Золотий Ра - Білик Іван
Коли ми виважили їх достатню кількість, середня вага такого бронзового наконечника виявилася близько десяти грамів.
Діаметр казана становив 8 метрів 20 сантиметрів, а вага, за даними Геродота, близько 122 тонн.
— Чи можна було вилити в часи досить примітивної металургії таку колосальну судину? — спитав я в доцента Копаня. — Чи не переплутав чогось Геродот?
Василь Степанович Копань, металофізик і знавець історії металургії, відповів не вагаючись:
— Я вірю йому! Найвірогідніше, казан відливали на природному або штучно насипаному пагорбі. А плавильні печі були розташовані колом на самій горі. Їх могло бути півтора-два десятки. Форму ж для казана вистругали посередині між печами й трохи глибше від них. Бронзу в печах плавили й зливали в форму жолобами. За чіткої організації роботи виливання могло тривати безперервно й закінчитися протягом одного дня. Після цього пагорб зрізали, а казан повністю виявився на поверхні.
Очевидно, цей грандіозний пам'ятник першого перепису населення європейської держави вражав уяву своїх і чужих, бо Батько історії захоплено вигукує:
— Який справді незчисленний народ!..
А ми тепер можемо сказати набагато точніше.
Скільки ж наконечників склали підданці до ніг свого царя?
Якщо поділити вагу всього казана на вагу одного наконечника, то одержимо дванадцять мільйонів двісті тисяч штук. Стільки ж було й скіфів за сім сторіч до нової ери, коли про Рим ще ніхто й не чув, а Карфаген ледве вбирався в силу: дванадцять мільйонів двісті тисяч чоловік.
Нам тепер важко порівнювати, багато це чи мало, бо не маємо подібних прикладів з інших країн. Ми тільки знаємо, що в тому-таки Римі через тисячу років після скіфського царя Аріанта мешкало близько одного мільйона громадян і рабів, а в усій, переважно вкритій горами, Італії — п'ять-шість мільйонів. Або що населення України за часів Богдана Хмельницького складало десь одинадцять мільйонів чоловік, а тодішні Польща й Росія мали приблизно по дев'ять...
Отже, Скіфія була дивом античної доби. Недаремно ж наші далекі пращури незадовго до народження Геродота отримали таку блискучу перемогу над "Всесвітньою імперією" Дар'явауша, змусивши персів назавжди забути дорогу через Кавказ і Дунай. Зрозумілішим стає й походження тих грандіозних споруд Правобережної Наддніпрянщини, та й не тільки Правобережної, відомих тепер під назвою Змійові вали: вони вимагали величезних коштів і колосальної кількості робочої сили. Але якщо десять грамів бронзи з кожного породили цистерну на сто сорок чотири тонни рідини, то перед таким народом хочеться шанобливо зняти шапку.
Я схвильований і хочу поділитися своїми почуттями з Батьком історії, але в кріслі моєї робочої кімнати вже нікого нема. Дивлюсь на те порожнє крісло й розчаровано зітхаю. Може, там взагалі ніхто ніколи не сидів? Може, той хитроокий еллін мені тільки примарився? Примарилися його лукава усмішка, ота дорожня крислата шапка з міцної, випаленої сонцем собачої шкіри? Примарилась і та легенда про неймовірних розмірів казан?
Якось так трапляється дуже часто, що все найкраще в житті виявляється мрією...
Крісло порожнє, на ньому давно вже ніхто не сидів. Отже, все лише вигадка: й отой гість у шкіряній шапці, й наші бесіди в кімнаті нічного притихлого будинку. Все вигадка, все мара...
Але, неуважливо ковзнувши поглядом по перетоптаних книжками полицях, я втуплююсь у стіл і сам собі кажу:
— Ні, все це мені не примарилося.
На столі лежить грубезна книжка в оправі кольору морської хвилі, вгорі великими золотими літерами тиснено:
Г Е Р О Д О Т
Розгортаю книжку, й на мене дивиться трохи вирячкуватими, уважними, облямованими мережкою зморщок, циганськими очима відшліфований тисячоліттями мармуровий еллін.
Ні, таки не все було витвором фантазії, Геродот вийшов тільки до завтра, лишивши запорукою свої геніальні думки й оті чудові варварські слова:
— Писати можна про все що завгодно, а вірити в написане зовсім не обов'язково...
