Коли цвітуть каштани - Лана Рум

– Тоді я теж обіцяю! Дякую тобі за все! Прощавай, Роберте.

– Прощавай, Селено. Хай щастить!

Кинувши на нього останній погляд, вона вибігла із задушливого приміщення на свіже повітря, подалі від гамірливого ресторану, все оздоблення якого густо рясніло червоними кольорами, від веселих і безтурботних людей, які лише справляли посиденьки. Легка вечірня прохолода, що лагідно огорнула усе місто після виснажливого, не по-весняному спекотного дня, торкнулась її розпаленілих щік, і враз оживила та підбадьорила її.