Казка на косичку - Галицька Олена

Хатинка широко розчинила двері, засвітився екран комп'ютера, розгорнулися конверти, зашелестіли білети – екзамен почався.

– Привіт, як справи? – зненацька почула Маленька Бабка Йожка і зраділа:

– Івасик, і ти тут?

– Прилетів подивитися на результати роботи вашого надзвичайного навчального закладу.

А результати виявилися відмінними! Заворожці чітко виголошували свої доповіді, справно відповідали на складні запитання. Ніхто не користувався шпаргалками, не підглядав, не намагався підказувати. Івась був приємно вражений.

– Не думав я, що з цього починання буде така користь, – сказав він у заключному слові, яке йому, як людині вченій, чемно надали чарівнички. – Ви працювали недарма – всі тепер вміють читати, рахувати, усі придбали нових неабияких знань. І кожен отримає Диплом Заворожської загальноосвітньої школи з відзнакою!

Після іспитів Чаро Піч влаштувала справжній бенкет. Маленька Бабка Йожка дуже раділа за своїх друзів, веселилася разом з ними. Але ледь чутна сумна нотка чомусь бриніла десь глибоко-глибоко в душі.

Розділ 20

ОСІННІЙ БАЛ

Дрібний дощ всю ніч колисав Маленьку Бабку Йожку. Прокинувшись вранці під його нудний шелест, вона зрозуміла, чому так часто їй стає сумно, – вже осінь! Настрій трохи підняла Хатинка.

– Гайда за грибами, – запропонувала вона. – Кажуть, наросло їх повний ліс! Цілу галявину!

Дорогою Хатинка на Курячих Ніжках почала було розповідати Маленькій Бабці Йожці мисливські байки про збирання грибів небачених розмірів у невірогідній кількості, як тут їхню увагу привернув Голуб-листоноша, який разом із побратимами тягнув величезну поштарську сумку. Час від часу один з голубів діставав із сумки якийсь конверт і жбурляв його на-діл. Всюдисуща Сорока кружляла навколо і голосно сповіщала: "Осінній Бал чарівничок! Запрошення на Бал чарівничок! Усім заворожцям! Усі на Бал чарівничок!".

– А мені запрошення? – стурбовано запитала Маленька Бабка Йожка. – Невже нема?

– Мабуть, чарівнички про тебе забули, – уїдливо сказала Пані Лиса, що тинялася поруч.

– Може, просто запрошення загубилося, – примирливо промуркотів Мудрий Кіт, який грівся біля теплого системного блоку комп'ютера.

Маленька Бабка Йожка заплакала. Довгоочікуваний Бал чарівничок! Омріяні танці з Івасем серед квітів, смачне морозиво, мультики всю ніч! І всього цього може не статися через недбалість якихось листонош! Чи чарівнички й справді забули про неї?

Чарівнички – на те вони чарівнички – відчули розпач своєї подружки і миттєво з'явилися на Грибній Галявині. Як завжди вперед вийшла Лісна, тримаючи два запрошення у вигляді сердець, оповитих різнокольоровими стрічками та квітами, простягнула їх Хатинці на Курячих Ніжках та Маленькій Бабці Йожці й урочисто промовила:

– Любі наші, як ми могли забути про найважливіших гостей нашого Осіннього Балу! Ви теж здали іспити – на дружбу та взаємодопомогу, на відданість та чесність, і стали нашими справжніми друзями. Цей бал ми влаштовуємо також і на вашу честь! Кожної осені чарівні істоти Завороженого Лісу збираються разом, веселяться, танцюють і співають, згадуючи літо, що минуло. Ми дякуємо сонцю, що гріло нас влітку; прощаємося з теплими дощами, які вмивали наші дерева й очищали повітря; проводжаємо легкий лагідний літній вітерець. Тож не станемо перейматися через майбутню зимову негоду. Годі сумувати! Сьогодні ми всі сповнені радості! До речі, твій святковий наряд чекає на тебе, Маленька Бабка Йожка. Сподіваємося, він тобі сподобається!

