Українська література » Класика » Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці - Старицький М. П.

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці - Старицький М. П.

Читаємо онлайн Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці - Старицький М. П.
Грицькової матері... Трактували мене, ще й як... Он то що!

Маруся. Ходім-бо додому!

Вустя. Нехай тобі твоя дома завалиться! На чорта мені дома? Мені й тут весело! Он швидко тебе, голубку, заміж віддам... Уже перебалакали й з матір’ю...

Маруся. Мамо, годі про це...

Вустя. Ого, годі! Такого зятя доскочу, що тільки тпру! - та й нікуди! Отоді вже я нап’юсь! Уже ти, доню, хоч сердься, хоч що хоч, а нап’юсь... до прости господи нап’юсь... та й уже!

Маруся. Мамо, онде люди йдуть!

Вустя. Начхать мені, доню! Нехай люди знають, який в мене зять!

Маруся. Хоч мене пошануйте!

Вустя. Ото ще! (Співа.)

 

Ішов Гриць з вечорниць

Темненької ночі:

Сидить гуска на купині,

Витріщила очі!

 

Маруся хутко відходить.

 

Я на неї: гиля-гиля!

А вона й присіла:

Коли б мені не сопілка,

Вона б мене з’їла!

 

Коли б мені не сопілка

Та не тая дудка…

Ой пропала б я навіки,

Сизая голубка!

 

Дарина. З ким це тітка Вустя співа?

 

ВИХІД X

 

 

Парубки, дівчата, Галина, Дмитро.

Ведмеді везуть на санках Галину й Дмитра; кругом парубки і дівчата.

 

Парубки (кричать). Везіть просто до Степаниди!

Галина. Е, я там не хочу хлопцем бути!

Дмитро. Та й мені хлопцем краще бути.

 

Злазять з санок.

 

Парубки. Гля! Якась баба танок водить!

Дівчата. Сама танцює! От чудасія!

Парубки. Ану, ходім!

Вустя (тим часом співа)

 

Коли б мені не сопілка

Та не тая дудка,

То пропала б я навіки,

Сизая голубка!

 

Усі. Славно, славно!

Дарина. Це ж моя мама! Ходім додому, он сміються!

Вустя. Не піду. Як піти, коли тут і Мелан, і Меланочка.

Дарина. А правда, тіточко, славненькі?

Вустя. Горобеняточка молодесенькі! Заспівайте ж мені, звеселіть! Дарино, серденько, ти ж мені як рідна дитина, вигодувала ж тебе; попроси їх!

Дарина. Добре, добре!

Галина. А ми потанцюємо.

 

Дарина заводить, усі підспівують; Дмитро і Галина танцюють, а Вустя з ними пританцьовує.

 

Дарина

Як пішла я по суниці у ліс,

Причепився до мене рябий біс!

 

Хор

А ти, дівко, не дивись, не плошай

Та червонії сунички збирай!

 

Дарина

Він до мене близенько присів

І хотів мені дать відро слив.

 

Хор

Дурна була, коли слив не взяла;

Гуляючи смоктала [б], смоктала!

 

Дарина

Така і я ж, не мала, не мала.

На йому ягідки потовкла!

 

Хор

Ця навчить і самих молодиць,

Тільки жалко їй солодких суниць!

 

Дарина

Так і він, не взяв кат, не взяв кат:

Замість слив - мені в руки дукат!

 

Хор

Ну, дукат, що робити, взяла

І його обняла, обняла!

 

Завіса.

 

 

 

Середина багатої, просторої хати. Піч.

 

 

ВИХІД I

 

 

Степанида сама.

 

Степанида (порається коло печі і погляда на вікно). Що це нікого й досі нема? Побігти б, де колядники ті, так мені од печі не можна одскочити та он ще треба з Хомового барила горілку розлити. А що то я любила оці вечорниці, а надто святками, як була дівчиною! Колядуєш, було, цілісеньку ніч, бігаєш, штовхаєшся, замерзнеш, було, як цуцик, аж щоки побіліють - байдуже! За сміхами та жартами і морозу не чуєш!.. А як зберемося потім, було, на складчину, то й хата ходила ходором! Як тільки стіни видержували! Єх, тріщали в мене тини й перелази!

 

ВИХІД II

 

 

Степанида і Хома.

 

Хома (кланяється). Здорові були, паніматко, з празником, з Новим роком!

Степанида. Спасибі!

Хома. Що, принесли горілку?

Степанида. Принесли, принесли!

Хома. Оце ми у вас будемо складчину справляти.

Степанида. А що ж, раді гостям.

Хома. І Грицько прийде...

Степанида. Хіба він приїхав?

Хома. Вернувся... там Галина за ним, і-і, господи... та й він за нею...

Степанида. Та він же за Марусею пропадав? Вони ж любилися, як голубків пара.

Хома. Так що ж! Любилися... а тепер розійшлися, як чорная хмара. Всяко буває... Може б, ви мені що поворожили за Марусю?

Степанида. Тобі?! За цим ділом подавайся краще до своєї баби.

Хома. Та я не про те... а от ви, як захочете, і слівцем більш запоможете, ніж приворотом... Та я не про себе й дбаю: Потап, бачите, закоханий у Марусю... дак прохав мене... каже, що половину добра віддасть вам, аби допомогли...

Степанида. Та Потап славний парубок...

Хома. Отож-бо й є! Ви коли побачите Грицька, то скажіть йому, що уже у Марусі з Потапом діло до рушників доходить.

Степанида. Та це можна.

Хома. Ну, а Грицьку з Галиною допоможіть... Знаєте, одному слівце,

Відгуки про книгу Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці - Старицький М. П. (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: