Чому люди тупі? Психологія дурості - Жан-Франсуа Марміон

стаю вегетаріанцем». Наука не суперечить цьому признанню Мішеля Онфрея: у тих, хто споживає бобові, в голові не горох. Ба більше: відповідно до публікації в British Medical Journal, діти, коефіцієнт інтелекту яких у десять років вищий за середній, у дорослому віці частіше обирають безм’ясну дієту, і це не залежить від їхнього соціального класу, рівня освіти чи прибутків. Тим, хто не бажає встромляти виделку в інших тварин, схоже, не бракує також і емоційного інтелекту, ба й навпаки, якщо вірити деяким дослідженням. Насамкінець, якщо хтось вважає, що м’ясо зробило внесок у розвиток мозку наших предків, цілком імовірно, що відтоді воно поміняло знак.

У цій люльці, підвішеній у космосі, яку ми називаємо Землею, щось не так із іншими тваринами. Дедалі більше знань про нашу спільну участь, маса ризиків для здоров’я і ознаки екологічної катастрофи — все це закликає нас бути бодай трішки розумнішими.

Багатші на м’ясо, ніж на розум

99 % кролів, 95 % свиней, 82 % бройлерів і 70 % несучок у Франції вирощують промислово. У багатьох випадках умови життя й забою тварин неприпустимі (наприклад, за даними Організації захисту забійних тварин (Oeuvre d’Assistance aux Bêtes d’Abattoirs, OABA) понад половина тварин під час забою залишаються у свідомості). Проте є всі підстави звинувачувати промислове тваринництво, навіть якщо не згадувати про перемелювання курчат, примусове запихання гусей і систематичне калічення поросят і корів. З погляду медицини, встановлено, що м’ясо збільшує ризик серцево-судинних захворювань і ожиріння, його статус «імовірного канцерогену для людини» (і «канцерогену» для м’ясопродуктів) засвідчила Всесвітня організація охорони здоров’я. В одній публікації в журналі Академії наук США (PNAS) науковці з Оксфорду порахували, що, коли б людство зробило вибір на користь рослинного харчування, рівень смертності зменшився б на 6—10 %.

Ще одна нераціональність — виробництво м’яса є джерелом масштабного марнування ресурсів: щоб виробити один кілограм яловичини, потрібно 25 кг рослин (4,4 кг на кілограм курятини і 9,4 кг свинини). За оцінкою ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН), для виробництва однієї-єдиної калорії м’яса потрібно від 4 до 11 рослинних калорій. Таке неощадне використання сільськогосподарських ресурсів на користь м’яса, справжній «протеїновий завод навспак», недавно висвітлила інша публікація в PNAS. В ній показано, що заміщення рослин, спрямованих на виробництво яловичини, свинини, молочних продуктів, птиці та яєць, на рослинну продукцію для людини дозволило б отримувати у 2—20 разів більше протеїнів на гектар. Спираючись тільки на дані про американське сільське господарство, автори вважають, що це дало б можливість додатково прогодувати 350 мільйонів людей.

Крім того, тваринництво дорого коштує природі: це головна причина знеліснення, найбільше джерело викидів парникових газів з усіх видів людської діяльності (14,5 % загальних викидів проти 13 % від транспорту, за даними ФАО). Як пише Девід Робінсон, автор книжки «М’ясономіка» (Meatonomics): «виробництво тваринних білків потребує в сто разів більше води, в одинадцять разів більше енергії та в п’ять разів більше землі» (дивіться також F. Nicolino, Bidoche. L’industrie de la viande menace le monde, Les liens qui libèrent, 2009). Нарешті інтенсивне тваринництво — фактор, який може сприяти розвитку й передаванню епідемій, і в деяких країнах воно загрожує санітарній безпеці населення. Споживання м’яса тварин, у корм яких додають медикаменти для профілактики імовірних в умовах скупчення тварин у закритих приміщеннях інфекцій, має наслідком послаблення дієвості антибіотиків.

Л. Б.

Як боротися з козлами

Емманюель Піке, психіатриня, засновниця центрів допомоги школярам від булінгу Chagrin Scolaire

Термін «козел» треба насамперед визначити, бо важко протистояти невідомому ворогові.

У вигуку «От козел!» добре чутно гнів у цьому іменнику, на відміну від спорідненого «От дурень!», який звучить приязніше, хоча й належить також до регістру образ. Те саме стосується й «кози» й «дурепи»: якщо не брати до уваги депресивних моментів глибокої меланхолії, ми, наприклад, з більшою охотою назвемо себе перед дзеркалом дурепою, ніж козлом чи козою[140].

Бо козел дуже часто викликає негайну й пекучу ненависть. Через те, що має таку специфіку: вважати себе вище за всі правила, кодекси і людей. Часто помилково, об’єктивно. Але те нахабство, з яким він проголошує (відкрито чи неявно) перед усім світом своє величезне відчуття вищості, викликає в співбесідників або гарячу неконтрольовану лють, або збараніле заціпеніння. В обох випадках козел у виграші: дарма, що його жертва наполовину видихнулась, марно намагаючись обпалити його своїм гнівом, козел, — він і далі козел, як і тоді, коли викликає приголомшене заніміння. Перед більшими за нього козлами він лицемірно відступає, але з тими, кого вважає слабкішими за себе, продовжує. Отож у нього є всі підстави залишатися козлом. Оскільки він і справді часто в переможцях, ми не можемо розраховувати на те, що він зупиниться сам.

Тому зупиняти його доводиться тим, хто потерпає від козлів.

Бо, на жаль, учинки козла можуть залишати невитравні сліди на психіці деяких не таких, як він, козлів, а надто, якщо їм не вдасться відкоригувати стосунки, що завдають їм шкоди. Та якщо їм удасться — і це хороша новина, — козел може різко припинити поводитися як такий, якщо більше не отримуватиме переваг, себто коли внаслідок його поведінки страждатиме те, що раніше від неї вигравало: його популярність, влада чи відчуття всесильності.

Візьмімо кілька прикладів з підліткового світу, тому що конче важливо зупиняти козлів якнайраніше.

Грубий козел

Популярний через страх, який він наводить на однолітків, і ненаситний у гонитві за цією п’янкою владою, козел у школі, колежі чи ліцеї не вагаючись обирає собі цапа-відбувайла, заляканого його жорстокістю і високою позицією, що її він підкреслює за всіх обставин. У цій запаморочливій спіралі дедалі більшої жорстокості козел може насміхатися зі своєї жертви[141] (це слово він особливо полюбляє, бо воно дуже точно підкреслює ієрархічні відносини, які він бажає встановити з висміюваним співбесідником), потім ображати, потім штовхати, потім усе разом, а зрештою може, чому ні, підштовхнути її до суїциду. І це завжди перед публікою (реальною чи віртуальною), щоб напевно домогтися цієї сумнозвісної популярності, базованої на страху.

Його козлізм зростатиме, підживлюючись найменшими негативними наслідками, які він помітить у свого нещасливого співбесідника. Так само як і почуття сили, яке він черпатиме в однолітків, плутаючи страх із захопленням або вважаючи їх невіддільними.

Мохамедові вісім років, він учиться в третьому класі й обожнює футбол. У своєму класі він має ватагу приятелів, але дуже часто йому допікає п’ятикласник Еґар (козел), дуже кремезний,