Українська література » Класика » Із збірки "Чужиною" - Олександр Олесь

Із збірки "Чужиною" - Олександр Олесь

Читаємо онлайн Із збірки "Чужиною" - Олександр Олесь
глум, насильство, катування,

І плач, і стогін, і ганьба?..

Чи, може, з ворогом братання,

Обійми пана і раба...

 

Що там у вас... О, майте віру!

Народ до жертвенника йде

І на руках несе в офіру

Життя прекрасне й молоде.

 

Неситий Бог нап’ється крові

І розіллє вам океан

Краси, і волі, і любові

Для ваших душ і ваших ран.

 

15.03.1919

 

«Сьогодні на Рингу, в вітрині, зустрів я…»

 

 

Сьогодні на Рингу, в вітрині, зустрів я

Багато чудесних пташок...

Все з мармуру, фарфору... Чом їх не баче

Мій майстер маленький, синок.

 

О, він научив би і з глини ліпити

В сто крат чарівніші пташки...

Хіба ж не вони це у серці у мене

Щебечуть пісні і казки.

 

21.03.1919

 

«Ти моя найкраща пісня…»

 

 

Ти моя найкраща пісня,

Що ношу я у душі,

Що боїться полетіти -

Тільки крилами тремтить.

 

Але чую я тремтіння

Срібно-білих її крил...

Чую я твоє зітхання,

Що назустріч їй летить.

 

«За руки взявшись, збігають в доли…»

 

 

За руки взявшись, збігають в доли

І рвуть квітки...

В міста, на села, на рідне поле

Летять гадки.

 

За руки взявшись, голодні діти

Сидять в льохах...

Упали роси на очі-квіти,

Скував їх жах.

 

В серцях маленьких немає віри,

Що прийдем ми...

Ревуть гармати, як хижі звіри,

Гримлять громи.

 

За руки взявшись, збігають в доли

І рвуть квітки...

В міста, на села, на рідне поле

Летить гадки.

 

Кобенцль

 

«Скільки б я плакав…»

 

 

Скільки б я плакав...

Скільки благав би:

Матінко Божа,

Матінко Правди,

Нас захисти!

 

На сірий камінь

Каменем впав би,

Слізьми своїми

Камінь пройняв би,-

Тільки почуй мене Ти…

 

Скільки б я плакав,

Скільки благав би:

Матінко Божа,

Матінко Правди,

О, захисти!

 

2.05.1919

 

«Я бачив сон... Згадки, як блискавиці…»

 

 

Я бачив сон... Згадки, як блискавиці,

І досі палять мозок мій...

Раби розбили мур темниці

І кинулись у бій.

 

Боролись левами і левами вмирали,

Без крику падали, як падають орли,

І врешті-решт кайдани розірвали,

І врешті-решт перемогли.

 

І крикнув я вві сні: «Благословенні!

Живіть безсмертними віки!»

О, в перший раз слова такі натхненні

Я кидав з серця, як квітки.

 

Я далі спав і бачив, як похилих,

Їх знов вели до ланцюгів...

Я не пізнав в обличчях озвірілих

Колишніх левів і орлів.

 

10.07.1919

 

«Чуєш, чуєш стогін мій…»

 

 

Чуєш, чуєш стогін мій,

Моє сонце, щастя, втіхо...

Коли стане тихо, тихо,

Ти почуєш стогін мій.

 

Коли тихо, тихо стане,

Ти піди в наш любий ліс.

Ти почуєш звуки сліз,

Коли тихо, тихо стане.

 

Ти піди в наш любий ліс

На ту гору, де, як діти,

Ми з тобою рвали квіти...

О, піди в наш любий ліс!

 

Ми з тобою рвали квіти,

А тепер я груди рву

І тебе вві сні зову...

А з тобою рвали квіти.

 

13.05.1919

 

«Тільки далеко від тебе…»

 

 

Тільки далеко від тебе

Я твою близькість відчув,

Тільки в журбі за тобою

Я своє щастя знайшов.

 

Чом не родився я вітром,

Я б біля тебе вже був,

Шелестом-стогоном лісу

Я б тобі все розказав.

 

Воля в житті найдорожча,

Але мені ти миліш:

Сам я приборкав би крила,

Тінню твоєю я б став.

 

Тільки б на тебе дивитись,

Тільки б молитись тобі,

Тільки б іти пілігримом

В небо, де світишся ти.

 

«Люблю! Як в перший раз, люблю…»

 

 

Люблю! Як в перший раз, люблю,

Хоч це любов моя остання...

Але нова, як день в маю,

Як пташки перше щебетання.

Люблю!

 

Люблю для сліз, для мук, жалю...

Але коли б, коли б ти знала,

Як квітне серце, як люблю,

Ти б на устах моїх сказала:

«Люблю!»

 

22.04.1919

 

«З тобою жити на одній землі…»

 

 

З тобою жити на одній землі,-

Яке велике щастя!

 

Тебе щодня, щодня стрівати,-

Яке велике щастя!

 

І мати очі, очі мати -

Яке велике щастя!

 

І чути, чути голос твій,-

Яке велике щастя!

 

І дихати одним повітрям,-

Яке велике щастя!

 

Твого ім’я не знати, тільки - «ти»!

Яке велике щастя!..

 

Стрівать твій погляд на собі,-

Яке велике щастя!

 

Осяяним усмішкою твоєю бути,-

Яке велике щастя!

 

І не сказать тобі ні слова,-

Яке велике щастя!..

 

І плакати вночі невтішно,-

Скажи, скажи мені - це також щастя?!

 

«Ти біля моря... Хотів би стати…»

 

 

Ти біля моря... Хотів би стати

Південним вітром, щоб там літати,

Схиляти

Відгуки про книгу Із збірки "Чужиною" - Олександр Олесь (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: