Казка на косичку - Галицька Олена
Але навколишній пейзаж був незнайомий. Охайні будинки з пишними садами навколо; ставок, у якому плавали качки та гуси, колодязь-журавель… Вона вийшла до якогось села.
– От і добре, – сказала сама собі Маленька Бабка Йожка, – зараз зустріну когось з місцевих, дорогу спитаю. Але чи знають люди, де розташований Заворожений Ліс? – засумнівалася вона.
Дорога, що тягнулася вздовж села, була порожня, тільки дуже далеко видніла якась постать на велосипеді. Маленька Бабка Йожка пришвидшила ходу. На її щастя, велосипедист їхав назустріч, і скоро вони порівнялися одне з одним. Яким же було здивування і радість Маленької Бабки Йожки, коли вона упізнала у велосипедистові Івасика Телескопика! Юнак, у свою чергу, трохи не впав з велосипеду, несподівано побачивши нову мешканку його Хатинки на Курячих Ніжках.
– Привіт! Як ся маєш? Що тут робиш? Як там моя Хатинка? Все ціле? – почав сипати він питаннями.
Маленька Бабка Йожка тяжко зітхнула і призналася, що пішла гуляти без дозволу, заблукала і не може знайти дорогу назад. Що Хатинка залишилася десь за полем і, мабуть, дуже-дуже хвилюється.
– Про Заворожений Ліс я чув тільки з листів, які Хатинка на Курячих Ніжках присилала мені електронною поштою, і чесно кажучи, не дуже в нього вірив. Але якщо і ти кажеш те саме… О, я знаю, що нам робити! – зрадів Івасик. – По-перше, ми підемо зараз до моєї бабусі. По-друге, вона тебе нагодує і ти відпочинеш. По-третє, я тим часом напишу листа Хатинці, аби вона не дуже хвилювалася.
Так і зробили. Хата Івасикової бабусі стояла поруч. Господиня зраділа онукові та його гості, почала накривати стіл, принесла глечик холодного молока і цілу миску полуниці, млинці з сиром та сметану.
– Пригощайтеся, діти, смачного вам, – лагідно сказала вона і, сівши поруч, спитала, що трапилося з Маленькою Бабкою Йожкою. Почувши відповідь, замислилася.
– Нічого не знаю про Заворожений Ліс, хіба що у дитинстві щось таке чула. Може, ще якісь прикмети є, окрім чарівничок, чудернацьких тварин та Мореозера? Бо занедбаних городів у нас на околицях села дуже багато…
Тут Маленька Бабка Йожка згадала про Рипучій Вітряк.
– Знаю, знаю, – зраділа Івасикова бабуся. – Треба іти дорогою до перехрестя, піти ліворуч, потім буде стежка, потім ще одна… давайте, я вам краще мапу накреслю!
Після вечері діти сіли на велосипед і, користуючись бабусиною мапою, швидко дісталися Рипучого Вітряка, біля якого вже тупцювала Хатинка, яка місця собі не знаходила від хвилювання. Сутеніло. Івасик поспішав додому, але твердо пообіцяв приїхати назавтра. Друзі тепло розпрощалися.
Розділ 15
НАДЗВИЧАЙНИЙ ВІЗИТ
Всюдисуща Сорока вже зранку встигла кожному зустрічному розповісти, що Заворожений Ліс має відвідати дуже велика персона – поважний гість Івась Телескопик, знаменитий вчений та винахідник, неперевершений програміст, круглий відмінник, завзятий спортсмен і взагалі класний хлопець. У Лісі здійнялася страшенна метушня. Чарівнички першими зайняли чергу до сорочиного Салону Краси, встигнувши по дорозі помахати своїми чарівними віточками і нашвидкуруч прибрати у лісі сухе гілля, розчистити дряпоштан, полити траву й квіти та посипати свіжим жовтим піском лісові стежки.
