Україна і Крим: спільність історичної долі - Василь Арсенович Чумак
«Зокрема кого гетьман війська Руського подасть й.кор.мил. як гідних клейноту шляхетського для ще більшої заохоти до служби й.кор.мил., тим усім без яких небудь труднощів, буде уділена нобілітація, з наданням шляхетської вільності. Але так треба міркувати, щоб з кожного полку могло бути нобілітовано сто.
«Ніяких військ польських, литовських або чужоземних ніхто не може вводити в воєводство Київське, Браславське, Чернігівське, Тільки наємне військо, що пробуватиме під владою гетьмана військ Руських, вибиратиме хліб з королівських і духовних маєтностей вищезгаданих воєводств, за ординансом того ж гетьмана руського. А коли б була війна при границях Русі і треба було послати туди коронне військо в поміч, в такім разі це помічне військо має бути під регіментом гетьмана військ руських.
«4) Для скріплення і більшої певності цього договору гетьман військ руських до кінця свого життя має бути гетьманом військ Руських і першим сенатором воєводства Київського, Браславського і Чернігівського. А по смерті його має бути вільний вибір гетьмана: стани воєводства Київського, Браславського і Чернігівського виберуть чотирьох кандидатів, і з них одному король надасть (гетьманство).
«Двір minnica для биття всяких грошей має бути заложений в Києві, або де буде признано зручнішим — однієї якості і металу, і з королівською особою (портретом).
«Податки, які Річпосполита ухвалятиме на сеймі, в воєв. Київськім, Браславським і Чернігівськім мають уживатися на наємне військо, що буде під владою гетьмана військ Руських.
«Спільні ради і спільні сили всіх тих народів против кожного неприzтеля. Мають всі три старатися спільно всякими способами, аби Річпосполита мала вільну навігацію на Чорне море.
«Коли б станом Коронним і в.кн. Лит. прийшлось почати війну з царем московським, військо Зап. до такої війни не буде притягнене.
«Коли ж би цар не схотів вернути провінцій Річпосполитої і на неї наступав, тоді мають сполучитися всі сили: коронні, в.кн. Лит. і військо Руське Запорозьке, під регіментом свого гетьмана, і воювати.
«Маєтності нерухомі рухомі, королівщини і записи сум. конфісковані від обивателів Руської землі, котрі пристали до шведського або запорозького війська і тепер вертаються до батьківщини, — мають їм бути повернені і служби їх в війську кор. і в.кн. Лит. мають бути компенсовані і оплачені.
«5) Гетьмани з військом Зап. — теперішні і наступні — відступивши від усяких заграничних протекторів, більше до них приставати не мають. Навпаки — мають пробувати в вірності, підданстві і послушенстві у найясн.
маєстату королівства польського і наступників його і всій Річпосполитій і будуть пробувати вічно.
Але так щоб це не нарушало братерства зав’язаного з ханом кримським, а коли може то бути без порушення цілості Річпосполитої — то і з царем московським.
«Посольств від заграничних (гетьман) не має приймати, і якби такі трапились — має їх відсилати до короля й.м.
«Також ні війська стороннього вводити не буде, ні порозуміння з заграничними державними мати не буде; хіба сповіщаючи про це короля його милість.
«6) Всяким приватним особам з обох сторін — в тім і духовним римського обряду відкривається безпечний поворот до біскупств, пробоств, каноній, плебаній і до належних до них маєтностей в воєводствах Київськім, Браславськім, Чернігівськім, Подільськім, також у в.кн. Лит., на Білій Русі і в Сі вершині. Також всім монахам до костелів, кляшторів, маєтностей і фундацій. Теж і світським особам обох сторін до їх маєтків дідичних, староств, держав, володінь власних, доживотних, заставних і за всякими іншими контрактами до них належних, в тих же вищеназваних воєводствах і в в.кн. Лит., на Білій Русі і на Сівершині.
«Але час повороту визначить король й.м., порозумівшись з гетьманом зап., і спосіб реіндукції (повороту у володіння) має заховуватися такий, що ніхто не має повертатися до свого володіння інакше як за універсалом й.корол.м. і вельм. гетьмана запорізького. В цім має бути порозуміння обох сторін.
«Для судження всяких справ як кримінальних так і поточних має бути в тих трьох воєводствах свій окремий трибунал — з таким порядком, який вони самі собі уложать. Але крім того мають бути окремі судові староства в Овручу і Житомирі.
«7) А для кращої певності — тому що гетьман з військом Зап., і ці воєводства, що були відірвалися, відкидають всяку протекцію інших народів і добровільно — як вільні до вільних, рівні до рівні і шановні до шановних повертають, — тому, для певнішого дотримання нинішнього акту король і Річпосполита дозволяють народові Руському (мати) осібних канцлерів, маршалків і підскарбіїв з правами сенаторів, і інші уряди народу Руського.
«Вони (канцлери) мають виконати присягу за ротою урядників коронних, з додатком такого пункту, що до нічого противного нинішньому актові вони своєї печаті не приб’ють, навпаки — пильнуватимуть, щоб нічого не робилося против цього акту в конституціях і декретах соймових, рескріптах задворних, привілеях і універсалах.
«До уряду і канцелярій цих канцлерів будуть належати всі духовні надання митрополії, епіскопії, ігуменства і бенефіції, що належать до надавання королівського в воєводстві Руськім, Київськім, Волинськім, Подільскім, Браславськім і Чернігівськім, а в воєводстві Київськім, Браславськім і Чернігівськім — всі надання духовні і світські. Також суд в королівських містах і всякі декрети — задворні й судові — тільки в названих трьох воєводствах.
«А що против цього акту вийшло б з канцелярії коронної або в.кн. Лит., то буде неважне, і той що добув такий привілей не тільки його тратить, але підпадає ще карі в 10 тис. кіп литовських, а судити його за це в королівськім суді за спеціальним реєстром.
«Аби з суперечок за підданих обвинувачених в своєвольстві не виходило нових замішань, — касуються всякі процеси про видачу підданих, про наїзди, забране майно, шкоди починені під час внутрішньої війни, — земські, гродські, трибунальські, також і декрети трибунальські винесені в тих справах особливо щодо воєводства Київського, Волинського, Браславського й Чернігівського.
«При складанню договору з царем московським, коли б до того прийшло, роль й.м. і
