Конституція України. Науково-практичний коментар - Колектив авторів

підприємств, установ і організацій, до яких звернуто запит, зобов’язані повідомити народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України у письмовій формі про результати розгляду їх запиту у п’ятнадцятиденний строк з дня його одержання або в інший, встановлений Верховною Радою України строк. Якщо запит з об’єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, Президент України, керівник відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, до якого звернуто запит, зобов’язаний письмово повідомити про це Голову Верховної Ради України та народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України, які внесли запит, і запропонувати інший строк, який не повинен перевищувати одного місяця після одержання запиту.

Народний депутат має право брати безпосередньо участь у розгляді внесеного ним запиту керівником органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації. На вимогу народного депутата керівник органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, якому адресовано запит, зобов’язаний повідомити народному депутатові про день розгляду порушених у запиті питань завчасно, але не пізніше ніж за три дні до їх розгляду.

Відповідь на депутатський запит, внесений народним депутатом, надається відповідно Голові Верховної Ради України і народному депутату, який його вніс, а відповідь на депутатський запит, внесений групою народних депутатів, комітетом Верховної Ради України, надається відповідно Голові Верховної Ради України і народному депутату, підпис якого під запитом значиться першим, голові комітету Верховної Ради України. Відповідь надається в обов’язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено запит, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об’єднання громадян, на ім’я яких було направлено запит.

Народний депутат, представник групи народних депутатів, комітет Верховної Ради України мають право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. За відповіддю на депутатський запит може бути проведено обговорення, якщо на ньому наполягає не менше однієї п’ятої від конституційного складу Верховної Ради України. При обговоренні відповіді на депутатський запит на засіданні Верховної Ради України повинні бути присутні в порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України, керівники, до яких звернуто запит. Вони можуть уповноважувати інших осіб бути присутніми при обговоренні відповіді на запит лише у виняткових випадках із вмотивованим обґрунтуванням. За результатами обговорення відповіді на депутатський запит Верховна Рада України приймає відповідне рішення.

Як бачимо, депутатський запит є ефективним засобом парламентського контролю за станом справ у різних сферах суспільного життя, що широко застосовується як у вітчизняній, так і зарубіжній конституційно-правовій практиці.

Стаття 87.

Верховна Рада України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Стаття 87 Конституції України встановлює важливу прерогативу Верховної Ради України у відносинах, які мають безпосереднє значення щодо політичної оцінки ефективної, відповідальної діяльності Кабінету Міністрів України. Саме парламент у разі виявлення явних прорахунків, кризових явищ, які спричинені діяльністю Кабінету Міністрів України і позначаються на житті суспільства, наділений конституційним правом прийняття резолюції недовіри. Це означає, що конституційна норма визначає безпосередню залежність і взаємозв’язок між виконанням Кабінетом Міністрів України своїх повноважень та практичними результатами, які має отримувати суспільство. Верховна Рада України повинна регулярно контролювати діяльність Уряду в досягненні соціально-економічних результатів, а головне — виявляти

наскільки виконуються завдання, передбачені Програмою діяльності Кабінету Міністрів України. Вона розробляється Урядом і схвалюється Верховною Радою України. Питання про притягнення до відповідальності Кабінету Міністрів України належить до безпосередньої і виключної компетенції парламенту, зокрема, його контрольних функцій стосовно виконавчої влади і безпосередньо Кабінету Міністрів України. За відсутності норм Конституції України про «повновладдя представницьких органів влади», а також конституційних вимог, які встановлюють підзвітність і підконтрольність їм центральних органів виконавчої влади, відповідальність Кабінету Міністрів України є політичною оцінкою висновку Верховної Ради України про неспроможність діючого Уряду виконати окреслені Верховною Радою України завдання, наявність суттєвих прорахунків державного управління, які призвели до загрозливого стану економіки, зростання внутрішнього і зовнішнього боргу, тощо. Важливо враховувати також, що в ч. 1 ст. 87 Конституції України постановка перед Верховною Радою України питання про відповідальність Уряду безпосередньо стосується раніше реалізованого парламентом повноваження щодо надання згоди для призначення Президентом України кандидатури Прем’єр-міністра України. У політико-правовому вимірі це є проявом взаємодії законодавчої та виконавчої влади, символізує їх спільну політичну відповідальність за стан соціально-економічного розвитку країни. Фактично при цьому Верховна Рада України не стільки оцінює особисті якості кандидатури Прем’єр- міністра України, яка подавалася Президентом України для призначення, скільки виражає ставлення парламенту до політичного курсу, який буде реалізовуватися новосформованим Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим важливе значення для постановки питання на пленарному засіданні Верховної Ради України щодо відповідальності Кабінету Міністрів України має попереднє здійснення заходів парламентського контролю за його діяльністю. Відповідно до Регламенту Верховної Ради України щорічно розглядається звіт Кабінету Міністрів України про хід і результати виконання схваленої Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Крім того, Урядом надаються на розгляд Верховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України разом з доповідями про хід і результати виконання затверджених Верховною Радою України загальнодержавних програм економічного, науково- технічного та інших, які також можуть розглядатися на пленарному засіданні парламенту. Відповідно до п. 3 ст. 228 Регламенту Верховної Ради України за пропозицією Голови Верховної Ради України або не менш як трьох комітетів, або не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційного складу парламенту Верховна Рада може в будь-який час прийняти рішення про позачерговий звіт Кабінету Міністрів України з питань результатів виконання схваленої нею Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Після заслуховування звіту Кабінету Міністрів України про хід і результати виконання Програми його діяльності, відповідних співдоповідей комітетів та обговорення звіту за підсумками розгляду цього питання Верховною Радою України приймається відповідна постанова. Проте прийняття такої постанови Верховна Рада України при негативних оцінках діяльності Кабінету Міністрів України, включаючи визнання незадовільного ставлення до конкретних дій Уряду за результатами звітної діяльності, не означає недовіру Кабінету Міністрів України, що тягне конституційну відставку Уряду.

Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України повинно розглядатися Верховною Радою України виключно за умови додержання вимог ст. 87 Конституції України з прийняттям резолюції недовіри