Усі чекали на гостя, чепурилися, готувалися до зустрічі. Найбільш хвилювалися Хатинка на Курячих Ніжках та Чаро Піч. Перша перевіряла усе своє обладнання: чи ні зіпсувалося щось – от би Івасик засмутився; другій дуже хотілося почастувати гостя найсмачнішим у світі святковим обідом. Одна лише Маленька Бабка Йожка тинялася без діла і тому дуже зраділа, коли почула довгоочікуване: "Їде, їде!!!". Але стовп пилу на шляху розвіявся і усі побачили Пана Ведмедя, який тягнув за собою величезний оберемок хмизу та дров для вечірнього вогнища.
Зненацька над головами зустрічаючих роздався гуркіт і з неба на смужку трави обабіч дороги повільно спустився невеликий сріблястий літак. З нього вискочив усміхнений парубок, зірвав з голови льотний шолом і привітально замахав нім над головою. То був Івась власною персоною!
– Привіт усім заворожцям! От вирішив до вас завітати і заразом новий літак випробувати. Пропоную повітряну екскурсію для усіх бажаючих влаштувати!
– Привіт, Івасю, – підбігла до нього Маленька Бабка Йожка. – Цікава пропозиція, але давай спочатку МИ тобі екскурсію влаштуємо.
– Ввійди в наш дивний ліс, побач його красу! – заспівали, кружляючись навколо, чарівнички. – Ми радо тебе вітаємо, багато про тебе знаємо! – і повели хлопця у глиб лісу.
Заворожці гуртом рушили слідом, по черзі розповідаючи йому свої історії і демонструючи різні дива. Маленька Бабка Йожка спочатку засмутилася: вона дуже хотіла САМА усе показати і розповісти Івасеві про Заворожений Ліс, але, побачивши у якому хлопець захваті від гостинного прийому та навколишніх чудес, зраділа. Адже вона також відчувала себе частинкою цього неймовірного місця!
Вдосталь нагулявшись лісовими стежками, відвідавши Мореозеро, посидівши над Бистрою річкою коло Млина-Водолія і послухавши шум води, втомлена компанія повернулася на Кришталеву Галявину. Хлопець був у захваті від усього побаченого. Чаро Піч теж не підвела. Такого славетного частування заворожці давно не пам'ятали! Після обіду розпалили вогнище і сіли обговорювати нагальні справи.
Івась звернувся до Хатинки: – Я тобі нове програмне забезпечення привіз, акумулятори тощо. Маленька Бабка Йожка розповіла мені про Лісову Школу; як ви багато працюєте, як відпочиваєте. Знаю, як сумують від бездіяльності Рипучий Вітряк та Млин-Водолій. Якщо їх полагодити, можна енергію виробляти, не тільки Хатинці – на весь Заворожений Ліс стане! Я також знаю про бажання малечі мати справжній Дитячий Майданчик. Якщо господарки не проти, – чемно звернувся він до чарівничок, – я можу допомогти вам, згодні?
Чарівнички були у захваті. Куди поділася їхня пиха та настороженість, які так засмутили Маленьку Бабку Йожку та Хатинку на Курячих Ніжках при першій зустрічі! Гарно зачесані та святково вбрані, вони як метелики пурхали навколо Івася. Маленька Бабка Йожка знов відчула укол ревнощів, але не встигла навсправжки засмутитися, коли наперед вийшла Лісна. Вона зробила знак чарівничкам, і ті швидко посерйознішали і зібралися гуртом за її спиною.
– Ми красно дякуємо тобі, Івась, за запропоновану допомогу. У нас є традиція – обговорювати усі справи лісу на спільних зборах. Але спочатку маємо порадитися ми, чарівнички. Ми відповідаємо за ліс і за наслідки будь-яких змін у ньому. Завтра відбудеться наша нарада.
Господарки лісу щезли, а весела компанія ще якийсь час жваво спілкувалася біля вогнища. Потім провели Івася до літака, довго прощалися і довго махали руками, лапами та крилами йому навздогін.
Розділ 16
ДИВА НАВКОЛО
– Цікаво, чим скінчиться ця чарівнича нарада, – вкладаючись спати, запитала у Хатинки Маленька Бабка Йожка. – От би підслухати!
– Сором тобі!
– Ну, послухати!
