Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці - Старицький М. П.
Маруся. Ходім-бо додому!
Вустя. Нехай тобі твоя дома завалиться! На чорта мені дома? Мені й тут весело! Он швидко тебе, голубку, заміж віддам... Уже перебалакали й з матір’ю...
Маруся. Мамо, годі про це...
Вустя. Ого, годі! Такого зятя доскочу, що тільки тпру! - та й нікуди! Отоді вже я нап’юсь! Уже ти, доню, хоч сердься, хоч що хоч, а нап’юсь... до прости господи нап’юсь... та й уже!
Маруся. Мамо, онде люди йдуть!
Вустя. Начхать мені, доню! Нехай люди знають, який в мене зять!
Маруся. Хоч мене пошануйте!
Вустя. Ото ще! (Співа.)
Ішов Гриць з вечорниць
Темненької ночі:
Сидить гуска на купині,
Витріщила очі!
Маруся хутко відходить.
Я на неї: гиля-гиля!
А вона й присіла:
Коли б мені не сопілка,
Вона б мене з’їла!
Коли б мені не сопілка
Та не тая дудка…
Ой пропала б я навіки,
Сизая голубка!
Дарина. З ким це тітка Вустя співа?
ВИХІД X
Парубки, дівчата, Галина, Дмитро.
Ведмеді везуть на санках Галину й Дмитра; кругом парубки і дівчата.
Парубки (кричать). Везіть просто до Степаниди!
Галина. Е, я там не хочу хлопцем бути!
Дмитро. Та й мені хлопцем краще бути.
Злазять з санок.
Парубки. Гля! Якась баба танок водить!
Дівчата. Сама танцює! От чудасія!
Парубки. Ану, ходім!
Вустя (тим часом співа)
Коли б мені не сопілка
Та не тая дудка,
То пропала б я навіки,
Сизая голубка!
Усі. Славно, славно!
Дарина. Це ж моя мама! Ходім додому, он сміються!
Вустя. Не піду. Як піти, коли тут і Мелан, і Меланочка.
Дарина. А правда, тіточко, славненькі?
Вустя. Горобеняточка молодесенькі! Заспівайте ж мені, звеселіть! Дарино, серденько, ти ж мені як рідна дитина, вигодувала ж тебе; попроси їх!
Дарина. Добре, добре!
Галина. А ми потанцюємо.
Дарина заводить, усі підспівують; Дмитро і Галина танцюють, а Вустя з ними пританцьовує.
Дарина
Як пішла я по суниці у ліс,
Причепився до мене рябий біс!
Хор
А ти, дівко, не дивись, не плошай
Та червонії сунички збирай!
Дарина
Він до мене близенько присів
І хотів мені дать відро слив.
Хор
Дурна була, коли слив не взяла;
Гуляючи смоктала [б], смоктала!
Дарина
Така і я ж, не мала, не мала.
На йому ягідки потовкла!
Хор
Ця навчить і самих молодиць,
Тільки жалко їй солодких суниць!
Дарина
Так і він, не взяв кат, не взяв кат:
Замість слив - мені в руки дукат!
Хор
Ну, дукат, що робити, взяла
І його обняла, обняла!
Завіса.
Середина багатої, просторої хати. Піч.
ВИХІД I
Степанида сама.
Степанида (порається коло печі і погляда на вікно). Що це нікого й досі нема? Побігти б, де колядники ті, так мені од печі не можна одскочити та он ще треба з Хомового барила горілку розлити. А що то я любила оці вечорниці, а надто святками, як була дівчиною! Колядуєш, було, цілісеньку ніч, бігаєш, штовхаєшся, замерзнеш, було, як цуцик, аж щоки побіліють - байдуже! За сміхами та жартами і морозу не чуєш!.. А як зберемося потім, було, на складчину, то й хата ходила ходором! Як тільки стіни видержували! Єх, тріщали в мене тини й перелази!
ВИХІД II
Степанида і Хома.
Хома (кланяється). Здорові були, паніматко, з празником, з Новим роком!
Степанида. Спасибі!
Хома. Що, принесли горілку?
Степанида. Принесли, принесли!
Хома. Оце ми у вас будемо складчину справляти.
Степанида. А що ж, раді гостям.
Хома. І Грицько прийде...
Степанида. Хіба він приїхав?
Хома. Вернувся... там Галина за ним, і-і, господи... та й він за нею...
Степанида. Та він же за Марусею пропадав? Вони ж любилися, як голубків пара.
Хома. Так що ж! Любилися... а тепер розійшлися, як чорная хмара. Всяко буває... Може б, ви мені що поворожили за Марусю?
Степанида. Тобі?! За цим ділом подавайся краще до своєї баби.
Хома. Та я не про те... а от ви, як захочете, і слівцем більш запоможете, ніж приворотом... Та я не про себе й дбаю: Потап, бачите, закоханий у Марусю... дак прохав мене... каже, що половину добра віддасть вам, аби допомогли...
Степанида. Та Потап славний парубок...
Хома. Отож-бо й є! Ви коли побачите Грицька, то скажіть йому, що уже у Марусі з Потапом діло до рушників доходить.
Степанида. Та це можна.
Хома. Ну, а Грицьку з Галиною допоможіть... Знаєте, одному слівце,
