Казка на косичку - Галицька Олена

– Треба, щоб поруч дерева та кущі росли.

– І ще треба місце для Хатинки на Курячих Ніжках, – засміялися чарівнички, згадавши свою подружку.

Розділ 17

НЕБЕЗПЕЧНЕ ТРЕНУВАННЯ

Маленькій Бабці Йожці прийшла в голову гарна ідея. Поки за допомогою Івасика буде влаштовано Дитячий Майданчик, можна ж потренуватися! Для цього якнайкраще підходить Вродлива Яблуня, на якій, зі слів Всюдисущої Сороки, вже вистигли величезні яблука.

На ранок, узявши великі кошики, зібралися усі бажаючі збирати врожай – їжакове сімейство, Білочка, Миша, навіть Пан Ведмідь виявив зацікавленість: смоктати лапу взимку, звісно, добре, але ж яблуко на вечерю – й лікаря не потрібно!

Маленька Бабка Йожка, збираючи стиглі плоди, мала випробувати себе на висоті. Тренером взялася бути мавпочка Лілі, а Пан Ведмідь мав страхувати усіх верхолазів.

Іще одним заохочувальним моментом було те, що, як здавалося, з верхівки Яблуні має бути видно як на долоні увесь Заворожений Ліс – так вона була височенна! А Маленькій Бабці Йожці дуже кортіло роздивитися ліс згори, бо вона й досі не розуміла, чому усі мапи брешуть, а стежки можуть завести бозна куди. І взагалі, бачити світ знизу й згори – з висоти пташиного літу – зовсім різні речі. А з водяної глибини все взагалі виглядає по іншому. І що справжнє? Де хотілося б бути?

Розмірковуючи над цими проблемами, Маленька Бабка Йожка не помітила, як опинилася біля товстенного стовбура Вродливої Яблуні. Лілі вже сиділа на гілці.

– Мерщій на гору! – гукала вона. – Хто першій добереться до верхівки?

– Звісно, ти, – зітхнула Маленька Бабка Йожка, добре знаючи здібності своєї подружки, і полізла слідом.

Це був складний підйом. З гілки на гілку, які ставали все тоншими і моторошно тріщали, наче збиралися ось-ось зламатися! А Лілі скакала собі поруч, розгойдуючись то на одній руці, то на хвості, так, що дивитися було страшно!

Нарешті, тяжко відсапуючись, Маленька Бабка Йожка досягла верхівки дерева і озирнулася довкола. Навкруги ходило хвилями зелене море – Заворожений Ліс накрив пеленою усе довкола! Маленька Бабка Йожка розчаровано зітхнула і вирішила спускатися.

Але це виявилося ще складніше. Ноги відчайдушно намагалися намацати якусь опору внизу; рученята терпли й мали ось-ось випустити ненадійне гілля. Лілі голосно верещала, Білочка метушилася поруч, знизу ревів Пан Ведмідь: усі хотіли чимсь зарадити, якось допомогти. Маленька Бабка Йожка заплющила очі та запанікувала: "Мабуть, я залишуся тут назавжди…".

Першою оговталася Всюдисуща Сорока. Голосно застрекотівши, вона майнула кудись, і вже за декілька хвилин почувся голосний тупіт і шелестіння кущів. Щось тепле й м'яке торкнулося шиї невдалої верхолазки. Між листям яблуні, зовсім близько, з'явилася голова… Жирафа!

– Я згадала, що Жираф серед нас найвищий, і часто бачила, як він збирає яблука із самої верхівки! Лілі, допоможи Маленькій Бабці Йожці дістатися його шиї, – у захваті командувала пташка.

Тремтячі ручки та ніжки міцно обхопили довжелезну шию тварини. Маленька Бабка Йожка хотіла потроху-потроху сповзати вниз, але Жираф наказав триматися, позадкував, а потім, широко розставивши ноги, нахилив голову до самої землі.

"Врятована, врятована!" – залунало навкруги, і Маленька Бабка Йожка нарешті опинилася у колі радіючих друзів.