Вона ще трохи злостилася на чарівничок, хоча чудово розуміла, як непросто зберігати лад у Завороженому Лісі з усіма його чудесами. Тут ростуть рослини, яким ніде не судилося рости поруч; гуляють звірі, які у живій природі вже б пересварилися одне з одним. Маленька Бабка Йожка з усмішкою пригадала, як вона перелякалася, вийшовши першого ранку на ґанок Хатинки на Курячих Ніжках і побачивши страшного крокодила, величезного ведмедя, лева, смугастого тигра... Але всі ті хижаки мирно спілкувалися зі звичайними білками, зайцями та їжачками і зовсім не намагалися комусь зашкодити.
Прогулянки Лісом завжди непередбачувані. Одна й та сама стежка може привести у різні місця. Підеш, наприклад, по малину. А стежка – раз! – зненацька повертає праворуч, і ти вже у джунглях, разом з мавпочками банани та кокоси збираєш. З мавпочками весело, вони дуже люблять гратися, але як починають з пальми на пальму перестрибувати, їх не доженеш. Джунглі не схожі на наш звичайний ліс. Це непролазні хащі тропічних рослин з товстими стовбурами й величезним листям, так щільно перевитих ліанами, що далеко не зайдеш. До того ж, там так часто дощить!
А якось Маленька Бабка Йожка не встигла отямитися, як замість Суничної Галявини опинилася у справжнісінькій пустелі. Яка ж там спека! І самий пісок, та не такий м'який та лагідний, як на Мореозері, а розпечений на гарячому сонці до білого жару. А коли з-за величезного піщаного кучугуру до неї виповзла якась довжелезна зміюка з усією родиною… Маленька Бабка Йожка, звісно, ввічливо привіталася з усіма, але все ж таки змій вона трохи побоювалася…
Ще був випадок, коли вони з Облізлим Зайцем йшли на Занедбаний Город та, вийшовши з лісу, замість овочевих грядок побачили сніги до самого небокраю, сяючі крижані гори та лискучі льодовики. Заєць одразу ж поринув у сніг і вигулькнув з нього білим-білим, як все навколо. Маленька Бабка Йожка згадала, що взимку ці тваринки біліють, щоб бути менш помітними на снігу. Заєць дуже тішився новою шубкою, а Маленька Бабка Йожка шкодувала хоч за якоюсь теплою одежиною, бо дуже змерзла. Але вона все ж таки трохи проїхалася на санчатах, запряжених білими оленями, привітно помахала білим ведмедям, познайомилася з білою лисою, білим вовком та білосніжним барсом.
Ще були Далекі Гори, які Маленька Бабка Йожка бачила під час прогулянки з дельфінами по Мореозеру. Туди хіба що з орлами можна було долетіти. Тим не менш, декілька разів вона, замислившись, опинялася на краю стрімкого урвища, на дні якого бурхливо пінилася гірська річка. Дуже обережним треба бути у Завороженому Лісі, це Маленька Бабка Йожка вже давно зрозуміла.
Чарівнички мали пильнувати дотримання миру серед усього цього чарівного розмаїття. Непроста робота. Не дивно, що вони дуже неохоче пускали до себе сторонніх, лякалися будь-яких змін і не любили залишати ліс надовго. Але їм сподобався Івась Телескопик, його вченість і гарні манери, імпонувало завзяття, з яким він пропонував допомогу. Тому, мабуть, нинішня нарада не забрала багато часу.
Першою, як і завжди, виступила Лісна: – Гадаю, усі будуть згодні з тим, що майданчик для малечі треба збудувати. Вітряку та Млину також треба раду дати, досить старим наодинці сумувати.
– Майданчик треба біля води влаштувати або басейн зробити, – підказала Хвилька.
– Багато квітів навколо посадити, але трохи далі, щоб малеча, бігаючи, не затоптала, – додала Ружа.
– І, звичайно, ніяких вогнищ, – суворо проказала Блискітка.
– Місце має бути затінене та затишне, щоб сонце не дуже припікало, і не на протязі – звернулася Вітра до Бузинкі.