Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська

— Дьєре Джозефе, ви зверталися до проклятійника?

Її мучило питання: чому Джозеф, знаючи про пристріт, і, вочевидь, вже давно знаючи, досі не зняв його?

— Я звернувся до одного з найкращих. Але його сеанси поки що не допомагають.

— Треба шукати інших спеціалістів чи інші способи! — Тереса почала схвильовано ходити з чайником по кімнаті. — А саму мітку необхідно регулярно обробляти. Хоча б простим знеболювальним. Даремно ви відмовилися від моєї допомоги. Я це вмію.

— Тересо, ви дійсно хочете допомогти? — зупинив її запитанням.

— Ще й як! — видала вона з усією своєю щирою прямотою. — Якщо хочете знати, я вам дуже співчуваю. Просто таки дуже-дуже сильно! А тих, хто вам нашкодив... ух, попадись вони мені! — ось так войовничо закінчила вона.

— Заздрю ​​вашим друзям, — посміхнувся Джозеф. М'яко. Такої гарної посмішки Тереса ще не бачила. — У вас відчувається відданість друзям.

Приємно... Тепло народилося в грудях і розлилося по всьому тілу.

— То як? — вона підійшла до нього. — Обробляємо? Зараз сходжу за маззю.

— Ні. Потрібна інша допомога. Тересо, ви чули щось про ініціацію пристріту?

— Дуже поверхнево.

— Сідайте, — кивнув він на стілець, — розповім.

Вона слухняно сіла і з цікавістю вислухала теоретичний екскурс в основи прокляттєзнавства. Коли пристріт наведено, з'являється мітка. Мітка може докучати, але по-справжньому визрівати не почне, доки не відбудеться ініціація — несподівана, кричуща подія. Щось таке, що виб'є з колії.

— Думаю, у моєму випадку цією подією став той ранок, коли ви розбудили мене в цій кімнаті за допомогою чайника.

Ось тобі й маєш. Несподівано. Виходить, Тереса мимоволі запустила процес визрівання пристріту?

— Якщо повернутися в те саме місце і в ті самі обставини і випити протипроклятійну сироватку, то прокляття нейтралізується, — закінчив розповідь Джозеф. — Сироватка у мене при собі.

— Я починаю здогадуватися, чому ви так наполегливо просили полити вас з чайника, — усміхнулася Тереса. — Виходить, нам просто треба повторити той ранок?

— Так, — кивнув Джозеф. — Просто повторити. Виходите. Заходите. Зриваєте ковдру. Поливаєте з чайника. Все, — його брова іронічно поповзла вгору.

Є чому посміхатися. Мабуть це перший випадок в історії академії, коли проректор просить студентку зірвати з нього ковдру.

— Зможете?

— Зможу! — запевнила Тереса.

Ух, вона його поллє, ух, вона з нього зірве! Заради порятунку Джозефа від пристріту, Тереса і не на таке здатна. Вона вийшла в коридор, відійшла від дверей на кілька метрів і рішуче знову попрямувала до кімнати, щоб повністю повторити той пам'ятний ранок.