Новітнє вчення про тлумачення правових актів - Колектив авторів

до ст. 4 Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» «строковий інститут спільного інвестування створюється на певний строю). Із цього положення прямо випливає, що при створенні інституту спільного інвестування відповідні особи мають право прийняти рішення про те, що цей інститут є строковим.

Ч. 3 ст. 216 ЦК встановлює, що збитки і моральна шкода «відшкодовуються» винною стороною. Із цього формулювання прямо випливає, що винна сторона несе обов’язок відшкодувати збитки та моральну шкоду, а інша сторона правочину має право на таке відшкодування (формулювання «має право вимагати відшкодування» має розглядатись як тотожне формулюванню «має право на відшкодування», оскільки слова «вимога», «вимагати» в чинному законодавстві використовуються для позначення не тільки моменту набуття суб’єктивним правом ознаки вимоги, а й самого права. Правда, часто «право вимоги» означає, що прямо формулюється таке суб’єктивне право, а обов’язок, що кореспондує цьому праву, виникає не одночасно з останнім, а тільки після отримання вимоги).

5. В актах законодавства часто використовуються безособові речення. Так, ч. 2 ст. 370 ЦК встановлює: у відповідних випадках «вважається, що частки кожного із співвласників… є рівними». Коли використовуються подібні формулювання, то також прямо не зазначається на права та обов’язки суб’єктів відповідних правовідносин, але права та обов'язки із таких формулювань прямо випливають.

6. Пряме випливання правових приписів із тексту нормативно-правових актів має місце і в тих випадках, коли правотворчий орган зазначає на певне явище, за наявності якого діє відповідна диспозиція чи застосовується санкція, але при цьому не вказує прямо, що це явище є умовою, без якої відповідні права та обов’язки не виникають чи за наявності яких ці права та обов’язки виникають. Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК на боржника покладається обов’язок відшкодувати завдані порушенням зобов’язання збитки. Неправильним було б стверджувати, що тут прямо встановлюється, що кредитор має право на відшкодування збитків, завданих кредитору, за умови наявності причинного зв’язку між порушенням зобов’язання, якого припустився боржник, та збитками, що виникли на боці кредитора. Але таке прямо випливає із ч. 1 ст. 623 ЦК, оскільки тут йдеться про відшкодування збитків, які «завдані». Викладене стосується і формулювань «особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування» (ч. 1 ст. 22 ЦК), «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав» (ч. 1 ст. 23 ЦК).

Подібно до цього у ч. 2 ст. 216 ЦК зазначається на те, що збитки і моральна шкода підлягають відшкодуванню «винною» стороною. Неправильним було б твердження про те, що тут прямо формулюється правовий припис, згідно з яким умовою покладення на сторону обов’язку відшкодувати збитки і моральну шкоду є наявність її вини. Але ж таке випливає із ч. 2 ст. 216 ЦК прямо.

7. Ще один спосіб прямого випливання правових приписів із актів законодавства — це їх пряме випливання із контексту — логічного зв’язку між положеннями актів законодавства. Покажемо це на наступному прикладі. Відповідно до частини третьої ст. 4 Закону «Про обіг векселів в Україні» «умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображається у відповідному договорі». Із цього положення, що має граматичну форму пасивного звороту, прямо і чітко випливає диспозиція, відповідно до якої сторони договору зобов’язані включати у відповідний договір умову про проведення розрахунків із застосуванням векселів. Гіпотеза цієї норми встановлена не досить чітко, але прямо випливає із наведеного законодавчого положення: зазначений обов’язок сторони мають виконати при укладенні договору або при внесенні змін до нього. Так інколи і тлумачиться це положення судами. Але при тлумаченні частини третьої ст. 4 Закону «Про обіг векселів в Україні» необхідно враховувати частини першу та другу цієї ж статті, якими встановлюється, що «видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги», і що «на момент видачі переказного векселя особа, зазначена в векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов’язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем». Отже, сторони мають обов’язково відображати в договорах умову про проведення розрахунків із застосуванням векселів не у всіх випадках, коли вони укладають договір чи угоду про його зміну або доповнення та коли сторони домовились про використання векселів, а включення до договору такої умови не є достатнім для виникнення у сторін права здійснювати розрахунки з використанням векселів. Із логічного зв’язку між частиною третьою ст. 4 Закону «Про обіг векселів в Україні», з одного боку, і частинами першою та другою цієї статті, — з іншого, прямо випливає, що для розрахунків векселями необхідні також умови, на які зазначається в частинах першій та другій ст. 4 Закону «Про обіг векселів в Україні».

У ч. 2 ст. 790 ЦК («плата за прокат речі, що сплачена наймачем за весь строк договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного користування річчю») викладена тільки диспозиція правової норми. Гіпотеза цієї норми прямо випливає із логічного зв’язку частини другої з частиною першою цієї ж статті, яка надає наймачеві право у будь-який час відмовитися від договору прокату та повернути річ наймодавцеві. Отже, підставою зменшення плати за прокат речі є дострокове повернення цієї речі наймачем наймодавцеві.

§ 28. Колізії між правовими нормами, що прямо встановлені в актах законодавства, і правовими нормами, що прямо випливають із них

Правові норми, що прямо встановлені в актах законодавства, не мають будь-якої переваги при правозастосуванні перед правовими нормами, що прямо випливають із положень нормативно-правових актів.

1. Спосіб закріплення в нормативно-правових актах правових норм, що прямо випливають із їх положень, не впливає на здатність цих правових норм конкурувати при правозастосуванні з правовими нормами, що встановлені прямо. Колізії між правовими нормами, встановленими прямо, і правовими нормами, що прямо випливають з актів законодавства, вирішуються за загальними правилами вирішення колізій. Йдеться про такі правові норми і правові приписи, що прямо випливають із актів законодавства:

1) правові норми, що прямо випливають із положень описового характеру;

2) правові норми, що