Принц Єгипту - Олександра Малінкова

            Наступний день майже з самого ранку дівчина провела на пляжі. Увечері ж вирушила пройтися за територію готелю. Неподалік було з десяток магазинчиків з всілякими сувенірами. Милими дрібничками, які звичайно мало для чого знадобляться у побуті, але так приємно придбати на згадку. Починаючи від різноманіття маленьких люстерок, закінчуючи посудом та трикотажем. А ще супермаркет з різними смаколиками і фруктами. Ну як на таке не витратити декілька годин часу. Тим паче, що Філ сьогодні працює у іншому готелі. Потрібно ж якось відволіктися від думок про нього і його гарячий поцілунок. Саме ця подія витіснила всі інші думки з її голівки.

           Коли дівчина повернулася  з прогулянки, близько сьомої години вечора двері її кімнати були відчинені. Спочатку вона вирішила, що помешкання прибирають, тихенько увійшла і заціпеніла. На ліжку впоперек лежало п’яне тіло не знайомого товстелезного чоловіка. В кімнаті стояв сморід від алкоголю та не тільки.

            Марина, тихенько вкинула цінні речі у сейф та попрямувала у бік ресепшн. За стійкою був той самий чолов’яга,  якому вона віддавала свого часу анкету й який не розумів ні слова. Що ж робити? Феріту немає сенсу телефонувати, щоб він нервував. Та й чим він зможе допомогти з іншого готелю? Не кине ж він все заради того, щоб вирішувати її проблему. Та й вона вже досить доросла дівчина. Зможе впоратися й сама. Звернутися до гіду від туроператору теж не вдалося, бо  той приходив значно пізніше. Лише поглянула на порожній столик, де зазвич розміщувався гід. І тут її вагання й розгубленість побачив службовець у чорному костюмі. Його обличчя здалося знайомим. Він сам наблизився до Марини й привітався.

- Доброго вечора, у чарівної пані проблеми? – Запитав з жахливим акцентом.

            Цей чоловік був високим, худорлявої статури, засмаглий. Тримався з таким достоїнством, наче як мінімум син шейха. Темне волосся середньої довжини і виразні зелено-карі очі, трішки стиснуті губи.

            Що ж робити? Вона вагалася. Товстун навряд чи протверезіє до ранку й забереться сам з її кімнати. А якщо ні… Як вона тендітна жінка зможе вплинути на нього?

            Реймс, саме так було написано на його бейджі уважно спостерігав за нею, не відводячи погляду, що їй стало навіть не по собі.

–  Ви випадково не зможете мені допомогти? – Запитала Марина, нарешті наважившись.

- Чим саме я можу стати у нагоді для прекрасної пані?

- Я живу в номері 3317, - почала вона, - і коли повернулася з прогулянки, то двері мого номеру виявилися відчиненими, а в ліжку спить чужий чоловік.

- Он як, - він став похмурим, а його брови зійшлися на переніссі утворивши зморшку, - тобто ви зараз стверджуєте, що з номером ви точно не помилилися, і чоловік в номері точно не ваш.

              Він зробив наголос на останніх двох словах.

- Так, номер мій, а чоловік не мій! – Що за маячня, звичайно вона не переплутала.

- Просто ця ситуація не можлива, карта-ключ індивідуальна, і нею не можливо відчинити інші двері. Двері ж цілі, Ви не помітили?

- Напевне цілі! – Розгубилася Марина. – Я не звернула увагу! То ви допоможете мені чи ні? Я ж не можу спати на вулиці…

            Марина вже пожалкувала, що звернулася до цього чоловіка, та ще й неочікувано прийшло «осяяння» звідки обличчя його здалося знайомим. Це той чоловік, котрий так активно порпався за стійкою Філа того вечора, коли був конфлікт з VIP гостею.

- А де Ваш чоловік?

- Який мій? – Дівчина вже починала нервувати. – Я у Вашому готелі відпочиваю сама.

            Чоловік дістав з кишені дорогий мобільний телефон і зателефонував. Говорив, звичайно на арабській мові, саме тому Марина не змогла розібрати жодного слова.

- Присядьте будь ласка, - він інтуїтивно зрозумів, що дівчина нервує і жестом вказав на диван, що стояв неподалік ресепш, - зараз ми у всьому розберемося.

            Пройшло хвилин двадцять, а може й більше, коли його телефон задзвонив. І знову діалог і жодної ясності. Увесь цей час він знаходився неподалік, не втрачаючи з нею зорового контакту. Від того, що вона знаходиться під вартою ставало ще більше не пособі.

- Як син хазяїна й адміністратор цього готелю приношу найщиріші вибачення прекрасній пані за незручності, зараз сторонню особу виведуть й знайдуть його справжній номер, у Вашій кімнаті приберуться і поінформують мене особисто. А доки Ви чекаєте, я запрошую вас в один з трьох ресторані A la carte повечеряти зі мною, щоб згладити негативне враження про наш готель. Повірте, це прикра помилка системи, яка дала збій.

- Вечеря буде зайвою, - відповіла одразу Марина, і хотіла вже попрощатися, але службовець піймав її за руку.

- Повірте, так нам буде простіше контролювати ситуацію, - він зазирнув у її блакитні очі і приязно посміхнувся, -  тим паче я вже розпорядився і столик накритий. Рішення цієї неприємної ситуації може затягнутися, і мені не зручно лишати Вас саму та ще й змушувати стільки чекати. Тому люб’язно складу Вам компанію на цей вечір.  Сек’юріті мають перевірити замок, яким чином він спрацював на сторонню картку. Можуть виникнути певні питання, а ви будете поряд і разом ми зможемо одразу їх вирішити.