Побіда Хмельницького під Збаражем і Зборовом - Нечуй-Левицький
Вернувшись під Збараж, Хмельницький оповістив голодним полякам про Зборівський мир. Як би вони посиділи ще три дні, то були-б повмирали од голоду. Їх випустили з окопів. Бліді, замлілі, худі, змарнілі, аж страшні, повиходили поляки, буцім живі мерці, з своїх нор. Зони йшли і валились од вітру, один вів другого попід руку. В кого був кінь, той держався за кінський хвіст. Всі радісно кинулись на хліб та чисту воду… Хмельницькій дав їм королівський лист, щоб вони заплатили своїми грішми татарам сто тисяч талярів. Палкий та непоміркований Вишневецький почав змагатись, кричати, лаятись, та сваритись, але мусів витягти гроші з кишені й оддати татарам. Татари пішли в Крим, набравши вволю польського добра.
Хмельницький з великою славою вернувся на Україну. В кождім містечку, де він ішов, дзвонили в дзвони, люди виходили йому на зустріч з хлібом, сіллю та образами. Незабаром потім Хмельницький в'їхав пишно в Київ. Лежачи ниць перед образом в Києві, Хмельницький заливався сльозами:
«Радійте, брати!» - промовляв Хмельницький, - «українська сила переважила й перемогла польську. Тепер цілий світ знатиме, що то козаки!»
«Та не буде краще, та не буде лучче, як у нас на Вкраїні; бо не має жида, бо не має ляха, не буде ізміни», - виспівував тоді нарід думи про Богдана по усюдах. І то був справді ліпший рік для України, рік визволення народа від панщини, від ляхів, від жидів.
З Києва Богдан поїхав до дому, до Чигирина і почав жити дуже пишно. Він тоді мав стілько добра і грошей, скілько буває в царів та королів. Чигиринський полк і три тисячі нанятих татар завжди стояли сторожею на варті коло його двору…
Notes
1
- Патериця з кінським довгим волосом зверху.