Зоряна мандрівка - Неда Неждана

(Наближається до нього, а він відступає.)

РУДИЙ КЛОУН. Спить? А чому його розбудити неможливо? (Починають ходити все швидше, та переходять на біг одного за одним.)

ЧАКЛУНКА. Та й ти б спочив з дороги. Ти знаєш, що це планета золотих снів, тут сняться найпрекрасніші сни на світі… Спробуй, це незабутнє видовище!

РУДИЙ КЛОУН. Не обдурите. Знаю я, що це за сни…

ЧАКЛУНКА. А ну, стій! Я вже не можу за тобою ганятися… Пожалій бідну літню жінку, у мене вже немає сил… І голова обертом… І серце зупиняється.

РУДИЙ КЛОУН. Скажіть, як розчаклувати мого друга, тоді зупинюсь. А ні, то поперевертаю всі ваші казани.

ЧАКЛУНКА. О, ні, тільки не це! Там такі неповторні чаклунські страви, які тобі й не снилися... Я цього не переживу…

РУДИЙ КЛОУН. Тоді кажіть.

ЧАКЛУНКА. Ні, не роби цього! Я не можу його розчаклувати.

РУДИЙ КЛОУН. Ви маєте знати, як це зробити. Так, рахую до трьох, а потім перевертаю. Один…

ЧАКЛУНКА. Стій! Не роби цього!

РУДИЙ КЛОУН. Два… Два з половиною…

ЧАКЛУНКА. Ну добре, добре, я скажу, тільки вам це все одно не допоможе… Він розчаклується тільки, коли я розсміюсь.

РУДИЙ КЛОУН. Розсмієшся? Так це ж простіше простого! Я знаю стільки жартів! Я ж клоун!

ЧАКЛУНКА. Я все одно не засміюсь. Розсмішити мене ще нікому не вдавалося, я найсерйозніша і найпохмуріша чаклунка на світі!

РУДИЙ КЛОУН. Ну, це ми ще побачимо.

ЗЛА ЧАКЛУНКА. Дивися-дивися.

Клоун намагається розсмішити Чаклунку — і показує всілякі смішні трюки, перекидається тощо, але Чаклунка лишається похмурою.

ЧАКЛУНКА (час від часу відповідає на витівки). От і не смішно, зовсім навіть не смішно. Ну ні крапельки не смішно. 

РУДИЙ КЛОУН. Послухай, як же ви так живете? Невже ви досі ніколи не сміялися?

ЧАКЛУНКА. Сміялася! У мене був сміх, як дзвіночок, всі милувалися моєю усмішкою в юності. А потім одна зла чаклунка позаздрила мені й відібрала сміх. Я стала злою, сердитою, але головне – я стала старіти в десять разів швидше. Мені лише 30 років, а я схожа на столітню.

РУДИЙ КЛОУН. Бідолашна. Невже немає якогось засобу, щоб вас розсмішити?

ЧАКЛУНКА. Є один, але це неможливо.

РУДИЙ КЛОУН. Скажіть спершу, який?

ЧАКЛУНКА. Єдиний, хто може мене розсмішити, це Одноріг. Є таке сузір'я. Але як його запросити на нашу планету?

РУДИЙ КЛОУН. Я знаю, як запросити сузір'я.

ЧАКЛУНКА. Ти — сузір'я? Не може бути.

РУДИЙ КЛОУН. Може, це замовляння від Зоряної Феї.

ЧАКЛУНКА. Від самої Зоряної Феї? Тоді кажи скоріше!

РУДИЙ КЛОУН. Скажу, але за однієї умови. Якщо ви повернете шматочок карти, який вам дав той Монстр.

ЧАКЛУНКА. О, якщо до мене повернеться сміх, то я віддам усі скарби світу, а не тільки цю карту. (Віддає йому карту.)

РУДИЙ КЛОУН. Гаразд, тоді будемо кликати: …

Кличуть Однорога, він з'являється на задньому плані і зникає. Чаклунка бачить його і голосно сміється. Прокидається Білий Клоун.

БІЛИЙ КЛОУН. Ой, що це зі мною? Невже я міг заснути?

РУДИЙ КЛОУН. Ні, тебе зачаклували – Зла Чаклунка, правда, тепер вона вже не зла. Вона була злою без сміху, від передчасної старості.

БІЛИЙ КЛОУН. Ти кажеш: старості? Але хіба вона така вже стара?

РУДИЙ КЛОУН (дивиться на чаклунку). Справді, пані, ви помолодшали.

ЧАКЛУНКА (кидається до якогось дзеркала). Невже? Справді, трішечки… (Сміється.) Ви повернули мені радість! Пробачте мені все лихе.   

БІЛИЙ КЛОУН. Прощаємо, правда, Рудику?

РУДИЙ КЛОУН. Авжеж. Дякую тобі, мій любий друже, ти врятував мене від біди. І сузір'ю Однорога також дякуй, без нього я був безсилий.

