Барсику, де мій заєць? - Тіна Вітовт

Сходив на полювання називається. Одне нахабне дівчисько перед самим носом мою здобич вкрало, та ще й притензії мені виставляє. І це все, на секундочку, на моїй землі. Де та дрібнота тільки взялася? І з її появою моє життя пішло шкереберть. * * * - Не зрозумів, ти що, тут полюєш не перший раз? - Який здогадливий, - закочує свої великі темні очі, - ти точно барс? - Ти знущаєшся? А хто я по-твоєму? - Рухаєшся дуже голосно, ти мені ще зайця винен, - тицяє в мене пальчиком, та вона знущається з мене. - Якого ще зайця? - ну здивувала, про що вона, ніякого зайця я не ловив. - Того що ти сполохав, коли через кущі ліз, мов ведмідь клишоногий, - і ще регоче, от зараза мала, я тобі твого гарненького хвостика ще накручу, просити пробачення будеш.