Чинність і дія кримінального закону в часі - Юрій Анатолійович Пономаренко
Сплеск досліджень російськими криміналістами проблем чинності і дії кримінального закону в часі, а особливо – його зворотної дії викликало набуття чинності КК Російської Федерації 1996 року. З’явилися кандидатські дисертації О.В. Журавльової (“Действие уголовного закона Российской Федерации во времени”, Москва, 1997 рік), М.Г. Мельникова (“Действие уголовного закона во времени и в пространстве”, Рязань, 1999 рік), А.М. Барканова (“Обратная сила уголовного закона”, Саратов 2000 рік), докторська дисертація О.І. Бойцова (“Уголовный закон: субстанциональный, атрибутивный и нормативный аспекты действия”, Санкт-Петербург, 1996). Відомі цілий цикл статей та монографія А.Я. Якубова, роботи Є.В. Благова, О.І. Бойцова, А.Е. Бражника, Б.В. Волженкіна, О.С. Горелика, Т.Г. Даурової, Л.В. Іногамової, Ю.Г. Ляпунова, В. Максимова, В.І. Малихіна, О.М. Медведєва, С.Ф. Мілюкова, А.В. Наумова, Л.Ю. Перової, О.М. Попова, О.М. Тарбагаєва, Е.С. Тенчова, С.Я. Улицького, А. Шестак та інших, що присвячені названим проблемам. В 2000 році в Алма-Аті (Республіка Казахстан) захищена кандидатська дисертація М.К. Жолумбаєва “Обратная сила уголовного закона по уголовному праву Республики Казахстан”.
В Україні питання чинності кримінального закону в часі розглядав у своїй кандидатській дисертації В.М. Василаш (“Чинність кримінального закону України в часі”, Київ, 1995), цих же питань торкалися в своїх публікаціях також П.П. Андрушко, В.І. Борисов, В.К. Грищук, С.В. Дячук, Я.М. Зейкан, М.Й. Коржанський, В.М. Куц, М.І. Мельник, В.Р. Мойсик, А.А. Музика, В.О. Навроцький, А.О. Пінаєв, А.М. Ришелюк, О.Я. Свєтлов, М.І. Хавронюк та інші криміналісти.
Проблеми темпоральних властивостей закону неодноразово піднімалися також і в загальній теорії права, в науці конституційного права. В різні роки їм присвятили свої дослідження К.А. Архипов, Д.Н. Бахрах, С.А. Боголюбов, О.Д. Градовський, С.С. Кішкін, В.П. Малков, М.М. Марченко, М.Н. Ніколаєва, А.С. Піголкін, С.П. Погребняк, П.М. Рабінович, Р.М. Романов, Ю.А. Соколов, Н.М. Тоцький, В.А. Туманов та інші вчені.
Постійна підвищена увага з боку науковців до проблеми чинності і дії кримінального закону в часі спростовує тезу про те, що вони (ці проблеми) є вже давно і недвозначно вирішеними. До сьогодні не втратила актуальності думка Ю.Г. Ляпунова про те, що, не дивлячись на всю свою, на перший погляд, очевидність та традиційний коментаторський виклад у літературі, застосування кримінального закону до діянь, вчинених до набуття ним чинності, є теоретично складною та практично важливою проблемою вчення про кримінальний закон[19]. Саме тому значна частина цієї роботи присвячена саме зворотній дій кримінального закону в часі. Разом з тим, предметом дослідження в ній стали також і загальні проблеми поняття кримінального закону, його чинності в часі, поняття і видів дії кримінального закону в часі.
При цьому автор застерігає, що викладені в роботі міркування щодо названих питань є лише його власною концепцією їх бачення, яка не може розглядатися як єдино вірна і не має жодного офіційного статусу. Автор не претендує на повне вичерпання проблем обраної теми та на їх однозначне і остаточне розв’язання.
Основу монографії становить дисертаційне дослідження на тему “Зворотна дія кримінального закону в часі”, захищене автором 4 квітня 2002 року в спеціалізованій вченій раді Д 64.086.01 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. При цьому автор повністю усвідомлює, що поява спочатку дисертації, а потім і цієї монографії стали можливими лише за ініціативи, підтримки та допомоги його наукового керівника, вчителя у науці і наставника в житті доктора юридичних наук, члена-кореспондента Академії правових наук України професора Ю.В. Бауліна, якому адресує свою глибоку подяку.
Крім того, автор також щиро вдячний офіційним опонентам моїй дисертації – доктору юридичних наук професору А.О. Пінаєву та кандидату юридичних наук доценту П.П. Андрушку за висловлені ними зауваження та побажання, які дозволили значною мірою поліпшити зміст роботи перед публікацією. При доопрацюванні дисертації для даної публікації були також враховані зауваження та побажання, що містилися у відзиві провідної організації – кафедри кримінального права та кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка, у відзивах українських та зарубіжних криміналістів, що надійшли на автореферат, а також ті, що були висловлені членами спеціалізованої вченої ради під час захисту дисертації.
Автор також висловлює вдячність всьому колективові кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого на чолі з її завідувачем доктором юридичних наук, академіком НАН і АПрН України професором В.Я. Тацієм, за ту творчу, доброзичливу атмосферу, в якій мені пощастило працювати, і за ті цінні побажання, що були висловлені при підготовці даної публікації.
Розділ 1. Проблеми поняття кримінального закону1.1. Визначення поняття кримінального закону
Проблема темпоральних властивостей кримінального закону є комплексною і багатогранною, однак відправним її моментом є, очевидно, визначеність у розумінні самого кримінального закону. Дійсно, чинність і дія кримінального закону в часі є лише його атрибутами, властивостями. Тому їх характеристики мають пряму логічну залежність з характеристиками самого кримінального закону. Аналіз наявних на сьогодні наукових досліджень підтверджує, що існує пряма залежність між розумінням дослідником поняття кримінального закону та визначенням ним питань чинності його в часі, а особливо – його зворотної дії в часі та її окремих характеристик. Нехтування таким зв’язком між поняттям закону та його темпоральними характеристиками може призвести не лише до не аргументованих висновків, а й до марних суперечок на цьому підґрунті. Правий був Вольтер, коли підкреслював, що перш ніж про щось сперечатися, необхідно встановити значення термінів, які використовуються сторонами, що сперечаються.
Дійсно, визначення понять у правових дослідженнях має відправне значення[20], і подальші міркування про чинність і дію кримінального закону можуть бути позбавлені всякої рації, коли відправне поняття – поняття кримінального закону – залишиться недостатньо зрозумілим. Справедливо підкреслюється, що поняття є не лише певним концентратом знань, підсумком пізнання на певному етапі, а й засобом для подальшого пізнання[21]. Саме тому уявляється за необхідне попереднє з’ясування поняття кримінального закону для подальшого дослідження питань його чинності та дії в часі.
Питання про поняття і ознаки закону