БІЛИЙ КЛОУН. Але карта? Ти знайшов карту?

РУДИЙ КЛОУН. Пані Чаклунка повернула її нам. Тож ми можемо відлітати.

БІЛИЙ КЛОУН. Скоріше в дорогу.

ЧАКЛУНКА. Я не можу зупинитися! Я сміюся і сміюся безупину!

РУДИЙ КЛОУН. І сміх у вас, як дзвіночок!

БІЛИЙ КЛОУН. Рушаймо.

Клоуни телепортуються, Чаклунка подовжує сміятися, з'являється Спритний, оглядає Чаклунку.

СПРИТНИЙ. І хто б міг подумати? Ого-го-о…

*  *  *

Сцена міняється, тепер це знову міжпланетний простір, збираються Монстри.

ГОЛОВАТИЙ. Що скажеш, Спритний? Як наші справи?

СПРИТНИЙ. Кепсько, шефе.

ГОЛОВАТИЙ. Знову! Що це таке! Ви ні на що не здатні! Нікчеми!

МОЦНИЙ. Еге ж.

СПРИТНИЙ. Я не винуватий, пане Головатий. Спершу все йшло, як і належить. А потім вони притягнули Однорога, вона засміялася, і все чаклування втратило силу.

ГОЛОВАТИЙ. Ну, я б цьому однорогому роги пообламав би.

СПРИТНИЙ. Ріг.

ГОЛОВАТИЙ. Що?

СПРИТНИЙ. Я кажу: ріг, у Однорогів лише один ріг.

ГОЛОВАТИЙ. Ти будеш роги рахувати чи головою думати?!

МОЦНИЙ. Хутко.

ГОЛОВАТИЙ. Та хоч би якось. Так, тепер всі за мною, на планету Золотого Дракона. Не вішайте голови. Перемога ще буде за нами! За мною летом руш!

Монстри "відлітають".

СЦЕНА 4

Змінюється декорація, тепер це планета Великого Дракона. На сцені з'являється Головатий.

ГОЛОВАТИЙ. Так, щось на цій планеті голо, жарко і якось незатишно. Брр… Ніяких умов для нормального монстрячого відпочинку. Десь тут росте та чарівна квіточка. Але де ж її шукати? Послав цих йолопів, але ж хіба їм можна щось довіряти? І головне, як не потрапити на очі страшному Дракону? (З'являється Моцний.) Нарешті! Ну то як, знайшли квітку?

СПРИТНИЙ. Та щось не видно ніде. Може, її вже хтось зірвав?

МОЦНИЙ. Хутко.

ГОЛОВАТИЙ. Ніякої з вас користі. Доводиться все самому робити. Ну нічого, ми ще побачимо, хто посміється останнім. Влаштую їм лебедину пісню! Звідси їм уже точно не вибратися. Тут недавно з'явився такий страшний...

МОЦНИЙ. На тій планеті теж страшний був…

ГОЛОВАТИЙ. Ну, помилилася стара, старість не радість… Натомість тут є — і помітьте, не старий, а навпаки, юний — Дракончик.

СПРИТНИЙ. А він що, ще маленький? (Показує який на рівні коліна.)

ГОЛОВАТИЙ. Ну, він то хоч і маленький, але метрів так.... От якщо Спритного поставити на Моцного, а Моцного на стіл — то буде якраз потрібний розмір.

СПРИТНИЙ. Ой, мама!

ГОЛОВАТИЙ. Дрібнуватий, зате вогнем дихає.

СПРИТНИЙ. Ага, він ще і дихає… А в мене вогнегасника з собою немає, можна я злітаю…

ГОЛОВАТИЙ. Я тобі зараз як злітаю!

СПРИТНИЙ. Ой, а можна я знизу буду, а Моцний на мені?

МОЦНИЙ. Так я ж тебе так і розчавити можу, ти чого?

ГОЛОВАТИЙ. Чому знизу?

СПРИТНИЙ. Бо вогнем дихає він на рівні своєї пики, а на рівні нижніх частин тіла може й пронесе?

ГОЛОВАТИЙ. Так, по-моєму він у тій печері сидить, підете разом з Моцним подивитися, що він там робить.

СПРИТНИЙ. А може Моцний подивиться там, а я тут повартую, чи не видно де клоунів.

ГОЛОВАТИЙ. Тут я повартую, а ти роби, що кажуть.

МОЦНИЙ. Хутко.

Ідуть і повертаються.

ГОЛОВАТИЙ. Ну, що там?

МОЦНИЙ. Сидить, що.

ГОЛОВАТИЙ. І все?

СПРИТНИЙ. Зорі рахує. І ні на кого уваги не звертає.

ГОЛОВАТИЙ. У нього ще вогонь на губах не вихолонув, а туди ж — астроном знайшовся! Якже ж його на клоунів натравити… О, придумав, ми зіб'ємо його з рахунку!

