Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі - Стівен Девід Левітт

Перший крок — це виокремити поєдинки, які стають об’єктом підозри, тобто ті двобої, що відбуваються в завершальний день турніру й проводяться між борцем, який опинився в ризикованій ситуації, і борцем, який уже здобув вісім перемог. (Через те що понад половина всіх борців завершують турнір з сімома, вісьмома чи дев’ятьма перемогами, під категорію «підозрілих» підпадають сотні поєдинків). Поєдинок, що відбувається у завершальний день між борцями з показником 7:7, навряд чи буде сфальсифікованим, бо обом учасникам конче потрібна перемога. Борець з десятьма чи більше перемогами теж навряд чи погодиться «здати» поєдинок, бо має власний потужний стимул: приз 100 тисяч доларів за звання абсолютного чемпіона турніру та цілу низку додаткових призів у розмірі 20 тисяч доларів за «видатну техніку», «бойовий дух» тощо.

А тепер поміркуймо над нижченаведеною статистикою, яка містить сотні поєдинків, де борець із результатом 7:7 протистояв у фінальний день змагань борцеві з рахунком 8:6. Ліва колонка відображає імовірність перемоги борця «7:7», визначену на підставі всіх попередніх матчів між такими учасниками, проведених у завершальний день змагань. Права колонка показує, скільки перемог борець «7:7» здобув насправді.

Отже, зважаючи на статистику попередніх результатів, борець «7:7» мав би перемогти в менш ніж половині поєдинків. І це нормально, бо показники таких борців під час конкретного турніру засвідчили, що борці «8:6» все ж таки були в дещо кращій формі. Але в дійсності борець, який був у ризикованій ситуації, виграв майже вісім поєдинків із десяти. До того ж, борці «7:7» показували напрочуд добрі результати в змаганнях проти опонентів «9:5»:

Хоч який би підозрілий вигляд це мало, сам по собі високий відсоток перемог ще не є доказом фальсифікації поєдинку. Від восьмої перемоги борця залежить так багато, що він, цілком очікувано, у фінальному поєдинку битиметься з подвоєною силою. А може, статистичні дані містять ще якісь зачіпки, які підтверджують наявність змови?

Варто поміркувати над стимулами, які могли б спонукати борця програти поєдинок. Він міг би взяти хабара (який, звісно ж, у статистиці відображений не буде). Або ж, можливо, двоє борців укладають якусь іншу угоду. Не забувайте також і про те, що елітарне коло борців сумо є доволі вузьким. Кожен із шістдесяти шести борців виступає проти п’ятнадцятьох інших під час турніру, який відбувається щодвамісяці. Ба більше: кожен борець належить до гурту, яким зазвичай керує колишній чемпіон сумо, тому навіть гурти, що конкурують між собою, тісно пов’язані. (Борці, які належать до одного гурту, не міряються силами один з одним).

А тепер погляньмо на відсотки перемог і поразок у змаганнях між борцями «7:7» та «8:6» під час їхньої наступної зустрічі, коли жоден із них не перебуває в загрозливій ситуації. У такому випадку той чи інший конкретний матч не викликає особливої напруги, бо від його результату залежить не так багато. Отже, можна спрогнозувати, що борці «7:7», які виграли свої поєдинки на попередньому турнірі, покажуть приблизно такі ж результати, які вони показали проти своїх колишніх опонентів у попередніх некритичних поєдинках, тобто здобудуть приблизно 50 % перемог. Навряд чи можна очікувати, що вони збережуть свій останній показник, який дорівнював майже 80 %.

Та виявляється, що, згідно з даними, борці «7:7» перемагають лише в 40 % повторних матчів. Вісімдесят відсотків в одному матчі і 40 відсотків у наступному? Як же ж усе це пояснити?

А найпростіше це можна пояснити тим, що борці уклали угоду «ти мені — я тобі»: ти дозволяєш мені перемогти сьогодні, коли перемога мені конче потрібна, а я дозволю тобі перемогти наступного разу. (Така змова не виключає хабара готівкою). Особливо цікаво зазначити, що після другого послідовного поєдинку між двома конкретними борцями кількість перемог повертається до очікуваного рівня (приблизно 50 %), і це свідчить про те, що змова охоплює лише два поєдинки.

Та підозру спричиняють не лише результати конкретних борців. Колективні результати різних гуртів сумоїстів також виглядають ірраціонально. Тоді як борці з одного гурту, перебуваючи в загрозливій ситуації, виступають напрочуд добре проти борців з якогось іншого гурту, вони зазвичай виступають напрочуд погано саме тоді, коли виступають проти борців, котрі самі тепер опинилися в загрозливому становищі. Це свідчить про те, що фальшування певних змагань може організовуватися на найвищому рівні цього виду спорту — приблизно так само, як організовувався обмін балами під час змагань фігуристів на Олімпійських іграх.

Жодного разу жоден з японських борців сумо не був офіційно притягнутий до відповідальності за фальсифікацію поєдинків. Зазвичай посадовці з Японської асоціації сумо відкидають такі звинувачення як фабрикації з боку чимось незадоволених колишніх учасників змагань. Навіть одні лише слова «сумо» і «фальсифікація», вимовлені публічно, здатні призвести до страшенного скандалу на загальнодержавному рівні. Тому коли під сумнів ставиться чесність їхнього національного спорту, японці, як правило, займають захисну позицію.

Проте звинувачення у фальшуванні матчів час від часу все ж таки потрапляють до японських мас-медіа. Ці рідкісні медіа-буревії дають додаткову можливість визначити потенційний рівень корупції в царині сумо. Зрештою, прискіплива увага засобів масової інформації створює потужний стимул: якщо борці сумо справді займалися фальсифікуванням поєдинків, то вони, можливо, стануть значно обережнішими, якщо на них налетить цілий рій журналістів із телекамерами.

І що ж трапляється в таких випадках? Дані свідчать, що під час турнірів, які проводяться відразу ж після того, як були озвучені звинувачення у фальшуванні, борці «7:7» перемагають лише в 50 % своїх поєдинків проти опонентів «8:6» замість типових 80 %. Можна пояснювати ці дані як завгодно, але вони неминуче вказують на одне: важко стверджувати, що поєдинки борців сумо не фальсифікуються.

Кілька років тому двоє колишніх борців сумо виступили з масштабними обвинуваченнями у фальшуванні поєдинків — і не тільки. Окрім шахрайських матчів, заявили вони, в сумо буйним цвітом квітнуть наркоманія та сексуальні оргії, хабарництво й несплата податків; а також там мають місце тісні зв’язки з якудзою, тобто японською мафією. Ці двоє чоловіків почали отримувати телефонні дзвінки з погрозами; а один із них сказав друзям про побоювання, що його може вбити якудза. Однак вони не відмовилися від своїх планів провести прес-конференцію в токійському Клубі