До них вже поспішали Хатинка на Курячих Ніжках із Чаро Піччю. Перша хотіла добряче насварити неслухів, а друга – скоріш усіх нагодувати, бо скільки ж енергії було витрачено! "Перед тим, як кудись залізти, треба добре подумати, як звідти злазити будеш", – бурчала Хатинка, напучуючи Маленьку Бабку Йожку, яка за обидві щоки вже наминала чаропіччині пиріжки.

Заворожці збуджено обговорювали пригоду, хвалили Сороку за винахідливість, а Жирафа – за зріст, і тут Маленька Бабка Йожка згадала, що не зірвала й жодного яблука! Сум пройшов, коли вона побачила повні кошики стиглих плодів, які звірі встигли зібрати під час її небезпечного тренування.

Розділ 18

МАЙДАНЧИК БАЖАНЬ

Після наради Хатинка на Курячих Ніжках написала Івасеві електронного листа: "Любий Івасю, чарівнички вирішили розпочати будівництво, а мене призначили комендантом майбутнього Дитячого Майданчику. Чекаємо на тебе, сподіваємося, що ти нас не підведеш. ХНКН". Майже одразу прийшов е-mail у відповідь: "Не підведу! Тільки зберу все необхідне – одразу до вас! Чекайте! Івась".

Пройшов тиждень. Хатинка на Курячих Ніжках та Маленька Бабка Йожка поралися на городі, як зненацька почули автомобільний гуркіт і побачили на дорозі велику вантажну машину. За кермом сидів Івась, а у кузові вантажівки лежали дошки, драбини, якісь великі й малі коробки та пакети.

Всюдисуща Сорока метушилася, скликаючи заворожців, а ті вже й самі з тупотом та грюкотом мчали до майбутнього майданчику. "Я перший буду розвантажувати, ні, я…", – штовхалися вони, заважаючи одне одному. Івась запропонував задля кращої організації праці розподілити майбутніх будівельників на бригади, вибрати бригадирів і кожному дати своє завдання.

Одначе не обійшлося без розгардіяшу. Мавпочки заплутали усі канати для лазалок, і треба було спішно викликати зграю пташок на допомогу. Пан Ведмідь намагався витягнути з машини приладдя, яке лежало під самим сподом. Леви почали гратися м'ячами, а найбільшим з них жонглював слоненятко Джу, уявляючи себе цирковим актором. Їжаки розсипали цвяхи й довго шукали їх у високій траві, аж поки миші їм не допомогли й не позбирали усі до останнього.

Але потроху справа налагодилася. Білочки допомагали мавпочкам навішувати канатну дорогу. Олені гострими ратицями збивали велику пісочницю, а Бегемотик наніс туди купу піску, на якому спішно, наче на пляжі, розтягнувся Крокодил (його безцеремонно витурили звідти будівельники, які почали встановлювати над пісочницею широкий червоний гриб-парасольку).

Жираф виявився вправним керівником розвантажувальної бригади, і скоро усі гойдалки, драбинки й велика спускалка стояли на землі та чекали на свої місця. Папуги, озброєні фарбами і пензлями, завзято розмальовували Майданчик у яскраві кольори, взявши за приклад власне забарвлення.

Пані Лиса, дбайливо підібгавши пухнастого хвоста, щоб, не дай Боже, не замазюкати його, тинялася Майданчиком, пильно придивляючись, чи усі справно виконують свої роботи?.. чи нема десь якихось недоліків?.. та, якщо знаходила, хутко бігла до Хатинки на Курячих Ніжках (Івася вона ще трохи побоювалася) і доповідала про негаразди. Але більш за всіх метушився та хапався за кожну справу Облізлий Заєць. Він вже уявляв собі заздалегідь вимріяну картину: як завдяки Майданчику купа непосидючих зайченят дадуть нарешті спокій і йому, і його Зайчисі.

