Принц Єгипту - Олександра Малінкова

       Вже ближче до вечора Філ підміняв працівника ресепшен, коли побачив свого брата з невеликою валізою.

- Антоніо, - окликнув його, - що ти тут робиш?

       Шокований Феріт підійшов до брата і обійняв його.

- Санні втекла, я вирішив, що після нашої сварки вона помандрує до тебе, - Тонні пройшовся долонею по своєму скуйовдженому волоссю.

       Антоніо мав зовнішність схожу на меншого брата, але був трішки нижче зростом і мав вужчі плечі. Сірі, як у матері очі й прямий аристократичний ніс, на відміну від Філа вужчі губи та більш виражені вилиці. Піджак накинутий зверху білої футболки та чорні джинси вільного крою.

Антоніо

- Ти вгадав! – Погодився Феріт. – То ви посварилися, чи розлучилися? Бо у версії Олександри ти кинув її. Хоча не знаю навіщо цікавлюся, це навряд чи щось змінює.

- Філ чи слід тобі нагадувати про її характер. Чорти хреститися інколи починають коли бачать, як вона ставиться до людей. З нею все нормально?

- Та що з нею буде? Місцеві посіпаки добре розуміються в людях, тому тримаються від неї за сотню метрів. А ти сам на довго?

- Ні, не на довго! – З нотками суму у голосі відповів брат. – Завтра увечері вже назад. Ти ж знаєш мою роботу, на довго не вирватися.

- Може ти і її забереш? – З усмішкою та надією запитав Філ.

- О-о, ні-ні! Хоч по дорозі мозок виносити не буде. Та й стюардеси лишаться з волоссям на голові. Пожалій Італію і місцевих Риму, хай відпочинуть трішки, а Єгипту струс не завадить. Сам хоч як?

- До недавнього часу, чудово! – Відповів Феріт, явно не дуже тішачись перспективі лишитися з білявою відьмою в одному готелі.

- Може цим вечором посидимо як колись, вип’ємо по келиху, - з надією у голосі запитав Тонні.

- Я не проти, - щиро відповів, адже образа на брата давно вже минула, тим паче, що без Олександри життя його гірше точно не стало.  Більше того, можна сказати відверто, брат врятував його, допоміг розгледіти справжню Санні.

- Тоді я трішки оговтаюся після перельоту. Зустрінемося тут приблизно о дев’ятій вечора?

- Добре. – Кивнув Філ.

       Антоніо підхопив речі, узяв з рук брата картку-ключ і почимчикував шукати свій номер.

      Тепер  той любовний трикутник, що був між ними  Філ пригадує зовсім з іншими емоціями. Спомини зблідли і вже не палають такими яскравими і болючими пристрастями, як тоді. Втратили сенс, здаються такими далекими, наче сталося не з ним. Наче увесь негатив лишився там, у Римі.

       Увечері Філ зайшов за Мариною і вони разом зачекали брата поблизу ресепшн. Антоніо з’явився не сам, а з Санні, яка поплелася слідом за ним. Просто фізично було неможливо відхреститися від товариства цієї дівчини. Тому врешті-решт Антоніо здався, взявши її з собою. Влаштувалися всі разом у дворі за одним зі столиків. До початку вечірнього шоу лишалося зовсім трішки.

       Олександра в чорній коктейльній сукні з паєтками блищала наче новорічна ялинка від світла софітів і ліхтарів. Гарна. В черевичках човниках на високих підборах.

        Марина на відміну від Санні в коротеньких чорних шортиках і такого ж кольору майці з написом. На ніжках – кросівки. Високі підбори не пасували б до образу, та й після виснажливого робочого дня не до них.

       Феріт познайомив дівчину з братом, той ледве доторкнувся губами її щоки, пройшовся поглядом так, що дівчина аж зашарілася від такої надмірної уваги. Схотілось навіть прикрити коліна чи взагалі сховатися за широкими плечима Філа.

      Санні, помітивши, що вся увага чоловіків прикута не до неї почала намагатися перетягнути «ковдру» на себе. І що тільки вони знайшли в цій Марині? Звичайне сіре мишеня. Вона обперлася на стільницю таким чином, що у Філа з’явилася можливість оцінити пікантну глибину її декольте, але чоловік навіть і не думав дивитися в її бік. Він навпаки, лише щільніше притиснувся до Марини, усім своїм виглядом натякаючи, що вона тільки його.

        Антоніо на декілька хвилин відлучився, а повернувся з напоями для кожного. Олександра довго крутила соломинку, потім все ж таки надпила, скривилася, почала довго критикувати бармена. Розмовляли ні про що конкретно, здебільшого на стандартні теми. Тонні, хоч і говорив з досить помітним акцентом, але розумів майже все.

      Марина увесь час ловила на собі в’їдливий погляд Олександри, тож почувала себе досить напруженою. Знаходитися за одним столом з тою з ким у Філа були стосунки, нехай зараз її статус і бувшої, але ж це не змінює того, що між ними було, якось зовсім не входило в її плани. Тож коли до них підійшов ведучий шоу і покликав Марину відійти з ним на декілька хвилин, радо погодилася.

- Привіт, тебе здається звуть Марина? – Запитав він.

- Так, все вірно.