Марко в пеклі - Кочерга Іван

наказ... ухвалу... іменем революційної законності я, уповноважений... особого відділу... ухвалив... начальника станції... конторника... всіх розстріляти... присуд негайно виконати, негайно...

Маруся (кидається до нього). Ні, ні! Ви не зробите цього, ви не зробите цього, змилуйтеся, не треба... почекайте!

Марко (відштовхує її). Геть! Зараз же всіх. (Він хитається. Хапається на стіл.) Зараз же всіх... Чортів тупик. Га, Чортів... Чортомлик... яка це станція... Три тузи, Плутанина, Осиновата... наші номери 0869, 0174, 0031, я все... я все пам'ятаю, стережіться мене дурити. Я вас виведу на чисту воду — все зруйную, а свого доб'юсь, тільки ось голова чужа... але я знайду... я все знайду! (Падає на стілець.) Води!..

Урядовці з надією перезираються. Загальний рух. Спринцовка зривається з місця і кидається до Марусі. У ту ж хвилину увіходять лікар Левкоїв, а за ним Хламушка, що зупиняється осторонь, дивлячися, що тут діється.

Хламушка. Прогнав проклятий кондуктор, доведеться другої щуки чекати... Товаришу... Що це з ним таке!

Левкоїв (до Спринцовки). А ти тут, каналья! Ти чого тут вештаєшся, знов палати покинув!

Спринцовка (радо кидається до нього). Ради бога, доктор, тут така оказія, розумієте, товариш комісар занедужав, подібно, що сипняк, а я хотів помацати їхню селе-зьонку, не дають, сердяться.

Марко (майже непритомний). Ну, то що ж наказ! Негайно всіх розстріляти...

Левкоїв (озирається, здивований). Та в чому ж тут справа? (Підходить до Марка.) Що з вами, товаришу?

Марко ^ (зривається і знов падає). Чортів тупик! Зараз же їду на Чортів тупик! Хоч у саме пекло, а я знайду мої вагони!

4 Л е,в к о ї в (кладе йому руку на чоло, а потім розстібає і сорочку). Еге, товаришу, да у вас сипняк — справжнісінький,— ф'ю.

Маруся (скрикує). Ах!

Спринцовка (в захваті підскакує з градусником). Я ж казав! Можна поставити, докторе?

Марко (ще раз силкується підвестись). Ти знов, каналья. Я тобі як поставлю цього... (Падає.)

Левкоїв (до червоноармійців). Беріть його, товариші, та несіть до лазарету, нічого не поробиш — сипняк. Дивно тільки, як він досі держався. Здоровий...

1-й червоноарміець. От біда, треба ж такого лиха. Ну, то берімо, нічого робити.

Беруть за допомогою Спринцовки Марка й виносять. Левкоїв виходить за ними. Хламушка з криком кидається до них.

X л а м у ш к а. Ні! Ні! Цього не може бути! Що ви з ним зробили? Він же здоровий. Стривайте!

Спринцовка (відштовхує). Геть, вошивець! Забирайся, поки цілий.

Виносять Марка. Хламушка біжить за ними. Хвилина мовчання. Приятелів, Панаженко і Матрьошкін у захваті підскакують.

•Пр'иятел ів. Га! Вра! Жив курилка! Матрьошкін. Вра! От так енциклопедія! Хо-хо-хо-хо! Панаженко. А що, взяла, шкура, акторка паршива!

Усі троє, побравшись за руки, починають скакати перед приголомшеною

Марусею і співають:

Жив, жив курилка! Жива наша спілка! Не пізнає комісар, В чому тут помилка.

Дінь-дінь-дінь, дон-дон-дон,

Станція Плутанина.

Не розплутає її

Ніяка людина! Пролетіла хмара Буде знову тепло —

Взяли чорти комісара На станцію Пекло!

Завіса.

ДІЯ ДРУГА

Палата в лазареті. Три звичайних лазаретних порожніх ліжка. Просто посередині відчинені двері у другу кімнату. У цих дверях стоїть Спринцов-к а і дивиться в ту кімнату.

Спринцовка (розпоряджається). Так. його. Роздягайтеся швидше. Мало що не хоче. Його не спитали... Роздягли? Білизну наготовили? Так. Ну, а тепер кладіть його у ванну. Що? Вода холодна? Льод плаває? Юринда — що холодніша, тим ліпше. Нехай прохолоне, бо дуже палкий. Саджай.

