Казка на косичку - Галицька Олена

– Але ж дійсно, треба щось робити, не варто байдикувати. Напрацюються мої друзі, стомляться. Зголодніють. Зварю я їм борщу, смачного-пресмачного! Прийдуть вони з роботи, а вечеря вже готова... та ще ж яка! Хатинко, а Хатинко, треба хутко борщу зварити…

– Кому?

– Та друзям нашим. Як з роботи повернуться, буде що їм попоїсти.

– Варити хто буде, питаю. Та який саме?

Маленька Бабка Йожка завагалася. Вона ніколи не варила борщу і не знала, як це робиться. Тим часом Хатинка на Курячих Ніжках ввімкнула комп'ютер і почала гортати сторінки кулінарної книги, знайденої в інтернеті.

– Існує безліч рецептів: борщ з м'ясом, салом або вегетаріанський; зі свіжою чи квашеною капустою, з квасолею, баклажанами, грибами, навіть з оселедцями, – вона вголос читала рецепти. – Буряк та моркву, капусту, картоплю обов'язково! Є ще мудрий козацький борщ: перець червоний, перець чорний, гірчиця, оцет, солі багато, часнику багато, хріну… ой ні, це мабуть, щось зовсім неїстівне! То що виберемо? І де ми свіжі овочі на початку літа візьмемо?

Мудрий Кіт, який завітав до Лісу з сусіднього села у пошуках поживи і грівся на осонні біля ґанку, нарешті вирішив втрутитися у розмову.

– М-р-р.. Я розмі-р-р-ковую так: треба попросити Крота. Картоплю й моркву він добуде: ще торішньої на Занедбаному Городі трохи лишилося, сметанка (тут він смачно облизав вуса) у вас, я знаю, є. А якщо ми покличемо на допомогу Братів Кролів і вони назбирають на полі щавлю та шпинату…

– То можемо зварити справжній зелений борщ! – закінчила за Кота Хатинка на Курячих Ніжках. – Яйця зваримо, сметана, – невдоволено зиркнула вона на вусаня, – МОЖЕ, ще є… Тоді до справи!

Крота відрядили на Занедбаний Город, Маленька Бабка Йожка з кроликами побігли на поле шукати зелень, горобці принесли великого казана, який зліпили напередодні. За допомоги чарівнички вогню Блискітки облаштували місце для готування вечері, розвели велике вогнище. Незабаром у казані смачно булькала апетитна страва, і на чистім повітрі Завороженого Лісу розійшлися духмяні пахощі.

– Ще б булочки з маслом до борщу, – розмріялася Маленька Бабка Йожка. – Зробити б таку піч, щоб хліб можна було випікати!

– Є в нас така, але ми дуже давно нею не користувалися. Мабуть, треба добряче почаклувати, щоб привести її до ладу. Чарівнички, ану згадайте, де в нас Чаро Піч?

– Останнього разу її бачили біля Млина-Водолія на Бистрій Річці, – відповіла Хвилька, яка разом з Лісною та іншими чарівниками прийшла подивитися на підготовку вечірнього бенкету. – Вони там пиріжки разом пекли. А ще казали, що восени Пан Ведмідь допомагав Миші, Білці та Їжачисі сушити в ній гриби, яблука та різні ягоди на зиму.

Тим часом на галявині, тяжко відсапуючись, з'явився сам Пан Ведмідь. Він тягнув на спині великого стола. – Зараз ще стільці принесу, я їх багато наробив, усім вистачить. Посуд та столове начиння є?

– Чекай, – сказала Лісна. – Посуд зараз начаруємо, скажи краще, чи не бачив ти десь Чаро Піч?

– Звісно ж бачив, вона біля мого лігва з осені стоїть. Принести?

Поки ходили за піччю, поки чарівнички над нею чаклували: лагодили, мили, чистили; поки принесли борошна від Рипучого Вітряка, пекли хліб і лаштували вечерю, засутеніло. Заворожці почали сходитися на Кришталеву Галявину. Як же вони були приємно вражені, побачивши святково накритий стіл і почувши ароматний дух зеленого борщу та солодкий запах свіжоспеченого хліба.

