Йдемо зі мною, Василино - Ольга Островська

І стає так страшно, що тремтінням до кісток пробирає, і похололі руки теж починають трястись.

Але кинувши мимовільний короткий погляд на Кайтана і помітивши, що він пильно спостерігає за мною, я, зчепивши зуби, відвертаюсь і міцно стискаю кулаки. Хоч би що трапилося, я прорвуся, не здамся. Бути нещасною жертвою обставин, опускати руки це не про мене. За своє життя і свободу я ладна боротися до останнього. Не на ту натрапили.