Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська

— А знаєте, якщо вже в нас зайшла розмова про прокляття… — вона вирішила, що саме час розповісти, що тепер вони з Джозефом товариші по нещастю, — на мені, схоже, теж пристріт.

— На вас? — Джозеф зменшив темп збивальних рухів і подивився на Тересу з сумішшю різних почуттів.

— Це ще не точно. Але мене попередили.

— Зачекайте. Але це легко перевірити. На вас є проклятійна мітка? — його погляд пройшовся відкритими ділянками тіла Тереси. Хоча цих ділянок майже і не було. На ній же діловий костюм. — Ви перевіряли? Допомогти з оглядом? — запропонував він охоче.

І така рішучість палала у його очах. Здавалося, тільки кивни Тереса головою на знак згоди — і він одразу ж кине недобиті вершки і почне роздягати її.

— Мітки немає, — заспокоїла Тереса. — Її не повинно бути. У мене пристріт точно як у вас.

На обличчі Джозефа з'явився ще більший подив.

— Як у мене? У вас також бувають видіння?

— Видінь немає. Але зачекайте, а хіба ви їх маєте?

— Ем... певною мірою, — Джозеф відставив вершки і почав незворушно нарізати полуницю.

— Але ж ми думали, що мова про потяг виголошувати репліки зі спектаклів? А які у вас видіння? — Тересі стало дуже цікаво.

Джозеф зупинив погляд на її губах. Подумав трохи. Потім узяв половинку найбільш стиглої полуниці і підніс їй до рота. Губи відкрилися самі собою. І наступна мить подарувала одразу два приємні відчуття — смак солодкої полуниці на язиці та швидкоплинний дотик його пальців до губ.

Ягода розтанула ароматним соком. Голод став сильнішим.

— А чому ви вирішили, що у вас такий самий пристріт, як у мене?

Він вмочив другу половинку полунички у збиті вершки і підніс до її губ. Тереса знову не змогла чинити опір спокусі. Ягода в ніжній вершковій піні виявилася ще більш вишуканою на смак.

— Тому що я заразилася від вас. Під час поцілунку, — уточнила Тереса.

— Мій пристріт не заразний, — посміхнувся він, притягуючи її до себе.

І ніби бажаючи довести, що поцілунок не може бути чимось поганим, а лише чудовим, узяв і поцілував.

Спочатку це було ніжно. Він ледве торкався її губ. Наче краде у Тереси її полуничний подих. О, він хитрував — йому потрібно було набагато більше, ніж її дихання. Щойно його обережні пестощі позбавили її обережності, його поцілунок став глибоким і чуттєвим, розтікся по тілу гарячими хвилями насолоди.

В голові запаморочилося. Щоб не втратити рівноваги, вона охопила його за шию. Голова затуманилася ще більше — Тереса сп'яніла від своєї сміливості. Обіймати проректора? Цікаво, чи всі поцілунки так дезорієнтують чи тільки його? Мабуть, лише його. Чоловік, майстерний у кулінарії, який розбирається, як принести насолоду вишуканою стравою — знає і про інші задоволення.

Закінчив він так само ніжно, як і почав. Поцілунок розтанув тонким ароматом, як ягоди на язиці. Джозеф відсторонився. А Тереса ще відчувала його губи на своїх губах. Здатність тверезо мислити поверталася поступово. Що це щойно було? Для одного разу ще можна вигадати якесь пояснення. Але двічі — це вже система. Вона відчайдушно намагалася зрозуміти: система чого?

А Джозеф дивився на неї так, ніби знає відповіді на всі запитання.

— Тересо, я маю зробити тобі пропозицію…

Знову пробудився пристріт? Яким буде продовження? Стати асистенткою, співдоповідачем, поїхати на симпозіум уже було. Все-таки співавтором дисертації?

— ...руки та серця. Відмов Гоцькому і стань моєю нареченою.

Тереса здивувалася.

— Це з якого спектаклю???