Заспокійливе для химери - Козел Валерія

- Дякую, - сонячно посміхнулась Айшес, - ще ніхто так не переживав за мене!

- Я не переживаю! – щоки Лукаса спалахнули рум’янцем, - просто, це моє почуття справедливості!

- Так-так, - кивнула дівчина, - хочеш, щоб я пробачила тебе? 

- Ну… раз я попросив пробачення…

- Тоді… давай, коли ми наодинці, ти звертатимешся до мене Айша. 

- І тоді ви пробачите мені? 

- Звичайно, обіцяю.

- Тоді, будь ласка, Айша, не сердься. 

Цього вечора Лукас зовсім інакше подивився на маленьку доньку графа, яка врятувала йому життя лише через свою примху.