Дивне, запаморочливе почуття нереальності... Те, що вона бачить і відчуває, відбувається насправді? Чи це сон, викликаний спогадами про якесь старе кіно? Чи то здійснилися мрії, навіяні уривками з товстої дорослої книги, які мама колись читала їй вголос?

…Маленька Бабка Йожка вперше їхала на бал. У напівтемряві Хатинки вона жваво уявляла собі все те, що чекає її там, на балу, в добре освітленій залі: музика, квіти, танці, Івась, уся блискуча молодь Завороженого Лісу. Це було так чудово, майже неймовірно! Вона намагалася пригадати усі добрі манери, які тільки знала, і завмирала від хвилювання біля високих дзеркал, які відбивали чарівничок у білих, блакитних, рожевих шатах з діамантами та перлами на оголених руках та шиях.

Маленька Бабка Йожка у довгому рожевому платті, оповитому білою димкою і прикрашеному трояндами, у білих атласних черевичках з бантиками дивилася у дзеркала і не могла відрізнити себе від інших. Хто перший запросить мене на танок, думала вона. Тільки б не Жираф, дуже вже він височенний! З Паном Ведмедем теж не дуже хочеться танцювати – усі ноги відтопче. Звісно, вони мої друзі, але… Їжак маленький та колючий, Облізлий Заєць вже витанцьовує зі своєю Зайчихою…

Дуже гарний юнак у бальному костюмі прямував крізь залу прямо до Маленької Бабки Йожки. Вона не одразу пізнала його – це виявився Івась, чепурний, веселий, усміхнений. Із ґречним і низьким поклоном він протягнув руку, пропонуючи тур вальсу. "Давно я чекала на тебе", – наче сказала Маленька Бабка Йожка своєю сяючою посмішкою, піднімаючи свою руку на плече Івася. Вони танцювали пречудово. Після вальсу була мазурка, потім менует, полонез… Наприкінці котильйону до них підійшла Хатинка на Курячих Ніжках і спитала, чи весело їм на балу.

– Так весело, як ніколи у житті! – відповіла Маленька Бабка Йожка.

Вона була найщасливіша в цілому світі, та що там у світі – в усьому Завороженому Лісі, і готова обійняти і Хатинку, і Чаро Піч, і Рипучого Вітряка, і Млина-Водолія, розцілувати всіх чарівничок. Усі заворожці, що танцювали навколо, були однаково добрі, милі та прекрасні, вони любили одне одного: ніхто не міг образити одне одного і усі мали бути так само щасливі, як і вона…

Кінець першої книжки

Частина друга. ЗАМОРОЖЕНИЙ ЛІС

Дивна пора – зима. Морозна, люта, але – чарівна.

Ольга Громико

Розділ 1

В ЗАСНІЖЕНОМУ СКВЕРІ

Ніч була ясна, а на ранок пішов сніг – білий-білий, густий-прегустий. Місто вже укрилося чистою пеленою, але все сипало та сипало. Велика сніжинка, схожа на мережану серветку з бабусиного серванту, наче метелик, сіла Маленькій Бабці Йожці на ніс і голосно… замурчала! Маленька Бабка Йожка розплющила очі. Сніжинка-метелик обернулася білосніжною кішкою, що ніжно торкалася її своїм прохолодним писочком і наче закликала: "Прокидайся скоріше! Вставай, пішли гратися, мені без тебе сумно!".

– Якби ми були у Завороженому Лісі, – подумала Маленька Бабка Йожка, – могли б трохи потеревенити, свої сни одна одній розказати…

Вона швидко скочила з ліжка, Білосніжка за нею. Обидві підбігли до вікна. За вікном, куди не глянь, лежав сніг: на будинках, тротуарах, шапками вкривав кущі та дерева. Прийшла зима.

Треба було обов'язково навідатися до Хатинки на Курячих Ніжках: чи не занесло її снігом по самісінький дах? Схопивши санчата (за одним разом і на спускалці у сусідньому парку можна буде покататися), Маленька Бабка Йожка вибігла на вулицю.