Тієї ж хвилини чути дикий викрик Марка.

Спринцовка. Ага, не до вподоби. Це тобі не теє — хе-х^е* Ну, годі вже, тягни.

Два санітари вносять Марка в білизні і халаті і кладуть на ліжко праворуч.

Спринцовка. Ну що, втихомирився, приятелю? Не будеш більш розстрілювати? То що це, він з револьвером! Та ти з глузду з'їхав, чи що?..

Санітар. Так що не дає, товаришу лікпом. Але ми патрони повиймали.

Марко (стогне). Холодно... Пити...

Другий санітар приносить із другої кімнати так звану "утку" і великий мідний чайник з окропом і становить те й те коло Марка.

Санітар. Вода закипіла, товаришу лікпом, може, дати йому чаю?

Спринцовка. Добре, добре, не розсуждай, іди.

Санітари виходять.

Марко (раптом підводиться й сідає на ліжку). Га! Це ти... Телеграму... Відіслали телеграму? Заарештували зло... злочинців? Це ти, хвершал? Сідай, пиши негайно... присуд... негайно... Начальника станції і завідувача... відсилкою вантажу... розстрілять... (Падає на подушки.) Присуд... виконати... негай... но...

Спринцовка (здивовано). Та невже? Ще не вгомонився? Скажи, пожалуйста, і холодна вода не бере.

Марко (знов підводиться). Телеграму відіслали. Зараз же пиши телеграму..; станція Проскуров... Особоуповно-

важеному Четвертої армії... Білобородову. (Падає на по-душки.)

Спринцовка. А ще телеграми в голові. Ну, й завзятий же, чорт.

Марко (знов підводиться). Особоуповноважен... Білобородову... пиши. Заслаб на сипняк... лежу лазареті станція Плутанина... крапка... вагони знайшов... негайно відрядіть чоловіка... станцію... Чортів тупик... арештуйте... арештуйте. (Падає.) Чортів, Чортів... тупик. (Знов зривається й.сідає.) То чого ж ти не пишеш, анахтема! Ти чув, що я тобі казав, чи ні?

Спринцовка (розв'язно). Помилуйте-с, хіба ж можна писати? Адже ж у вас марення, зараз ви непритомні-с, говорите в нестямі-с.

Марко (розлючений). А! Так ось воно як! Я в нестямі? (Підіймає револьвер і двічі стріляє у Спринцовку, але пострілів немає.) Диявол!

Спринцовка (сміється). Ось бачите, як же в.нестямі? Та ні, не турбуйтесь, подайте прохання в аптеку, ми розглянемо в лазареті.

М а р к о. А, то ти ще кепкувати. (Хапає чайник з окропом і вергає його в Спринцовку, який ледве ухиляється.) Зараз же пиши мені, мерзото, а то я тебе самого непритомним зроблю!

Спринцовка (з жахом). Калавур! Рятуйте! Біжить до дверей, з яких виходить доктор Левкоїв.

Левкоїв. Що тут за гармидер? Чого ти Кричиш?

Спринцовка. Та ні, це я так. (Ховається за Левкоєва.) Я нічого, він каже, щоб надіслати телеграму...

Марко знов підводиться. Спринцовка ховається за Левкоєва, тримаючись поза його спиною.

Але ж вони в нестямі... сипняк-с... жар-с...

Марко. Зараз же пиши, мерзото, а то я тебе на місці вб'ю!

Левкоїв (підходить до Марка). Не турбуйтеся, зараз же відішлемо, лягайте... вам не можна хвилюватись. (До Спринцовки.) Принеси паперу, ми зараз напишемо. (Підморгує.)

Спринцовка. Слухаю-с. (Іде до дверей, не повертаючись, проте, спиною до Марка.) Семінут. (Виходить і зараз же вертається з папером.)

Марко (що стежив пильно за цим, підводиться). Пиши... станція Проскурів4... Особоуповноваженому Четвертої армії... Білобородову... заслаб на сипняк... лежу в лазареті станція Плутанина... крапка... (Падає на подушки.) Вагони... знайшов... крапка... Негайно відрядіть чоловіка станцію... Чортів тупик... заарештувати... Марк...