СПРИТНИЙ. Ой, а може не варто? Га? Він же розсердиться…

ГОЛОВАТИЙ. Так, ти мене спочатку до кінця вислухай, а потім будеш свої п'ять копійок вставляти. План такий: чекаємо наших незабутніх гостей, і щойно почуємо шум, ми як закричимо!

МОЦНИЙ. Від жаху!

ГОЛОВАТИЙ. Та ні, від хитрості. Ми закричимо, а самі сховаємося. Дракон піде подивитися, хто на його планеті шумить та бешкетує, побачить цих телепнів і з'їсть. Просто і геніально.

МОЦНИЙ. А раптом він нас знайде?

ГОЛОВАТИЙ. Не знайде. Ми чкурнемо шукати квіточку Цілющу на інший бік планети. Головою треба думати, а не кінчиком хвоста, ясно, Моцний?

МОЦНИЙ. Так у мене ж хвоста немає.

ГОЛОВАТИЙ. Я тобі більше скажу — у тебе і голови немає.

Чути шум ракети — всі дивляться в небо.

СПРИТНИЙ. Ой, здається, летять!

МОЦНИЙ. Тікаймо!

ГОЛОВАТИЙ. Спочатку кричимо, а потім тікаймо і не просто, а у вказаному напрямку. Ясно?

СПРИТНИЙ. Неясно. А що кричимо?

ГОЛОВАТИЙ. Ну можна "а-а", можна "о-о", можна "у-у".

БОЯЗКИЙ: А можна "у-а"?

ГОЛОВАТИЙ. Ще одне питаннячко і ти в мене "о-у" закричиш. Ясно?

РАЗОМ: Ясно.

ГОЛОВАТИЙ. Три-чотири:

Всі монстри кричать і ховаються за сценою, з печери з'являється Дракон, а з іншого боку виходять Клоуни.

ДРАКОНЧИК. Хто тут кричав не своїм голосом, га? Ви чи що?

БІЛИЙ КЛОУН. Ні-ні, це не ми.

РУДИЙ КЛОУН. Ми якщо кричимо, то тільки своїм голосом...

БІЛИЙ КЛОУН (Рудому). Та тихіше ти. (Дракончику.) Ми щойно прибули з неба.

ДРАКОНЧИК. Але крім вас тут нікого немає.

РУДИЙ КЛОУН (озираються в пошуках кого-небудь). Здається, і справді нікого.

ДРАКОНЧИК. Ну от. Мало того, що ви галасуєте, так ще й обманюєте. А ви мене збили з рахунку, і тепер мені доведеться починати все спочатку. Ох-ох-ох. І нелегка це робота — зірки рахувати...

БІЛИЙ КЛОУН. Вибачте нас, будь ласка, але ми і справді не галасували. Чесно.

ДРАКОНЧИК. Раз ви мене все одно збили, то доведеться пообідати... От, а обід у мене буде складатися з… (рахує прибулих) двох страв.

БІЛИЙ КЛОУН. Та будь ласка, обідайте собі на здоров'я. Приємного апетиту.

РУДИЙ КЛОУН. Ми вам заважати не будемо. Чесне слово.

ДРАКОНЧИК. Я вам вірю, як же їжа може заважати їсти?

БІЛИЙ КЛОУН. Пробачте, що ви сказали?

РУДИЙ КЛОУН. Це хто їжа, я їжа?

БІЛИЙ КЛОУН і РУДИЙ КЛОУН. Ми не їжа! Їжа не ми!

ДРАКОНЧИК. Ну крім вас же тут нікого немає. А я такий голодний...

БІЛИЙ КЛОУН. Зачекайте, навіщо ж відразу нас їсти? А може, ви що-небудь легеньке — травичку поскубати, яблучками поласувати...

ДРАКОНЧИК. Ми, дракони, траву не їмо. 

БІЛИЙ КЛОУН. А ми так просто не здамося!

ДРАКОНЧИК. А то ви що, не миритися, а битися прийшли?

БІЛИЙ КЛОУН. Ми то миритися прийшли, але миритися з положенням другої страви я не збираюся!

ДРАКОНЧИК. Ні, а двоє на одного — так нечесно.

БІЛИЙ КЛОУН (тихо). А їсти гостей ні за що ні про що — це чесно?

ДРАКОНЧИК. А я зараз вогнем дихати буду!

БІЛИЙ КЛОУН. А ми не боїмося! Так, Рудий, заходь зліва, а я справа…

РУДИЙ КЛОУН. Ой, що буде, що буде!

Клоуни та Дракон виходять на центр сцени, потім розходяться в різні сторони, ходять по колу, готуються до двобою.

ДРАКОНЧИК (відкриває рот і закриває, раптом зупиняється). Ну от. Так я і думав. Нічого не виходить...

РУДИЙ КЛОУН. Що не виходить?

ДРАКОНЧИК. Вогонь пускати не виходить.