Їхня кохана лялька - Алекса Адлер

Що робити? Я не хочу вмирати. Не хочу бути з'їденою павуками.

І тут я помічаю, що може стати моїм порятунком. Кришка. За кілька метрів від мене є отвір. Я можу вибратися звідси. Не знаю, куди, але можу.

Тіло кидається туди раніше, ніж я встигаю додумати цю думку. Павуки, ніби зрозумівши, що здобич вислизає, починають перебирати своїми лапками швидше, буквально оточуючи мене з обох боків.

Поспішно натискаючи на пази, я штовхаю кришку вниз і буквально вивалююсь з вентиляційного отвору, молячись лише про те, щоб не зламати шию. Але ще в польоті відчуваю, як мене раптом хапають чиїсь руки. Моє тіло перевертають і навколо тулуба обвивається зміїний хвіст.

− Ну ось ти й піймалас-с-ся, − муркоче вдоволено... Шоа-дар. І раптом притискає мене до себе.

Руку прострілює таким болем, що в очах темніє остаточно. І я з тваринним стогоном просто повисаю в його руках.

Здається, відбігалася.