Спринцовка увесь час пише.

7 8-651

193

Левкоїв. Ну, ось, бачите, написали. Заспокойтесь.

Марко. Зараз же... надіслати... Ось... гроші в гаманці... (Мацає на столику, але знесилений падає.)

Левкоїв. Нічого, нічого, не турбуйтеся, я надішлю сам... потім порахуємось. (Бере від Спринцовки аркуш і ховає в кишеню.) Зараз же надішлю. (Про себе.) На гвіздок у клозеті.

Марко. Зараз же надіслати... Станція Чортів... Чортів... ту... тупик... Заслаб... на .сипняк... всіх роз... розстріляти... ти... негайно... (Важко дихає.)

Левкоїв (кладе руку на чоло Маркове і хитає головою). Ось вона людська доля — хотів інших на той світ відряджати, а тепер, чого доброго, і сам туди потрапить.

Спринцовка (розв'язно). Звісно-с, "что наша жизнь" — игра-с: сьогодні ти, а завтра я-с.

Левкоїв. А ти, дурак, не філософствуй, дивись краще, щоб цукру нібито миші не їли. Цілий день, каналья, чай п'єш, так хоч на базар не тягни — дивись.

Спринцовка. Я... я... здається, нічого...

Левкоїв (знов кладе руку на чоло Маркове). Здається, заснув, ну, то нічого — мужик здоровий — видержить, і камфори не треба. А проте у нас і немає її. Ну, поки нехай лежить, я завтра подивлюсь. їсти давай все, а проте у нас і так нічого немає. Ну, то я іду. Дивись же. (Виходить.)

Сутеніє.

Спринцовка (наливає з крана нової води в чайник, ставить на керосинку й розпалює). Ще й цукру не руш. Дивись, який розумний. Щоб при такому анахтемському житті та й чаю не випити. Але що чай? Приятелів обіцяв коньяку принести на радощах — нехай тільки машина закипить, такого пуншу устругнемо, що ну. (Запалює світло, потім бере флейту і виграє марш.)

Маркд кидається в нестямі— та стогне.

Марко (в маячні). Ну, то що ж... телеграму... де ж поїзд... чому не подають поїзда... де машиніст...

За дверима гомін, потім ввалюють підпилі Приятелів, Панаженко й Матрьошкін з пляшками в руках.

Приятелів. Га-га-га! Ось де він! Семафор відкритий? Станція Плутанина, поїзд стоїть три хвилини — дзелень, дзелень, дзелень.

Усі троє.

Дінь-день-дін, дон-дон-дон, Станція Плутанина. Не розплутає її Ніяка людина.

Спринцовка. Завітайте, завітайте, товариші, дуже радий. А я Вже і пару розвів — зараз їхати можна.

Усі сідають у глибині сцени за невеликим лазаретним столом.

Приятелів. Машиніст справний, 'діло знаєш.

Матрьошкін. А де ж той антихрист — людожер, той проклятий?

Плнаженко. Ще не пропав, анахтема?

Приятелів. Не пропав, то пропаде, сипняк своє діло зна, ха-ха! Як розведе пару та піддасть жару, то живо до пекла довезе.

Матрьошкін. Що він, як, угомонився? (Поглядає здалека.)

Спринцовка. Де там угомонився.. Як швиргоне в мене оцим чайником з окропом, то ледве втік, з нагана почав стріляти, та добре, що ми раніш кулі повиймали.

П р и я т е л і в. Та ну! Ну й завзятий &е чорт, я сам такий був молодим. Мабуть, і випити був не дурень.

Панаженко. Царство небесне покійничку, хо-хо.

Марко (в маячні). Негайно... всіх... негайно... всіх... розстріляю...

М а т р ь о ш к і н. Чи ви чули? Ну й анахтема. Ще не забув.

Марко (в маячні). Ну, то що ж телеграму? Чому не відсилають телеграми?.. Де телеграфіст? Я йому покажу, як не виконувати моїх... наказів...

Приятелів (регоче). Чуєш, Матрьошкін, до тебе добрався.

Матрьошкін (відступає за стіл). А чого ж... чо... чого ж йому треба...

Усі. Злякався, Матрьошкін, злякався! .