СЛОВНИК
Географічні назви
АБІДОС — місто на азійському березі Геллеспонту (протоки Дарданелли).
АРАКС — річка в Середній Азії, нині Амудар'я.
АТТІКА — область в Елладі навколо Афін, заселена іонійцями.
АФІНИ — місто-держава в Аттіці.
БОРИСТЕН — або Борисфен, давньогрецька назва Дніпра.
БОСПОР ФРАКІЙСЬКИЙ — протока, нині — Босфор.
ВЕЛИКИЙ СІРТ — затока Середземного моря на півночі Африки, нині Сідра, в Лівії.
ГАЛІКАРНАС — головне місто Карії на узбережжі Малої Азії; тут народився Геродот.
ГЕЛЛЕСПОНТ — протока між Егейським і Мармуровим морями, нині Дарданелли.
ГЕРАКЛОВІ СТОВПИ — протока, нині Гібралтар.
ДАФНИ — стародавнє місто в Дельті Нілу.
ДЕЛЬФИ — давньогрецьке місто в області Фокіна з дуже популярним святилищем Аполлона, де пророкувала піфія.
ДОРІДА — населені дорійськими еллінськими племенами області в Середній Греції, а також на узбережжі Малої Азії.
ЕКУМЕНА — дехто вимовляє це слово як "ойкумена"; за уявленнями давніх еллінів, освоєна людьми частина світу.
ЕЛЛАДА — так греки називали й називають свою батьківщину.
ЕОЛІДА — заселені еолійськими еллінськими племенами області у Фессалії та на західному березі Малої Азії.
ЕФІОПІЯ — або Нубія; африканська країна у верхів'ях Нілу.
ЄГИПЕТ — африканська країна обабіч середньої та нижньої течії Нілу.
ІОНІЯ — населена іонійцями частина узбережжя Малої Азії та прилеглих островів.
ІСТР — стародавня назва Дунаю — його нижньої течії.
КЕРКІРА — еллінський острів на півночі Іонічного моря.
КІЗІК — еллінське місто на південь від Пропонтіди.
КІМА — еллінське еолійське місто на північному заході Малої Азії.
КОРІНФ — одне з найбільших міст на південному сході Пелопоннесу.
КРІТ — великий острів у Середземному морі.
ЛАКЕДЕМОН — те саме, що й Лаконія чи Лаконіка: південь Пелопоннесу, область Спарти.
ЛЕСБОС — острів в Еоліді, біля Малої Азії.
ЛІВІЯ — давня еллінська назва Африки.
ЛІДІЯ — держава в Малій Азії.
ЛІКІЯ — буквально — "Країна Вовків" (південь Малої Азії).
МЕМФІС — грецька назва міста Меннефера, яке тривалий час було столицею Єгипту.
МЕТІМНА — місто на острові Лесбосі.
МІДІЯ — держава, розташована на північний захід від Персії, зі столицею в Екбатані.
МІЛЕТ — місто в Іонії, поблизу гирла Меандру.
МІСІЯ — область у Малій Азії на схід від Еоліди.
ОКЕАН — за віруваннями стародавніх еллінів, річка, яка обтікає всю землю.
ОЛІМП — гора у Фессалії, де нібито мешкали боги.
ОЛІМПІЯ — місто в Пелопоннесі, де щочотири роки відбувались Олімпійські ігри.
ОЛЬВІЯ — або Бористен, Борисфен; грецька колонія на березі Дніпробузького лиману, заснована в VI ст. до н. е.
ПАРСАСТАХРА — греки називали її Персеполем; стародавня столиця Персії.
ПАТРИ — місто на півночі Пелопоннесу.
ПЕЛОПОННЕС — півострів на півдні Еллади.
ПІВДЕННЕ МОРЕ — так лідійці називали Середземне море.
ПІВНІЧНЕ МОРЕ — так називали Середземне море єгиптяни.
ПОНТ — або Понт Евксинський (буквально — "Море Гостинне") — Чорне море.
ПОРАТА — праслов'янська (як писав Геродот — скіфська) назва річки Пруту.
ПРОПОНТІДА — нині Мармурове море.
ПУНТ — країна на західному березі Червоного моря.
САЇС — по-єгипетському — Сай; місто в дельті Нілу.
САРДИ — столиця Лідійського царства.
СІРАКУЗИ — грецька колонія на острові Сіцілії.