Маленька Бабка Йожка була напохваті. Вона допомагала Івасеві розмічати ділянку, шукала потрібні інструменти, розносила робітникам чай, компот і пиріжки, які приготували Хатинка та Чаро Піч. Підключилися, звісно, і чарівнички. Їхні чарівні віточки мерехтіли то ліворуч, то праворуч, допомагаючи будівельникам і всюди наводячи лад. Коли вже Майданчик був майже готовий, вперед вийшов Івась.

– А тепер… сюрприз!!! Ану усі заплющте очі! Можна буде дивитися лише за моєю командою.

Коли команда пролунала і заворожці розплющили очі, вони побачили на Майданчику… Рипучого Вітряка й Млина-Водолія! З колеса Водолія лилися струмені води, що утворювали багатоярусний фонтан-водоспад і наповнювали невеличкий басейн. Відремонтований Вітряк крутив крилами, кожне з яких стало справжнім карусельним кріслом!

Маленька Бабка Йожка дуже зраділа старим друзям, а Хатинка на Курячих Ніжках була особливо задоволена тим, що тепер вони усі разом будуть розважати малечу на новому справжньому Дитячому Майданчику. Мрії заворожців здійснилися!

Розділ 19

ШКІЛЬНІ ІСПИТИ

Із самого ранку йшов дощ. Було сумно. Хатинка на Курячих Ніжках заклопотано клацала клавішами комп'ютера. З принтера вилітали листи роздруківок. Мудрий Кіт, який прижився у Хатинці як рідний, кружляв навколо столу, примружено поглядаючи на глечик зі сметаною та щось бурмочучи. Маленька Бабка Йожка від нема чого робити почала прислуховуватися:

– My cat is fat, My cat is black… Było sobie raz jajko mądrzejsze od kury… Hundert Hasen haben Hunger. Hundert Hasen haben Durst… – почула вона.

– Готуюся до іспиту з іноземних мов, – муркнув Кіт у відповідь на її німе запитання, і додав, крутнувши хвостом: – И днем, и ночью кот ученый все ходит по цепи кругом…

– Поки ти тут нудьгуєш, я вже купу екзаменаційних тестів роздрукувала, – сказала Хатинка. – Бери краще ножиці і допомагай вирізати запитання і кожному по конвертах розкладай.

– А кому які? – зацікавилася Маленька Бабка Йожка. – Дай, сама вгадаю. Задача про горішки, мабуть, для Білочки. Їжак має порахувати, як поділити чотири яблука між десятьох їжачків. Слоненятко – як наповнити басейн водою, якщо в одну трубу вливається, а з іншої – виливається.

– Все правильно, – відповіла Хатинка. – Кожному заворожцеві надані свої завдання. Наприклад, мавпочки з твоїм рятівником Жирафом мають зібрати гербарій з усіх рослин, які ростуть у Завороженому Лісі. Дельфіни – надати доповідь про екологічний стан Мореозера. Леви й тигри – написати твір на тему "Як я провів літо". Пан Ведмідь з помічниками – розрахувати коефіцієнт корисної дії для Млина-Водолія та Рипучого Вітряка після їхньої модифікації. Лиса із Зайцем та Зайчихою звітуватимуть про агрономічні досягнення на Занедбаному Городі. І так далі, і так потім…

– Це ж скільки часу нам потрібно, щоб усіх вислухати, – зітхнула Маленька Бабка Йожка.

– Нічого, чарівнички допоможуть час розтягнути, а Івасиків комп'ютер проведе зовнішнє незалежне оцінювання, тобто не в приміщенні, а просто на галявині. Думаю, за вечір впораємося.

Дощ вщух і Маленька Бабка Йожка вийшла подивитися, чи все готово до майбутнього іспиту. Пан Ведмідь, не гаючи часу, вже розставив столи та стільці навколо Хатинки на Курячих Ніжках. Горобці розкладали конверти із завданнями, намагаючись тишком-нишком зазирнути всередину. Іспитники, похапцем повторюючи про себе вивчене, вже почали збиратися на галявині.

– Починаємо Перші випускні іспити Лісової Школи! – проголосила Лісна, яка разом з іншими чарівничками непомітно з'явилася біля Кришталевого Джерельця.