ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ - Самовидець
На початку того ж року 1, взявши відомость от коммисара 2 козацкого, панове гетманове так коронній Миколай 3 Потоцкій, яко теж и полній Калиновскій, же юже купа немалая войска зобралася на Запорожю, до Хмелницкого приставши, зараз со 4 всіми войсками коронними притягли на Україну до города Черкас 3*, и там отправуючи свята великодніе 5 Воскресенія Христова 6, усе войско козацкое с 7 полковниками їх скупили и казали оним присягати 8, же не мают здрадити 9 полковников своїх и до Хмелницкого приставати. И так зараз по Воскресенії Христовом гетманове короннії 10 висилают войска немаліе водою Дніпром у чолнах, посадивши посполу з козаками и піхоту немецкую. А землею, полем посилает гетман Потоцкій сина своего Стефана з коммисаром 11 козацким, з которими войска коронного тисячей шесть, а козацкого з тими, що у чолнах поишли, еще при коммисару тисячей шесть, приказавши оним, жеби ишли просто на Запороже до Січи зносити 12 Хмелницкого албо осадити его з войском. И сами гетманство 13 з 14 войсками коронними за ними втропи помалу ишли с тяжарами 15 войсковими и піхотами 16. Хмелницкій, узявши відомость о наступленню войск коронних, не ожидаючи на Запороже 17 приходу їх, але переправившися з войсками татарскими немалими, напротив пойшол войск коронних. И испоткавъшися в полях, у урочища Жолтой Води 18, там осадил каштелянича Стефана Потоцкого и коммисара козацкого з войсками їх. А войска, которіе ишли Дніпром водою чолнами, минувши городи, не доходячи порогов, старшину 19 зостаючую при них, и піхоту німецкую, в чолнах 50 будучую, викололи и покидали в Дніпр 4*.
*Тут і далі в сп. Козельського роки, числа позначаються літерами.
1 У сп. Судієнка і вид. Бодянського: немає «на початку того ж року».
2 У сп. Козельського: «комисара».
3 Там же: «Николай».
4 Там же: «зо».
5 У сп. Судієнка і вид. Бодянського: «великіе».
6 У сп. Козельського: «воскресение Христово». Там же: «з».
8 Там же: «присягать!».
9 Там же: «іміют зрадити».
10 Там же: «короние».
11 Там же : «комисарем».
12 У вид. Бодянського: «зловити».
13 У сп. Козельського: правильно «гетманове».
14 Там же: немає «з».
15 Там же: «тяжиремы».
16 Там же: «піхотою».
17 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «на Запороже».
18 У праці О. Рігельмана «Летописное повествование» вказано точну дату — 8 травня. Нагадаємо, що Рігельман майже скрізь ставить точну дату.
19 У праці О. Рігельмана названо ім’я Барабаша, якого заколов Филон Джеджалій.
И послали своїх посланцов до Хмелницкого, по которих прислал Хмелницкій з ордою, и орда, на свої коні оных побравши, привезла на Жовтіе Води, где посполу того войска коронного доставали. Войска зась козацкіе, зостаючіе при тих войсках коронних, видячи, же юж и тое войско, которое водою ишло, зостает при Хмелницком и орді, — и тіе усі з войска коронного пристали до Хмелницкого и до орди, и на тое ж войско почали быти 1, где през килка дній без перестанку тая война тривала. И войско, осаженное 2 будучи в степах, не могучи витривати, рушило табором оттоля ку Княжим Байраком оборонною рукою, уступаючи назад ку городом, але в том отході не пощастилося їм, бо, не допустивши оных до тих Княжих Байраков, почала орда с козаками табор їх розривати. А в тіе Княжіе Байраки запровадивши войско козацкое піхоту, покопали рови, до которих пришовши табур войска полского, змішалися, и там усе тое войско розбито, в неволю побрано татарскую, и каштелянича Стефана Потоцкого посполу с коммисаром 3 взято, которий в молодих літех на Запорожю живот свой скончил, бо Хмелницкій оного, не даючи орді, на Запороже до Січи отослал и там от ран помер 5*. А иншіе панята в неволю пошли татарскую, гетманове зась коронніе великій 4 и полній с потугами своїми на Чигирин ишли втропи за тим войском, хотячи оных посилковати. Але по розгромленію войска полского у Княжих Байраков, нікоторое с того погрому поутікавши, дали знати, же юж нікого посилковати, бо войско до остатку знесено, — отвернули гетманове Николай Потоцкій, каштелян краковскій коронній, и Каліновскій, гетман полній, з войсками назад ку городам, не идучи на Чигирин, але просто шляхом на проворотя 5 ку Корсунові місту ишли, за которими Хмелницкій з ордами немалими ішол, наступуючи на них. Где гетманове, переправивши ріку Рось у Корсуню и надпустошивши 6 міста, поминовали Корсунь. Которих зараз настигнувши, Хмелницкій за Корсуном учинил потребу, где гетманове оборонною рукою уступовали, беручися в поля ку Росаві 7. А припало оным ити промежку лісами в милі от Корсуня, где Хмелницкій казав запровадити піхоту Козаков корсунских в тіе ліски, которіе шлях перекопали и там позасідали, не дупущаючи переходу табурові лядскому. А Хмелницкій с тилу и около з войсками и ордами наступивши, оное войско розгромил з допущенія бозкого 8, 51 где гетманов обоїх — великого коронного и полного в неволю взято и усе войско вигублено, же мало хто з того погрому увойшол.
1 У вид. Бодянського: «то ж войско начали бити».
3 У сп. Козельського: «осажолое»; у сп. Судієнка: «осаженое».
3 У праці О. Рігельмана сказано, що до козацького полону потрапили також І. Виговський, Чернецький, Городчинський.
4 У вид. Бодянського: немає «великій».
5 У сп. Судієнка: «на провороття», у вид. Бодянського: «поворотмя», у сп. Козельського: далі «до Корсуна міста пошли».
6 У вид. Бодянського: «надспустошивши».
7 У вид. Бодянського та в сп. Судієнка: немає «ку Росаві».
8 Там же: «божеского».
Где орда неошацбванную здобич узяла 1 так в конях, риштунках, яко найболше в неводниках знатних панов и панят и посполитого войска 2, а козаки знову збогатилися з обозу полского так великих панов, же срібро малою ценою продавали. Которая