Принц Єгипту - Олександра Малінкова

- То де твоя вдячність? – Гордівливо запитав Реймс. - Ти знаєш, де б ти був, якби я поскаржився батьку? Або, якби хтось потонув, так і не дочекавшись рятівника.

       Феріт мовчки стиснув кулаки. Як би зараз він не злився на Реймса, але він правий. Якщо б він знаходився на рятівній вежі, інцидент виглядав би геть по іншому. Дійсно, чудо, що він встигнув вчасно.

- А зараз, займи місце, яке відповідає твоїм службовим обов’язкам. І щоб я не бачив, як ти плутаєшся між гостями нашого готелю! – Цілу виставу розгорнув знову Реймс з безліччю свідків.

         Який дешевий спектакль. Як чешуться кулаки у Філа вмазати йому зараз, відвівши убік, подалі від сторонніх очей. Та не може, не тут і не зараз. Зрозуміло для кого це дійство, інакше б обрав іншу мову, а не влаштував яскраву виставу на очах у дівчини. Він поглянув на хвилину в очі Марині. Стоїть розгублена. Не знає куди подіти руки, тому з усієї сили стискає зав’язку свого жовтого купальника. Гірко посміхнувся й пішов геть у напрямку рятівної вежі.

***

        Увечері Марина не ризикнула вчинити по іншому і все ж таки прийняла пропозицію Реймса щодо вечері. Він провів її до дорогої автівки марки Бентлі, пафосно відчинивши перед нею дверцята.

        Цього разу дівчина була вдягнута у елегантну чорну шовкову сукню з прозорими рукавами і туфлі човники на високих підборах. Тому ніяковіти за зовнішній вигляд не прийдеться.

- Ресторан на мій вибір, - вже в автівці заявив він.

         «Хто б сумнівався»: промовила про себе дівчина.

       Якщо чесно, коли йшла, то в середині неї  жевріла надія, що це буде, як минулого разу один з трьох ресторанів готелю, але він напевно вирішив похизуватися грошима й, запросив її в геть інший. Їхали хвилин сорок по вже спустілій трасі. Сонце  давно сіло і за вікном не було нічого видно, аж до тих пір, доки не під’їхали до міста. Марина здогадалася, що це Хургада.

      Звичайно, може з іншого боку й краще. Менше шансу потрапити на очі Філу. Адже Марина намагається приховати той факт, що цей вечір проведе у товаристві Реймса. Як би відреагував на це Філ? Насправді, навіть подумати страшно! Враховуючи їх ставлення один до одного. Марина зараз на кшталт головного призу, додаючи градусу суперництва між ними.

       Всю дорого вони мовчали. Та й про що говорити з людиною, яка лише хитрістю та шантажем змогла заманити її на побачення.

        Одягнений, як завжди з голочки. Біла сорочка, з ґудзиками з білого металу які всипані камінням з яких викладений логотип готелю. Сірий костюм гарно сидів на його тілі. Видно що й тіло підтримує в бездоганній фізичній формі.  Такого ж кольору краватку зняв ще в машині і засунув у шухлядку під приладовою панеллю. Зробив це, швидше за все, навмисно, щоб наче ненароком доторкнутися кісточками руки до шкіри дівчини вище коліна.

Реймс

        Все, що навколо нього, або дорого, або непристойно дорого. Марину б не здивував той факт, що в дитинстві його годували золотою ложкою, а коли починав  капризувати то в рот  клали соску інкрустовану діамантами.

       Найкращий столик, прислуга одразу вишикувалася в ряд, готова догодити та виконати будь яку примху. Цього він чекає і від неї? Готовність догоджати і при першій нагоді стрибнути до нього у ліжко?

       Той хто звик завжди отримувати все, що б йому не заманулося у цьому житті, той хто ніколи не чув у своєму житті відмови. Єдиний син свого батька: розпещений, гордівливий, норовливий. Брав, все, на що лише падав його погляд, коли хотів і що бажав. І от зараз цей погляд ковзає по ній, по її губам. Він не просто дивиться, він подумки роздягає…

- Ви з Ферітом коханці? – Приголомшив різким і нетактовним питанням, щойно вони сіли за столика і офіціант відійшов від них.

- Ні, - тихо промовила, помітно занервувавши, хоч і намагається заспокоїтися і триматися невимушено.

- Чудово, - розплився у задоволеній посмішці.

- То ти знаєш, що Феріт, його не справжнє ім’я? – Зазирнув в її очі, наче повідомляє якусь неймовірну таємницю. Дивиться уважно, не відводячи погляду і повільно розтягуючи слова продовжує. – Насправді його звуть Філіпом.

         «Скільки ж імен у тебе Філ?»: їй би хоч якось приховати здивування та на обличчі все написано, як би не намагалася приховати.

- А ще він улюблений стукач мого батька, або якщо хочеш «красиво» то інформатор. Ти ж встигла звернути увагу на те, що він зникає час від часу. Як і на те, що він скрізь: ресепшн, бар, башта на пляжі. Не дивувалася ніколи цьому? Його задача слідкувати за всіма, та за тим, що відбувається навколо і доносити моєму батьку. Хіба такий чоловік, який вчиняє низько, а часом і безпринципно потрібен молодій і гарній дівчині, такій як ти? – Запитав він, явно хизуючись собою та її смутком.

       Реймс зараз відверто насолоджувався моментом. Своєю перевагою і підлістю, задоволено спостерігаючи за дівчиною, яка ось-ось «поведеться» на його хитрі вмовляння й переключиться на нього. Адже він такий «гарний» вибір. Щоправда  не збирається надовго лишати її у своєму ліжку, а швидше погратися, використати, продемонструвати Філу, свій «трофей», а потім позбутися її…