В її улюбленому сквері, влітку такому усміхненому та уквітчаному, темніли похмурі дерева, їхнє засніжене гілля згиналося до самої землі. Але за ними, біля дитячого майданчику – Маленька Бабка Йожка не повірила своїм очам – зеленіла височенна ялинка, прикрашена різнокольоровими кульками, різноманітними іграшками, гірляндами із блискучого дощику. Сріблясті й золотаві шишки висіли на її вітах, між ними скакали прудконогі олені; пухнасті сніжинки м'яко торкалися голок, підтримуючи ніжних ангелів, а один, найбільший, виліз на саму верхівку і міцно тримав посох, на якому навіть у цей похмурий день ярко сяяла велика зірка.

– Ти б побачила цю красу увечері, коли на ялинці запалюють вогні, – почувся чийсь знайомий голос. Маленька Бабка Йожка озирнулася. Поруч, обтрушуючи залишки снігу, тупцювала Хатинка на Курячих Ніжках.

– Хатиночко, привіт, як же я за тобою скучила! – щиро зраділа Маленька Бабка Йожка.

– Та вже давно не бачилися, зовсім ти про мене забула, – докірливо блимнула очима-віконцями Хатинка. – Але я не серджуся: зима ж, холоднеча, дітей у нашому сквері зовсім мало гуляє. Але тепер побільшає, – загадково додала вона.

– Це ж Різдво, – здогадалася Маленька Бабка Йожка, – скоро Різдво! Як же я люблю це свято! Настане Новий Рік, будуть подарунки, ласощі, веселощі з друзями… – вона зненацька замовкла.

– Чого засумувала? – уїдливо спитала Хатинка. – Хоча я, здається, здогадуюсь…

– Я згадала Заворожений Ліс, чарівничок, нашу Кришталеву Галявину, усіх-усіх заворожців…

– Івася, – не вгавала Хатинка. – До речі, нещодавно бачилися. Заходив до мене, обладнання моє перевіряв. Нові програми поставив. Про тебе розпитував…

– Справді? – Маленька Бабка Йожка марно намагалася сховати задоволену посмішку. – А класно було б усім разом зустріти Новорічні свята? Такий різдвяний бал можна було б влаштувати! Пам'ятаєш Осінній Бал?

Хатинка на Курячих Ніжках добре пам'ятала і бал, і смачні обіди, які вони із Чаро Піччю за допомогою чарівничок влаштовували для заворожців, і довгі вечірні розмови з Рипучим Вітряком та Старим Млином. Вона теж дуже скучила за друзями із Завороженого Лісу, тому ідея Маленької Бабки Йожки прийшлася їй до смаку.

– Гадаю, треба все добре обміркувати, підготуватися, – розважливо сказала вона.

– Придумати подарунки усім заворожцям, – підхопила Маленька Бабка Йожка, – та зібрати якнайбільш різноманітних ялинкових прикрас. А гарну ялинку у Завороженому Лісі ми обов'язково знайдемо!

Розділ 2

ЗНОВ У ПОДОРОЖ!

Маленька Бабка Йожка добре пам'ятала наказ чарівничок НІКОМУ НІКОЛИ НЕ РОЗПОВІДАТИ ПРО ЗАВОРОЖЕНИЙ ЛІС, але не втрималася й досить туманно розказала своїм міським друзям, що збирається зустріти Новий Рік у чарівній лісовій країні, де у злагоді живуть різноманітні звірі та дивні істоти. Не те щоб друзі їй повірили, але це було круто, а ще крутіше – допомогти Маленькій Бабці Йожці її мрію здійснити. Кожен хотів чимсь допомогти, тож робота закипіла.

Білосніжка невдоволено пирхала і ховалася від малечі, яка заполонила кімнату Маленької Бабки Йожки. Діти малювали вітальні листівки, клеїли паперові іграшки та гірлянди. Дівчатка робили браслети та намиста з різнокольорових ниток, бусинок і ґудзиків для заворожських красунь, шили іграшки в подарунок місцевій малечі, плели чарівничкам крихітні рукавички, шарфики та капелюшки, пекли різдвяне печиво у формі ялинок, зірок, сніговиків та казкових будиночків.