СПАРТА — головне місто Лакедемону.
СТРІМОН — річка в Південній Фракії; впадає в Егейське море.
СУСИ — друга столиця Персії.
ТАРАНТ — грецька колонія на півдні Італії.
ФЕРМОПІЛИ — або Термопіли (буквально — "Гарячі ворота"); гірський прохід із Фессалії в Середню Грецію.
ФІВИ — 1) головне місто Беотії; 2) невелике місто у Фессалії, в області Фтіотіда; Фівами греки називали також місто Уасет у Єгипті.
ФІНІКІЯ — країна на східному березі Середземного моря.
ФРАКІЯ — країна на Балканському півострові.
ФРІГІЯ — країна на північному сході Малої Азії.
ФУРІЇ — грецька колонія в Італії.
ХАПІ — єгипетська назва Нілу.
ХЕРСОНЕС ГЕЛЛЕСПОНТСЬКИЙ — півострів — нині Галіполі — в Туреччині.
ХІОС — грецький острів біля берегів Малої Азії.
Власні імена
АБ-МОСЕ — передостанній єгипетський фараон (569—526 рр. до н. е.); греки називали його Амасісом.
АЛІАТТ — син Садіатта, батько Креза, передостанній лідійський цар, VI ст. до н. е.
АЛКМЕОНІДИ — великоможний рід в Афінах.
АНАКСАГОР — давньогрецький філософ-матеріаліст із Афін (500—428 рр. до н. е.).
АНАХАРСІС — так греки називали по-своєму скіфського царевича, який жив у VI ст. до н. е.
АНКРА-МАЙНЬЮ — в перській міфології бог темряви й зла.
АНУБІС — у єгипетській міфології бог потойбічного світу; зображували його з головою шакала чи вовка.
АПОЛЛОН — у давньогрецькій міфології син Зевса, бог Сонця, світла, покровитель мистецтв.
АРДУМАНІШ — один з так зв. Великої Шістки персів, що посадили на престол Дар'явауша після вигнання мідійця-мага Гаумати.
АРІАДНА — донька царя Міноса; допомогла Тесеєві вибратися з Лабіринту за допомогою клубка ниток.
АРІАНТ — скіфський цар VIII—VII ст. до н. е.
АРІСТОН — спартанський цар VI ст. до н. е.
АРТАБАН — брат перського царя Дар'явауша.
АРТАФРЕН — брат Дар'явауша; так само звали й Дар'яваушевого небожа.
АРТЕМІДА — в давньогрецькій міфології донька Зевса, сестра Аполлона, богиня родючості, полювання, покровителька породіль.
АСТІАГ — справжнє ім'я — Іштувегу, мідійський цар VI ст. до н. е.; скинутий з престолу перським царем Курушем.
АФІНА — донька Зевса, богиня мудрості й справедливої війни; на її честь названо Афіни.
АХЕМЕНІДИ — перша династія царів Персії; Ахеменіди були при владі з 558 по 330 рік до н. е.
АХІЛЛ — також Ахіллес, герой Троянської війни, син смертного та богині.
АХУРАМАЗДА — також Амаздахура, Мазда, бог світла й добра, головне божество персів.
БАГАБУХША — він же в Геродота — Мегабіз, один із Великої Шістки, яка посадовила на перський престол Дар'явауша.
БАРДЬЯ — в Геродота — Смердіс, син Куруша, молодший брат Камбіса.
БОРЕЙ — еллінський бог північного вітру.
ВЕРГІЛІЙ — римський поет, автор славетної поеми "Енеїда"; жив з 70 по 19 рік до н. е.
ВІДАРНА — в Геродота — Гідарн, один із Великої Шістки, згодом — сатрап І сатрапії.
ВІНДАФРЕНА — по-іншому — Інтаферн, у Геродота — Інтафрен, один із Великої Шістки.
ВІШТАСПА — в Геродота — Гістасп, батько Дар'явауша, сатрап Персії.
ГАТОР — єгипетська богиня Царства мертвих.
ГАУБАРУВА — в Геродота — Гобрій, один із Великої Шістки перських сановників.
ГАУМАТА — в Геродота — Смердіс, маг-мідієць, який разом із братом Патідзіфом захопив перський престол після смерті Камбіса.
ГЕКАТЕЙ — логограф із міста Мілета; жив у кінці VI ст.
