Муза - Настя Пуст

* Так..я досі сумую за братом..пройшло рівно 2 місяці після його від'їзду..
Музи навіть немає..ну справді..навіщо писати вірш?.. Якщо його навіть показати нікому..

-Оленко ти вдома ?
* Кличе мати яка повернулась з роботи..

- так 

*Відповідає дівчина

повернувшись в свої переживання й роздуми:
Краще б мене забрали..
Я так сумую..він хоч живий..?

Тато: так сім'я щось ми за сумували без нашого Кирила..

* Та господи невже.. тато що думки читати навчився?
Думає Олена засмутившись ще більше через згадки про брата..

Мати: звісно любий..звісно сумуємо..

Тато: от я пропоную розвіятись..!

Мати: що саме пропонуєш?

Тато: в мене є квитки в кіно!

Олена подумки: 
чі він здурів..?яке кіно..тільки но сина забрали..
Саме час в кіно сходити щоб ТЦК ще і його помітили..
"чудово"

Тато: то що згодні..?

Олена: тато ти точно впевнений..?

Т: а чому б і ні..?
Доню ми обережно 

Мати: а я за..!
Як там говориться хто не ризикує той не живе..?

Олена: ага..