкнетеся її, то обпечете свій палець. Коли ж ви принесете зі школи купу відмінних оцінок, то отримаєте у винагороду велосипед. Коли ваші однокласники помітять, як ви колупаєтеся в носі, вони кепкуватимуть з вас. Коли ж ви потрапите до футбольної команди, то неодмінно підніметеся догори соціальними сходами. Якщо ви прийдете додому пізніше зазначеної години, то батьки покарають вас і певний час не випускатимуть гуляти ввечері. Якщо ж ви складете випускний тест ЗНО на двісті балів, то зможете потрапити до престижного ВНЗ. Якщо ви пропускатимете пари в Київському національному університеті, то вам доведеться працювати в страховій компанії вашого батька. Та коли ви навчатиметеся настільки добре, що вас запросять працювати до компанії-конкурента, то ви станете заступником голови компанії, і вам більше не доведеться працювати на свого батька. Якщо ви так зрадієте вашому призначенню на посаду заступника голови, що мчатимете додому зі швидкістю сто двадцять кілометрів на годину, то вас зупинить поліція і оштрафує на сто доларів. Але якщо ви виконаєте свій план із продажів і наприкінці року отримаєте премію, то ви не лише не перейматиметеся через квитанцію на сплату штрафу, а й зможете дозволити собі придбати оту плиту фірми Viking, про яку ви завжди мріяли, і об яку тепер ваш малюк зможе обпекти свій пальчик.
Стимул — це просто засіб, щоб спонукати людей робити більше хорошого, ніж поганого. Але більшість стимулів не з’являються самі по собі. Хтось, скажімо, економіст, політик чи батько, має їх вигадати. Ваша
