Конституція України. Науково-практичний коментар - Колектив авторів
Отже, Закон як акт вищої юридичної сили серед актів, що приймає Верховна Рада АРК, відсутній. З точки зору доктрини це означає, що акти АРК, у т. ч. Верховної Ради АРК, вбудовані в єдину систему нормативно-правових актів України. Саме тому говорити про наявність в Україні двох рівнів правової системи, що характерно для федеральних держав, немає ніякого сенсу.
Підтвердженням цієї позиції може служити п. 2.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2001 р. № 1-рп/2001 (справа про правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим), згідно з яким «за Конституцією України тільки Верховна Рада України є парламентом (ст. 75), а Верховна Рада Автономної Республіки Крим визначена представницьким органом Автономної Республіки Крим. Отже, Верховна Рада Автономної Республіки Крим не є парламентом».
У частині першій коментованої статті встановлюються загальні засади формування Верховної Ради АРК, а також те, що до її складу входять депутати. Підкреслюється, що депутати представницького органу автономії обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Детальний порядок обрання вказаних депутатів регламентується Законом України «Про вибори Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Відповідно до ч. 5 ст. 16 вказаного Закону загальний склад (кількість депутатів) Верховної Ради АРК визначається Конституцією Автономної Республіки Крим. На сьогодні згідно з ч. 1 ст. 22 Конституції АРК він становить 100 депутатів.
Положеннями коментованої статті встановлюється 5-річний строк повноважень Верховної Ради АРК, депутати якої обрані на чергових виборах. Таке формулювання дає підстави для висновку, що строк повноважень Верховної Ради АРК може бути менший за п’ятирічний у разі позачергових виборів, які призначаються Верховною Радою України у випадку дострокового припинення повноважень депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Чергові вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим проводяться у зв’язку із закінченням визначеного Конституцією строку повноважень депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим і відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обраної на чергових виборах.
У зв’язку з тим, що депутати Верховної Ради АРК мають представницький мандат, Конституція України логічно передбачає, що припинення повноважень представницького органу автономії тягне за собою припинення повноважень її депутатів. При цьому припинення повноважень депутатів Верховної Ради АРК відбувається з моменту відкриття першої сесії Верховної Ради АРК нового скликання, за винятком випадків дострокового припинення повноважень представницького органу автономії, яке може здійснюватися Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення Верховною Радою АРК Конституції України або законів України (п. 28 ст. 85 Конституції України).
Коментована стаття також окреслює статус Ради міністрів АРК, яка визначається як Уряд автономії. Застосування терміна «Уряд Автономної Республіки Крим» свідчить не тільки про належність Ради міністрів АРК до органів виконавчої влади, а й про те, що цей орган є вищим стосовно інших органів виконавчої влади автономії (міністерств АРК, республіканських комітетів АРК, інших органів виконавчої влади АРК).
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Конституції Автономної Республіки Крим Рада міністрів АРК формується Верховною Радою АРК на термін її повноважень, відповідальна перед нею і очолюється Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Голова Ради міністрів АРК представляє Раду міністрів АРК у відносинах з Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, центральними та місцевими органами виконавчої влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, громадянами, їх об’єднаннями, посадовими особами; органами інших держав, їх регіонів, об’єднань громадян, установ, організацій; з міжнародними організаціями; організовує діяльність Ради міністрів АРК.
При цьому порядок призначення та звільнення з посади Голови Ради міністрів АРК свідчить про намагання законодавця забезпечити додаткові механізми контролю над діяльністю публічних інститутів у цьому територіальному утворенні. Адже Верховна Рада АРК, реалізовуючи свої повноваження, призначає та звільняє з посади Голову Ради міністрів АРК лише за погодженням із Президентом України.
Частина п’ята коментованої статті акцентує увагу на тому, що повноваження, порядок формування і діяльності Верховної Ради АРК і Ради міністрів АРК визначаються Конституцією та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради АРК з питань, віднесених до її компетенції.
Конституція Автономної Республіки Крим у ст. 26 досить детально встановлює повноваження Верховної Ради АРК, закріплюючи, що вона вирішує питання, віднесені Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим і законами України до відання АРК, за винятком тих, щодо яких рішення приймаються республіканським (місцевим) референдумом або Радою міністрів АРК та іншими органами виконавчої влади АРК.
Що стосується компетенції Ради міністрів АРК, то згідно зі ст. 38 Конституції Автономної Республіки Крим вона здійснює виконавчі функції та повноваження з питань, віднесених до самостійного відання Автономної Республіки Крим, а також здійснює державні виконавчі функції, делеговані відповідно до Конституції України.
Зауважимо, що принципові відмінності АРК від аналогічних утворень, характерних для федерацій, серед іншого, полягають у тому, що в ній відсутній інститут глави даного утворення. Таким чином, система органів, характерних для державного утворення, обмежується законодавцем. У доктринальному плані цей факт не просто обмежує суверенітет утворення, а свідчить про його відсутність, що поряд з іншими факторами (єдина судова система, що діє в Україні; єдине місцеве самоврядування; предмети відання АРК) дозволяє стверджувати про відсутність будь-якого суверенітету цього утворення. Таким чином, додатково забезпечується принцип унітаризму в Україні.
Врешті-решт, свідченням того, що АРК не є територіальним суб’єктом, для якого властивий власний суверенітет, є закріплення українським законодавцем норми, згідно з якою правосуддя в АРК здійснюється судами, що належать до єдиної системи судів України. Цей факт ще раз вказує на специфічність АРК як територіального суб’єкта лише з формальної точки зору. У свою чергу, український законодавець укотре гарантував принцип унітарної держави, встановлюючи єдину систему судів.
З урахуванням специфічності АРК як територіального суб’єкта в контексті того, що Україна є унітарною державою, слід було б детальніше врегулювати питання щодо функціонування публічних
