Заспокійливе для химери - Козел Валерія

Дівчина взяла квітку з його рук. Посмішка її сяяла яскравіше ніж будь-коли. Лукас не втримався. Простягнувши руку до неї, він вхопив пальцями локон її волосся і торкнувся його губами. Дівчина зашарілась. Вона розгублено дивилась на юнака.

- Маю повертатися, - сказав Лукас тихо, - добраніч, Айша. 

Він вийшов на терасу і одним стрибком перемахнув через мармурові перила. Лишивши дівчину сам на сам з її роздумами. Тікаючи королівським садом і ховаючись від стражі, він сподівався лише на те, шо у темряві її кімнати вона не помітила, як горіло його обличчя.