Як відірватися перед весіллям - Аліна Амор
- Відпущу. Але спочатку скажіть, що вас так налякало?
Я схвильовано дихала немов за мною гналася зграя скажених собак. Або щурів. Але все ж спробувала пояснити, нервово переводячи подих:
- Там… - я тицьнула пальцем назад, - У моїй каюті... Щур!
Деміан полегшено зітхнув:
- То вас щур так налякав? Я вже думав на вас хтось напав...
Я дивилася на нього широко розкритими очима:
- Він величезний! - я розвела руки в сторони, демонструючи величину тварини, і судячи з того, що показувала, пацюк мав бути розміром з маленького кабанчика.
Граф весело хмикнув і заспокійливо вимовив:
- Не хвилюйтеся так, зараз ми з ним розберемося.
З кают-компанії визирнули два бойових маги, Френсіс і Марселло, і Деміан махнув їм рукою:
- Усе гаразд. Бель злякалася щура, повертайтеся та вечеряйте.
Під їхніми поглядами мені стало ніяково, що я тут всіх переполошила через якогось голодного щура. Я напустила на себе спокійний вигляд і натягнуто посміхнулася чоловікам.
Маги, Марселло розчаровано, а Френсіс заспокоєно, повернулися назад.
Прибравши руки з моїх плечей, граф попрямував до каюти. Я невпевнено пом'ялася і обережно пішла за ним.
Зайшовши у вітальню, я побачила Деміана, що остовпіло дивився на стіл. Він обернувся до мене і різко запитав:
- Коли ви виходили з каюти, щур був живий?