Заборонені почуття - Rexana Keys

Я відчула, як моє серце стискається. Це була не та розмова, яку я очікувала почути від нього, але в той же час його слова здавалися щирими. Він більше не виглядав таким самовпевненим і зверхнім, як раніше.

— Це було не тільки вчора, — я не змогла стриматися. — Ти з самого початку поводився так, наче я — якась неприємність.

Ден тяжко зітхнув і опустив голову на руки.

— Я знаю, — його голос звучав приглушено, але в ньому вже не було того колишнього сарказму. — Мабуть, це був мій спосіб тримати дистанцію. Зараз я бачу, що був не правий. Я не хочу, щоб ти думала, що мені байдуже.

Я не знала, що відповісти. Його слова залишили мене збентеженою. З одного боку, я все ще відчувала образу на нього, але з іншого — його вибачення здавалися щирими. Може, за його холодністю ховалося щось більше?

— Добре, — нарешті сказала я, зітхнувши. — Я приймаю твої вибачення. Але це не означає, що все забуто.

Ден кивнув, зрозумівши, що на швидке примирення не варто розраховувати.

— Я розумію, — тихо сказав він. — Просто хотів, щоб ти знала: мені дійсно шкода.

Ми знову на кілька секунд замовкли, і тільки після цього він, нарешті, завів машину. Я сиділа поруч, намагаючись розібратися у власних відчуттях. Це була дивна ситуація, в якій я не знала, як правильно реагувати.

Коли машина рушила з місця, я знову відчула ту саму тривогу, що супроводжувала мене з ранку. Але тепер вона змішувалася з іншими, незрозумілими емоціями, які викликали вибачення Дена. Цей день явно буде непростим.