Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська
Одразу після зборів Тереса з подругами попрямувала до гуртожитку. Іти було недалеко. Студмістечко у них компактне — все поруч. Моніка всю дорогу розповідала нові плітки, якими не встигла поділитися до початку церемонії.
— Старшокурсники лише про нового проректора й говорять. Всі думають, що він буде страшенно лютувати. У ньому всі агресивні якості Тоцьких у потрійному об’ємі сконцентрувалися.
— Навряд чи він люттю ректора перевершить, — прокоментувала з іронією Валерія.
Їй можна іронізувати. Усі знають, що у них із ректором якісь стосунки. Усі знають, що вони домовилися їх поки що не афішувати.
— Ні, дівчата, Джозеф — особливий випадок, — Моніка не перейняла іронічного настрою Валерії. — Фелікс з третього курсу розповів, що у нього дядько працює у столичній лабораторії Джозефа. Там такі драконівські порядки! Джозеф звільняє за найменшу помилку. У нього там сивочолі професори по струнці ходять, а лаборанти взагалі щодня сльози ллють. Але це після роботи, певна річ. Якщо хтось прямо в лабораторії почне ремствувати, якщо хоч пискне, йому одразу вказують на двері. А тепер Джозеф такі самі драконівські порядки тут, в академії, встановить. За найменшу помилку — відрахування. Він один гірший, ніж брати Тоцькі разом узяті.
— Плакали твої підбори, — усміхнулася Тереса.
Моніка, мабуть, більше за інших хвилюється. Попри всі встановлені в академії правила, що наказують усім студенткам носити практичні зручні уніфіковані туфлі, вона ходила у взутті на підборах запаморочливої висоти. Моніка запевняє, що без них не виживе. Вона в них народилася і невідомо, чи хоч на ніч знімає. З її любов'ю до шпильок поки що нікому не вдалося впоратися — ні ректору, ні його брату, ні навіть найбільш прискіпливій професорці Катаржині, яка читає магічний етикет. І тепер навіть цікаво, чи вв'яжеться новий проректор у непримириму боротьбу з висотою підборів Моніки і чи чогось доб'ється. Чи він, як і всі його попередники, здасться? Підбори Моніки — універсальний тест на лютість та уїдливість. Цікаво, чи пройде його проректор.
Думки про долю взуття терзали Тересу недовго. На думку спадали більш актуальні питання. Гаряче бажання стати асистентом на кафедрі менталістики, яке спалахнуло під час виступу Джозефа, не згасало й активізовувало роботу думок. Як Тересі домогтися призначення? Розповідь Моніки про звірства Джозефа анітрохи не зменшила запалу. Навпаки, азарт спалахнув лише сильніше. Прискіпливий, уїдливий, вибагливий, лютий, який би він там не був, але місце на кафедрі має віддати їй. Відмовився як від нареченої, так нехай отримує в якості асистентки! Тереса покаже, якими є дівчата з провінції і чи можна ними так безсоромно нехтувати!
— А ще про нього ходять чутки, що він розбивач жіночих сердець, — продовжила Моніка погіршувати і так непривабливий портрет проректора. — Кажуть, дуже великій кількості дівчат відмовив.
— Бездушний цинік! — палко погодилася Тереса. — Нехай би просто відмовив, а так спочатку погодився, а потім не глянувши відмовився!
Вона відчула на собі зацікавлені погляди подруг і зрозуміла, що трохи переборщила з експресією та подробицями.
— Це я про свою кузину, — пояснила Тереса.
— От бідолаха! Мабуть, сильно засмутилася? — поспівчувала "кузині" Валерія.
— Звичайно, трохи засмутилася, — Тереса переказала всю епопею, яка сталася з моменту, коли батько посватав її Джозефу і до моменту, коли той передумав. Але розповідала не від свого імені, а від кузини. Закінчила войовничо: — Але нічого, я маю намір помститися за сестру.
— Як?
— Хочу стати асистенткою Джозефа. Тим більше, що я так і так збиралася глибше вивчати менталістику.
— Правильно, — дружно підтримали подруги.
І жодна з них не запитала: а в чому ж все-таки полягатиме помста? Тому що подруги знали, Тереса — ще та скалка для викладачів. Своєю принциповістю, наполегливістю та прямолінійністю будь-кого розпече до білого жару. Мати таку асистентку — саме собою вже покарання.
Тереса почала ділитися з подругами планами, як збирається домогтися статусу помічниці.
— Він дав мені завдання скласти характеристики на кожного одногрупника. Завтра вранці мені треба покласти йому папери на стіл. Він враховуватиме ці дані, коли прийматиме рішення, кого призначити помічником.
— А ти встигнеш до завтра? — Засумнівалася Валерія. — Допомогти?
Так, допомога Тересі знадобиться. Але не лише допомога Валерії. Вона попросить кожного одногрупника написати характеристику самостійно. Щось на кшталт мотиваційного есе: чому я хочу стати асистентом на кафедрі менталістики і чому взяти повинні саме мене.
Вона була впевнена, що серед її одногрупників не знайдеться бажаючих потрапити в безпосереднє підпорядкування до проректора. По-перше, тому, що чутки про його лютість вже досягли кожного вуха в академії, а по-друге, тому що серед одногрупників не було нікого з помітно розвиненими ментальними здібностями. Вони всі дуже обдаровані – без цього у Далеутську академію магії не беруть, але дар у кожного дуже специфічний.
І якщо ніхто з одногрупників не горить бажанням стати асистентом капосного менталіста, то й характеристики вони напишуть відповідні. А ось Тереса скромничати не буде. Вона представить всі свої позитивні якості.
План простий і має спрацювати.
…і він спрацював. Одногрупники не підвели. Вже надвечір кожен власноруч написав на себе характеристику, а вранці ще до початку занять Тереса передала проректорові через секретаря стопку аркушів. Вона була впевнена, що, переглянувши папери, Джозеф викличе її до себе. Питання було лише в тому, коли це станеться.
Сталося це на найближчій перерві. Як швидко! Хтось, здається, обурюється? Вона увійшла до кабінету, здогадуючись, яка фраза прозвучить першою, але Джозеф її здивував.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