Але тут сталося несподіване…

Розділ 10

ЧУДОВИСЬКО

Маленька Бабка Йожка підбігла до Зайця, щоб запросити його до столу, але він зненацька голосно зойкнув і сховався за Лисицю, яка теж відсахнулася й собі стрибнула за Вовка, а той, підібгавши хвоста, дременув у кущі.

– ЧУДОВИСЬКО, на нас нападає ЧУДОВИСЬКО!!! – заволали звірі й почали хутко розбігатися.

Маленька Бабка Йожка озирнулася, але нічого не побачила, окрім галявини з накритим столом, чарівничок, які пурхали над ним, востаннє наводячи лад, та Хатинки на Курячих Ніжках, що жваво про щось розмовляла з Чаро Піччю.

– Де, де Чудовисько? – здивовано запитала Маленька Бабка Йожка. – Нікого не бачу.

– Ти у дзеркало давно дивилася? – відволіклася від бесіди чепурненька Чаро Піч.

– Взагалі не дивилася. – відповіла Маленька Бабка Йожка. – А що не так?

Хатинка на Курячих Ніжках важко зітхнула: – То я винна, не догледіла за дитиною. Коли я останнього разу тебе вмивала та зачісувала волосся? Ніколи. Отож звірі й злякалися.

Дійсно, зазвичай розпатлане волосся Маленької Бабки Йожки нині нагадувало копицю сіна після декількох буревіїв. У великому люстрі, запропонованому Лісною, віддзеркалювалося біле від борошна обличчя, на якому замість веснянок зеленіли маленькі шматочки різаного щавлю. На лобі чорніли цятки сажі – це Маленька Бабка Йожка протирала очі брудними руками. Платтячко було запорошене, все в плямах, та ще й розірване збоку невідомо як і коли.

– Справді, справжнє Чудовисько… – розгублено прошепотіла Маленька Бабка Йожка. – Що ж мені тепер робити?

– Як то, що робити? – пирхнула вогнем Чаро Піч. – Вмитися, зачесатися, платтячко зашити.

– Я не вмію… І голки в мене нема. Я потім все полагоджу, – схлипнула мала.

– Ну не знаю. Дірки потрібно зашивати одразу, бо якщо відкласти їх на потім, вони залишаться назавжди!

Гості, слухаючи цю розмову, зрозуміли свою помилку і потроху поверталися на галявину, але малеча ще ховалася за спинами батьків, з острахом зиркаючи на засмучену та зніяковілу Маленьку Бабку Йожку. Чарівнички швидко порадилися, і Лісна махнула своєю чарівною віточкою і промовила: "Хай Чумазько піде, а Красуня прийде!!!".

Чарівнички закружляли навколо Маленької Бабки Йожки, утворюючи щільне коло. На мить Маленька Бабка Йожка зникла у мінливому серпанку, а коли знову з'явилася… На очах здивованих гостей брудна розпатлана нечупара стала маленькою красунею з блискучим волоссям, заплетеним у довгі коси, у чистому святковому платтячку, прикрашеному квітами та стрічками. Маленька Бабка Йожка зачаровано ахнула, не пізнаючи себе у дзеркалі: – Яка ж я гарна! Принцеса!! Ні, королівна!!!

– Але запам'ятай, – Лісна поважно підняла вгору палець: – Чари Краси недовговічні. Тобі потрібно вчитися самій доглядати себе, тоді ти станеш красунею назавжди.

То була незабутня вечірка! Її очолювали Хатинка на Курячих Ніжках та Чаро Піч. В коло найповажніших гостей потрапив і Пан Ведмідь, і Мудрий Кіт, і Кріт, і Брати Кролі – усі, хто допомагав готувати страви й облаштовувати вечерю. Маленька Бабка Йожка радісно частувала гостей, хизуючись своєю новою подобою, чарівнички допомагали, пурхаючи над столом. Їхні чарівні ручки, не торкаючись страв, влучно пересували їх ближче до бажаючих (до речі, наїдків, незважаючи на непоганий апетит гостей, ставало чомусь все більше – мабуть, чари якісь запрацювали).

