Моя Кохана - Bogdana reider

У сонячний літній день, на вершині гори з кимось, де відкривався дивовижний вид на Дніпро, зустрілися двоє молодих закоханих - Слава та Соломія. Вони були як дві половинки, доповнюючи один одного у всьому.

Слава вже давно був закоханий в Соломію, в її красу та ніжність. Він вирішив визнатися своїй коханій, і відчув, що саме цей момент, коли вони разом на вершині гори, є найвідповіднішим часом для цього.

Соломія теж відчувала те ж саме до Слави. Її серце було наповнене любов'ю до нього, і вона мріяла про той момент, коли вони офіційно стануть парою.

Під свіжим повітрям гірського вітру, Слава ніжно обняв Соломію і сказав: 

— Ти для мене найважливіша людина у світі. Я хочу провести з тобою всю свою дорогу життя. Соломія, чи згодна ти стати моєю коханою?

В ту мить, коли він вимовляв ці слова, сонце почало заходити, і на небі з'явилася заграва, яка підкреслювала всю магію цієї хвилини. Соломія, зачарована не тільки словами коханого, але й красою природи навколо, відповіла: 

— Так, Славо, я згодна. Я завжди мріяла про цей момент, і ти зробив його ідеальним.

І так, під загравою вечірнього неба, їхні серця об'єдналися в одну спільну мрію, спільне майбутнє, сповнене любові та щастя. Який був  порушений друзями Слави та Мій які нарешті зібралися на  кручу

Друзі Слави та Соломії, Марія та Андрій, нарешті піднялися на вершину гори, де їх чекали молоді закохані. Марія весела та енергійна, першою побачила пару і радісно вигукнула:

"О, нарешті ми вас знайшли! Ми думали, що загубилися!"

Андрій, завжди спокійний і врівноважений, посміхнувся і додав: "Ви ж не збиралися влаштовувати пікнік без нас і взагалі де наші намети Славко ти повинен був встановлювати намети, а не цілувати Мію .Насупилася старша сестра Слави Марія

Слава, трохи почервонівши, відповів з усмішкою: 

— Маріє, ми просто насолоджувалися моментом. Але обіцяю, намети будемо ставити разом!

Соломія, хихикаючи, додала: 

— Так, Маріє, не хвилюйся. Ми зі Славою вже готові допомогти.

Марія, побачивши щасливі обличчя закоханих, зітхнула, а потім посміхнулася: 

— Ну гаразд, тільки не забувайте, що ми тут всі разом. Давайте, займемося роботою!"

Друзі почали розгортати намети

— Ми підемо за дровами  промовив Слава  і повів за собою Соломію 

— За дровами вони як же ідіть вже  .Насмішкувато сказав троюрідний брат Соломій

Під звуки сміху та жартів, Слава та Соломія рушили до лісу збирати дрова. Ліс був густий, але м'яке світло заходу сонця пробивалося крізь листя, створюючи чарівну атмосферу. Вони йшли поруч, обговорюючи плани на майбутнє, сміючись і просто насолоджуючись компанією одне одного.

Коли вони відійшли достатньо далеко від табору, Слава зупинився і, подивившись в очі Соломії, ніжно прошепотів: "Ти знаєш, я завжди мріяв про ці моменти з тобою. Ти робиш мене найщасливішою людиною на світі."

Соломія, відчуваючи теплоту його слів, відповіла: "І я відчуваю те ж саме, Славо. Ти — моя друга половинка, без якої я не уявляю свого життя."

Вони стояли близько один до одного, і Слава, не витримавши більше, нахилився і поцілував її. Це був ніжний, але водночас пристрасний поцілунок, який говорив більше, ніж будь-які слова. Їхні губи зустрілися, і час зупинився для них двох.

Після поцілунку вони ще деякий час стояли обійнявшись, насолоджуючись теплом один одного. Потім Слава, посміхаючись, сказав: 

— Ну, ми ж прийшли за дровами, так?

Соломія, сміючись, відповіла: 

— Так, знайдімо дрова, а потім повернемося до нашого табору і проведемо чудовий вечір з друзями. Вони почали збирати дрова, кидаючись жартами та сміючись. Коли вони повернулися до табору, Марія та Андрій вже закінчували ставити намети. Вогонь вже горів, створюючи затишну атмосферу.

Вечір пройшов у веселих розмовах та іграх біля вогнища. Слава та Соломія, сидячи поруч, відчували себе найщасливішими на світі. Вони знали, що це тільки початок їхньої спільної подорожі, сповненої любові, пригод і незабутніх моментів.

З настанням ночі, коли зірки одна за одною запалювалися на небі, компанія друзів зібралася біля вогнища. Тепло від вогню дарувало затишок, а відблиски полум’я освітлювали їхні обличчя, створюючи атмосферу справжньої магії.

Марія, зі своєю невгамовною енергією, почала розповідати історію про минулі походи, коли вони були дітьми та ходили в подорожі з батьками. Всі сміялися, згадуючи кумедні моменти та пригоди, які пережили разом.

Андрій, який завжди був хорошим оповідачем, взяв гітару і почав грати знайомі мелодії. Друзі почали співати разом, їхні голоси злилися в гармонійному хороводі звуків.

Слава та Соломія, сидячи поруч, трималися за руки. Вони відчували, що ця мить є особливою, і що їхні друзі — важлива частина їхнього життя. Слова пісень, сміх і тепло вогню робили цей вечір незабутнім.

Після кількох пісень і розмов, Марія піднести тост:

— Друзі, сьогоднішній вечір особливий. Ми разом на цій чудовій вершині, під зоряним небом. Я хочу побажати всім нам більше таких моментів, більше пригод і, звісно, більше любові. За нас!

Всі підняли свої чашки та, випивши, знову заговорили про плани на майбутнє, про мрії та сподівання.

Соломія, дивлячись на зорі, тихо прошепотіла Славі:

— Знаєш, я завжди мріяла про такі вечори. І тепер, коли ми разом, я відчуваю, що всі наші мрії стають ближчими.

Слава обняв її та відповів:

— Я також мріяв про це. І я знаю, що попереду у нас ще багато таких вечорів. Ми разом, і це найголовніше 

Кінець