Заборонені почуття - Rexana Keys

- добрий ранок, мамо, — відповіла я, сідаючи за стіл. Вся моя рішучість знову відчула тягар, але я знала, що повинна це сказати.                                      

Під час сніданку я зібралася з думками.                    

 -Мамо, я хочу повернутися жити до тата, — вимовила я, намагаючись говорити спокійно, хоч серце колотилося.                                                         

Мама заклякла на місці.                                                  

-Ніко, чому ти так вирішила? Це несподівано… Щось сталося? — її голос звучав стурбовано.                                                

-Тато одужав і так  буде краще, — сказала я, відчуваючи, як слова виходять із мене важко, але впевнено.                                                                            

-Але ти ж маєш все тут: друзів, коледж… — заперечила вона, але я відчула, що в моєму рішенні немає місця для сумнівів.                                

-Я все вирішила, — промовила я, намагаючись звучати рішуче. Я не могла більше боротися з цими почуттями. Якщо тато скоро повернеться, я хотіла бути з ним, відчути цю підтримку і затишок.

Мама зітхнула, її очі наповнилися слізьми.               

-Але Ніко, ти ... Це не те, чого я хотіла для тебе…

Я піднялася зі стільця, відчуваючи, як всередині мене щось ламається. «Я розумію, але мені потрібно це. Я не можу залишатися тут», — сказала я, відчуваючи, як моє серце стискається.

Вона хотіла щось сказати, але я вже була готова йти. Я зібрала свої речі та вийшла з дому, сподіваючись, що рішення, яке я прийняла, буде правильним. Я пішла в коледж, а думки про Дена продовжували крутитися в моїй голові, але я знала, що тепер повинна сконцентруватися на новій реальності, на новому шляху.