Після вечері, прибравши зі столу, усі бажаючі пішли гуртом до Рипучого Вітряка. Йому сумно було на самоті, але, побачивши, що до нього суне юрба веселих заворожців, Вітряк розвеселився та радісно замахав своїми старими крилами. Які ж тут почалися пустощі та веселощі! Танці та гулянці! Молодь веселилася, а Чаро Піч, Хатинка на Курячих Ніжках та Рипучій Вітряк із задоволенням дивилися на них, інколи зітхали та згадували своє минуле.

Зійшла ніч. Чарівнички непомітно щезли – вечірка скінчилася. Гості неквапно розійшлися по домівках.

Розділ 11

МОРЕОЗЕРО

Маленька Бабка Йожка добре запам'ятала слова Лісни. Наступного дня вона вирішила взяти справу власної зовнішності, як кажуть, у власні руки.

– Хатинко, ти все одне в інтернеті сидиш, – звернулася вона до Хатинки на Курячих Ніжках, яка саме шукала в мережі нових кулінарних рецептів для Чаро Печі. – Чи не могла б ти знайти для мене якісь взірці сучасних дівочих зачісок? Та роздрукуй їх, будь ласочка!

З оберемком папірців в руках Маленька Бабка Йожка кинулася до Кришталика: – Дивися, що в мене є! Допоможеш мені найгарнішу та найпишнішу фризуру з мого волосся накрутити?

– Ми ж вчора на Мореозеро домовилися піти. Ти хотіла плавати навчитися. Давай я тобі зараз простенького хвостика зроблю, а ввечері начешемо тобі на голові щось сучасне та неймовірне!

Вчора Маленька Бабка Йожка отримала запрошення від дельфінів, які щойно повернулися з експедиції по дослідженню Великого Океану. Мореозеро, з усіх боків оточене берегами, було ще однією загадкою Завороженого Лісу. Вода у ньому була солона, як у справжньому морі, і придатна для морських мешканців.

Маленька Бабка Йожка дуже хотіла навчитися плавати, але побоювалася, що в неї може нічого не вийти. Мореозеро було синє-синє і видавалося глибоким-глибоким! Вона несміливо підійшла до води, спробувала її ногою – тепла. Лагідні хвилі набігали на білий пісок, залишаючи сліди, схожі на старовинну дошку для прання: ребристі та вельми приємні на дотик. Зненацька велике ЩОСЬ вигулькнуло з води, вигнувшись серпом, пролетіло над водою і миттєво щезло в глибині.

– Ти бачила це, бачила? Велика чорна риба!!! – захоплено закричала Маленька Бабка Йожка.

– Мене звуть Сніп, – привітався до них Дельфін. – Це моя дружина Снап, це – дочка Снурре, а це хлопці – Баз і Люрре. Дельфіни закружляли навколо, раз за разом одночасно вистрибуючи з води, а Сніп підплив до самого берега. – Сідай на мене верхи! – звернувся він до Маленької Бабки Йожки.

Вона побачила маленьке сідельце з чимсь на кшталт уздечки, сплетеної з міцних водоростей та прикрашеної перламутровими мушлями, що виблискували на сонці. Маленька Бабка Йожка трохи повагалася, а потім рішуче влаштувалася на спині Сніпа, і вони помчали по воді.

Мореозеро мало форму вісімки: дві величезні водойми були з'єднані каналом, яким і просувалися Дельфіни. Дивовижні краєвиди видніли навколо – ліси на високих скелях, пляжі та пальмові гаї, квітучі сади та виноградники на схилах вкритих шапками снігу далеких гір. Наче всі найгарніші берегові пейзажі з усього світу були зібрані навколо цього водяного дива.

Інколи Сніп командував: "Пірнаємо!", і Маленька Бабка Йожка набирала повні груди повітря, міцніше хапалася за уздечку, але очі не заплющувала – їй було цікаво, що ж там, на самому дні?

Повз них пропливали зграйки різнокольорових рибок. Допитливі морські коники з цікавістю розглядали нирців. Сполоханий восьминіг роздратовано занурювався у дно, підіймаючи навколо в'юнкі жовті стовпчики піску.